Історія з МАФом-самобудом на місці Десятинної церкви, що його звела понад десятиліття тому УПЦ (Московського патріархату), добігає кінця. Апеляційний господарський суд Києва виніс рішення про демонтаж «храму-кіоску», як його називали. Але тепер постає питання – що буде на місці Десятинної церкви після знесення МАФу – чи мають залишатись просто фундаменти першої кам’яної церкви періоду України-Русі, чи треба все ж таки відбудувати Десятинну церкву, яка була одним із символів Русі? Спільної думки в цьому питанні наразі немає.

Північний апеляційний господарський суд розглянув 14 вересня апеляційну скаргу релігійної громади УПЦ (МП) Десятинний храм. Вона подала апеляцію на попереднє рішення Господарського суду Києва, ухвалене в лютому цього року щодо демонтажу релігійного МАФу на території, що юридично належить Національному музею історії України.

Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) пояснювало, що релігійний МАФ був зведений незаконно, без жодних дозволів і розташований він у захисній буферній зоні пам’яток ЮНЕСКО.

МКІП також пояснило, що церковники з «храму-кіоску» є затятими прихильниками збереження зв’язків УПЦ (Московського патріархату). Раніше, у червні цього року, служитель «храму-МАФу» був затриманий прикордонниками на в’їзді до Києва і переданий СБУ для перевірки через те, що в нього були знайдені матеріали, які пропагували «русский мир».

На передньому плані так звана «каплиця» УПЦ (Московського патріархату), незаконно збудована біля фундаменту Десятинної церкви на території Національного музею історії України. Зараз суд ухвалив рішення про її знесення

Міністерство культури та інформаційної політики привітало, як було сказано, «справедливе рішення».

«Ще один осередок країни-агресорки в центрі Києва буде демонтовано! Шлях до переможного судового рішення був тривалим і складним. Самовільне захоплення представниками Московського патріархату ділянки біля фундаментів Десятинної церкви почалося ще в 2008 році», – зауважив виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Треба сказати, що релігійна громада УПЦ (МП), яка звела «храм-МАФ» біля залишків Десятинної церкви, користувалася особливою підтримкою за президенства Віктора Януковича. В 2012 році вона навіть отримала право власності на будівлю, але не на землю. За Януковича «храм-кіоск» отримав навіть 10 мільйонів гривень з державного бюджету на розбудову.

«Почекаємо, коли МАФ нарешті буде знесено. Чи не буде це чергове невиконане декларативне рішення? Поки судити не берусь. Подивимось», – обережно коментує судове рішення культуролог Максим Стріха.

«Згідно з українським законодавством, апеляція – це остаточна інстанція. Тому, по-моєму, це остаточна крапка. Донині приписи не виконувались, споруда там розташована незаконно і довгий час нічого не могли зробити. Незважаючи на те, що рішення частково виносились на користь активістів (опонентів МАФу)», – нагадує в інтерв’ю Радіо Свобода головна редакторка LB.ua Соня Кошкіна, яка спеціалізується на церковній тематиці.

Історія Десятинної церкви

Вся увага до «храму-МАФу» прикута через те, що він розташований, як хтось висловився, на «святому місці» – якраз біля фундаментів, біля залишків Десятинної церкви.

Сама Десятинна церква є першим кам’яним храмом періоду України-Русі. Київський князь Володимир почав думати про будівництво після Хрещення в 988 році, і храм почали зводити в 989-му, а завершили в 996 році.

Десятинна церква в діорамі «Місто Володимирове» в Археологічному музеї Києва

Назва церкви – Успіння Пресвятої Богородиці, але більше закріпилась назва Десятинна церква через те, що Володимир Великий виділяв на її будівництво десяту частину своїх прибутків.

Розташовувалась церква біля одних з воріт древнього Києва. Значення її було в тому, що її почали будувати одразу після Хрещення і, як ми вже сказали, це був перший кам’яний храм Русі і будувався він за візантійськими архітектурними та церковними канонами.

Все церковне начиння, включно з іконами, було привезене з Херсонесу Таврійського, де ще до масового київського Хрещення особисто охрестився князь Володимир. У Десятинній церкві його і було поховано в 1015 році, а також і його дружину – візантійку Анну. Також з Вишгорода було перенесено до церкви і прах княгині Ольги.

Але коли син Володимира Ярослав Мудрий збудував Святу Софію, то поступово саме Софія перебрала на себе роль найголовнішого храму древнього Києва.

Під час монгольської навали 1240 року, коли Київ не встояв перед військами хана Батия, саме в Десятинній церкві був останній пункт опору завойовникам. Там ховались чимало киян – будівля церкви не втримала великої кількості людей і частково обвалилась.

У правому нижньому кутку будівля Національного музею історії України. Посередині фото – контури фундаменту Десятинної церкви в Києві, яку вважають першим кам’яним християнським собором періоду України-Русі

«Десятинна церква – це річ унікальна. Але ніхто точно не знає, як вона виглядала. Бо руйнування 1240 року навалою монголо-татар призвело до того, що, окрім фундаменту, ми не знаємо, який вигляд вона мала. Часом порівнюють зі спорудами візантійськими, але візантійських споруд саме цього часу залишилось не так вже й багато. Десятинна церква є символом історичного розвитку Русі, історії християнства», – пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода історик церкви, професорка Алла Киридон.

Спроби відбудов

Треба сказати, що після падіння Києва на місті Десятинної церкви були тільки трохи стін і фундамент.

Першу спробу – не відбудови, а зведення радше іншого храму – зробив митрополит Петро Могила в 17-му столітті, в часи козацької України.

Малюнок церкви, збудованої митрополитом Петром Могилою в середині 17-го століття на місці Десятинної церкви у Києві

Але вона простояла не дуже довго, бо була переважно дерев’яною.

Потім в 19-му столітті спочатку охрестили місце майбутнього храму, який запланували звести, а в 1842 році було завершене будівництво нової Десятинної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Архітектором був Василь Стасов з Петербургу. Він звів церкву в класичному російському стилі з «цибульками», яка зовсім не передавали «візантійськість і давньоруськість» оригінальної Десятинної церкви.

«Варварським» називає те будівництво в 19-му столітті культуролог Максим Стріха.

«Це знищило всю археологію, яка ще лишалася. Було декілька ухвал Синоду про те, щоб будувати виключно в російському, отому єпархіальному стилі. Це була свідомо політика «обрусєнія» для України, – пояснює Стріха в інтерв’ю. – Бо була наша барокова традиція, з бароковими церквами воювали, а поняття наукової реставрації тоді ще не було вироблене. Тоді це робила офіціозна Російська церква в місті, яке влада розглядала як центр «обрусєнія края». Тому й будувалося в стандартному російському стилі».

Вигляд церкви, збудованої в 1842 році російським архітектором Василем Стасовим на місці Десятинної церкви у Києві. Церква мала типовий російський стиль, а не давньокиївський

Паралельно всі ці століття велись розкопки на місці старої Десятинної церкви, але те будівництво в 1840-х роках справді негативно вплинуло на археологічні пошуки.

Церкву, що її звів Стасов, зруйнували більшовики в 1928 році.

З того часу так і залишались фундаменти старої Десятинної церкви, які «підпсувала» церква Стасова.

Відбудовувати зараз чи ні?

В незалежній Україні швидко відбудували зруйнований НКВС Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври, а також Михайлівський Золотоверхий собор – він, до речі, неподалік від місця Десятинної церкви.

У 1996 році Нацбанк випустив спеціальну монету на 1000-ліття побудови Десятинної церкви. І десь у цей же час почалися дискусії – чи варто відбудувати Десятинну церкву і що саме відбудовувати?

За свого президенства Віктор Ющенко запропонував ідею відбудови Десятинного храму в максимально наближеному вигляді до оригіналу і навіть готовий був виділити майже 100 мільйонів гривень з бюджету на проєкт.

Але почалася боротьба – кому має дістатися майбутній храм?

«Застовбила» перше місце УПЦ (Московського патріархату), поставивши спочатку намет в 2006 році, а за рік звівши і маленький дерев’яний храм, який прозвали «МАФом» – несанкціонованою «малою архітектурною формою», або «храмом-кіоском», адже там активно торгували як церковними товарами, так і тим, що може знадобитись туристам, яких біля Андріївського узвозу завжди чимало.

В 2011 році проводили навіть конкурс на кращий проєкт відбудови, але він завершився скандалом. Серед варіантів були й досить нестандартні пропозиції – наприклад, прозорий храм зі скла або віртуальна церква, яку б у повітрі підсвічували голограми...

Були і протести з застосуванням сили. Так, два київських архітектори Олександр Горбань та Олексій Шемотюк були заарештовані за спробу підпалу незаконного МАФу УПЦ (МП) біля фундаменту Десятинної церкви у 2018 році.

Контури фундаменту Десятинної церкви в Києві, яку вважають першим кам’яним християнським собором періоду України-Русі

Зараз, коли Апеляційний суд виніс рішення про демонтаж цієї будови, то знову постає питання – чи варто відбудувати Десятинну церкву?

«Якщо ми не знаємо, якою вона була, і її збудують – то це буде кіч! А кіч Російській православній церкві не потрібний!» – сказав якось патріарх Російської православної церкви Кирило.

Справді, аргументи противників ідеї відбудови полягають насамперед у тому, що немає певності, що саме відбудовувати, адже достеменно невідомо, який вигляд мала первісна Десятинна церква.

«На жаль, відбудовувати Десятинну церкву неможливо з однієї простої причини. Нікому не відомо, якою вона була. Просто ставити там якусь коробку в давньо-київському стилі – це остаточно зруйнувати те, що зберіглося. А археологію треба зберегти. А по-друге, там створилося зовсім інше містобудівне середовище. Поруч – Андріївська церква, поруч – Музей історії України. І воно вже туди не впишеться», – пояснює свою позицію київський культуролог Максим Стріха.

Контури фундаменту Десятинної церкви, яку збудували в 989–996 роках. Її вважають першою кам'яною церквою України-Русі. Ліворуч у верхній частині світлини – Національний музей історії України, а праворуч – Андріївська церква

Раніше, під час дискусій 2010-х років, авторитетний релігієзнавець Дмитро Степовик казав, що позитивно ставиться до ідеї відбудови, «тому що ми знаємо майже до 95 відсотків точності, як виглядала Десятинна церква».

А відомий історик Олександр Палій зі свого боку аргументував тоді, що подібні до Десятинної церкви храми все ж збереглися на території сучасних Греції, Туреччини, Кіпру, Лівану та Сирії.

Монета, випущена Нацбанком України у 1996 році до 1000-ліття побудови Десятинної церкви у Києві. Її випустили в рік запровадження гривні як національної грошової одиниці незалежної України. Гривнею називались також гроші в період України-Русі

Щодо відновлення, то, як нагадує професорка Алла Киридон, багато давніх міст Європи були значною мірою зруйновані Другою світовою війною, але потім їхні історичні центри були ретельно відновлені – той же Дрезден чи Варшава, чи Вроцлав… Та й сам Київ у центрі був цілком зруйнований.

«Простір формується нашим мисленням. І з цієї точки зору варто говорити про відбудову Десятинної церкви. Але це недоречно робити в умовах війни і з точки зору фінансової, і з точки зору нинішніх потреб ЗСУ», – каже докторка історичних наук Алла Киридон.

«Я розумію, що Десятинну церкву треба відновлювати, але про її зовнішній вигляд треба говорити, – каже в інтерв’ю Соня Кошкіна. – Я думаю, що це було б дуже символічно. Якщо знову постане Десятинна церква – це укріпить і дух українців, і усвідомлення державності».

Цегла з тризубом князя Володимира, частина фрески і частини саркофага з місця розкопок Десятинної церкви на виставці «Софія Київська: 1000-річчя могутності духу». Київ, 27 листопада 2018 року

У разі якщо справді – після (як не раз пропонувалось) громадських обговорень – таки буде вирішено відбудовувати Десятинну церкву за проєктом, максимально наближеним до оригіналу, то це зміцнило б і українську церкву, й історично б «підвищило» Київ над Москвою і утвердило б справедливість претензій саме України на спадок Русі, наголошують дослідники.

«Була б, звичайно, підкреслена тяглість і наша духовна спорідненість з 10-м століттям. З огляду на те, що ми маємо томос, це б укріпило і зв’язки з Константинопольським патріархатом, незворотні процеси формування Православної церкви України, – каже в інтерв’ю професорка Алла Киридон. – Це б посилило нашу тяглість від Древнього Києва, від Русі, від Візантії».