«Друга Україна». Навіщо Лавров погрожує Молдові?

(Рубрика «Точка зору»)

Жорсткі висловлювання голови російського зовнішньополітичного відомства Сергія Лаврова на адресу Республіки Молдова та її президентки Маї Санду вкотре нагадали, що Кремль має конфлікт аж ніяк не з однією тільки Україною. Що будь-яка колишня радянська республіка, яка хоче обрати свій самостійний шлях розвитку для російських керівників – «недодержава». Саме тому Молдова і заслужила у російського міністра закордонних справ титул «другої України».

Але інтерес до Молдови та вплив на її зовнішню політику обумовлений аж ніяк не тільки сьогоднішньою ситуацією та війною з Україною. У Москві ще в 90-і роки зрозуміли, що вплив у Кишиневі – ключ до дестабілізації ситуації на півдні України та одночасно можливість продемонструвати «цивілізований» територіальний конфлікт, коли легітимний уряд країни перебуває у постійному контакті з маріонетковою адміністрацією фактично керованого з Москви молдовського регіону.

Саме тому російське керівництво завжди активно допомагало посилити вплив проросійських сил у регіоні. Кульмінації ці зусилля досягли, коли президентом Молдови було обрано лідера проросійської партії соціалістів Ігоря Додона.

Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) жестикулює поруч із президентом Молдови Ігорем Додоном під час фотографування перед зустріччю керівників країн СНД. Санкт-Петербург, 6 грудня 2018 року

Саме після його обрання Росія вперше – і, сподіваюся, востаннє в історії пострадянського простору досягла порозуміння із Заходом щодо необхідності консолідації проєвропейських та проросійських сил Молдови у боротьбі з фактичним лідером країни, олігархом Владом Плахотнюком.

Сумнівна домовленість, яка дозволила Маї Санду сформувати недовговічний коаліційний уряд, призвела до тріумфу саме проросійських сил. Символом цього тріумфу стала поїздка президента країни Ігоря Додона до окупованих Бендер, де глава держави святкував День Росії у товаристві керівника Придністров'я Вадима Красносельського.

Путіна «підвели» не лише громадяни України

Я цілком можу припустити, що тоді у Москві і могли остаточно дійти висновку, що потрібні незначні зусилля для того, щоб сусідня Україна стала «другою Молдовою». Не випадково Кремль постійно вимагав від Володимира Зеленського прямих контактів із ватажками угруповань «ДНР» і «ЛНР».

Але Володимира Путіна «підвели» не лише громадяни України, а й громадяни Молдови. Ігор Додон програв Маї Санду президентські вибори, Молдова обрала європейський вектор розвитку та навіть стала кандидатом у члени Європейського союзу разом з Україною. І це, звичайно, викликає неприховане роздратування у Кремлі.

Але одним роздратуванням справа не обмежується. Енергетичний шантаж, сприяння дестабілізації країни, нападки на її керівництво – така реальність стосунків між Москвою та Кишиневом.

Президент України Володимир Зеленський і президент Молдови Мая Санду. Київ, 27 червня 2022 року

Генерал РФ хотів захищати «російськомовне населення»

А 22 квітня минулого року російський генерал Рустам Міннекаєв – тоді виконувач обов’язків командувача військ Центрального військового округу – заявив на зборах спілки підприємств оборонних галузей промисловості Свердловської області, що російські війська бачать завданням другого етапу війни в Україні встановлення повного контролю над Донбасом, південною Україною, забезпечення сухопутного коридору в Крим та вихід до молдовських кордонів.

Контроль над півднем України дозволив би отримати «ще один вихід» до Придністров’я, де «відзначаються факти утиску російськомовного населення», заявив тоді генерал, і це вже була пряма загроза суверенітету та безпеці Молдови.

Зображення президента Росії Володимира Путіна на одній з акцій у столиці України (архівне фото)

Цим планам не судилося здійснитися: українські війська не пропустили агресора на південь країни. Але загроза Молдові не перестала бути загрозою.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода