Командувач сухопутних військ Олександр Сирський 17 липня повідомив, що армія Росії почала штурм на Куп’янському напрямку. Судячи зі зведень Генштабу ЗСУ, йдеться про район Масютівки Харківської області – там Росія має «вклинення» у лінію оборони ЗСУ. Українське командування повідомляло, що там противник зосередив понад 100 тисяч солдат, а також чимало артилерії та військової техніки, зокрема, понад 900 танків. Утім, вже наступного дня заступниця міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що ЗСУ перехопили ініціативу в боях на Харківщині.
Що зараз відбувається на Куп’янському напрямку, який ризикує стати найгарячішим на фронті? Що означає «перехоплення ініціативи» ЗСУ там, про яке заявила Ганна Маляр? Та що має на меті Росія, почавши атаки на Харківщині? Про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) спитали у Володимира Сьоміна – командира відділення інструкторів батальйону «Свобода» бригади наступу «Рубіж» Нацгвардії України, який воює неподалік.
«Знову як м’ясо кидають на фарш»
– Я так розумію, ви володієте інформацію, що зараз відбувається на Куп’янському напрямку. Зараз дуже багато уваги туди прикуто, піднялась така інформаційна хвиля. У Генштабі ЗСУ спростували, що це така певна новина для українського командування, стежили там за цим російським угрупованням, 100 тисяч осіб. Але тим не менш там є певне загострення. Розкажіть, що там зараз відбувається.
– Ми зараз трохи південніше стоїмо того напрямку, але загалом ситуацією володію, плюс Генштаб постійно повідомляє.
Трошки непередбачувано було те, що зібралось велике угрупування насправді. Між Куп’янськом і Лиманом повідомлялося про те, що зібралось угруповання чисельністю до 100 тисяч [російських] військовослужбовців плюс 900 танків, пів тисячі артилерійських систем і ще пару сотень систем РСЗВ. Почали вони активні штурмові дії.
На сьогодні я знаю, що активні штурмові дії на півночі від Куп’янська, є такий населений пункт Масютівка, – на південь від Масютівки вони наступають, ведуть активні обстріли постійно артилерійські, з РСЗВ. Якщо взяти південь від Куп’янська, то там активні наступальні дії ведуться біля Куземівки [Луганської області].
Там стоять підрозділи «недовагнера», які іменують себе як «Шторм Z»
Загалом противник очманів взагалі вкрай. Ви бачили, там стоять підрозділи «недовагнера», які іменують себе як «Шторм Z». Нам відомо, що це підрозділи штрафбатів, різних зеків, ув’язнених в минулому. Тому, як-то кажуть, тактика росіян незмінна – знову м’ясо кидають на фарш, на штурм, великою чисельністю хочуть взяти. Тактика у них проста – зрівняти все з землею і спробувати завести туди свою піхоту.
Наразі, наскільки мені відомо, Силам оборони вдається дуже успішно стримувати атаки противника та їх відбивати. При цьому наносити їм максимального ураження і втрат – і в особовому складі, і в техніці.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Азовське море близько: як морпіхи ЗСУ пробивають оборону Росії на колісних танках AMX-10RC– Сказала заступниця міністра оборони Ганна Маляр, що ініціатива вже у Збройних сил України на Куп’янському напрямку. Як це виглядає, що ініціативу перехопили ЗСУ? Тепер атакують Сили оборони України чи вона мала на увазі, швидше, стабілізацію лінії фронту, що просування військ Росії вдалось зупинити?
– Я думаю, більше стабілізацію вона мала на увазі. Тому що з такими резервами, які вони формують, і так, як вони (Росія – ред.) зараз туди стягують техніку та особовий склад, наступати зараз буде просто недоцільно. Навіть якби ми мали на це можливості, це будуть просто зайві втрати, недоцільні.
Я думаю, скоріше, вони (Сили оборони України – ред.) стабілізували ситуацію, перехопили ініціативу на свою сторону, ведуть контрнаступальні дії на окремих ділянках і вправно завдають великої шкоди окупантам.
– Щодо великої кількості техніки, 900 танків, якщо це дійсно так. Вони ще не в бою? Тобто зараз Росія розраховує після артпідготовки, ось цих «м’ясних штурмів», потім пустити ще в хід бронетехніку? Такий сценарій можливий?
– Так, цілком. Але дивіться, тактика застосування танків трохи різна залежно від умов, від місцевості. Тому що танки страшні не тільки тоді, коли вони їдуть на тебе, а ще, коли вони працюють з декількох кілометрів від фронту, з закритих позицій коли обстрілюють. Це та сама артилерія виходить, тільки більш точна.
Як не як, коли 125-й калібр летить по передових позиціях, дуже неприємно. Так само, як і від артилерії, тільки танки стріляють трохи точніше. І потім, звичайно, вони їх застосовують для того, щоби їхати ними і намагатися якось розгромити передній край, щоб проникнути вглиб оборони [ЗСУ].
Читайте також: Як САУ Caesar знищує базу російських дронів? Ексклюзивний репортаж
«Думали, що це слабке місце»
– Як гадаєте, яка ціль ось цього наступу саме зараз – Росія пішла вперед на Куп’янському напрямку. Чого вони домагаються домогтися? Відволікти сили ЗСУ від Бахмуту, від Півдня, де є такі обмежені просування, чи дійсно прорватися вперед і захопити знову Куп'янськ?
– Цілі міняються в ході операції, я думаю, вони на фарт ідуть. Якщо вийде, підуть далі. Не вийде, відгребуть як завжди. Моя думка така: зараз Україна сконцентрувала наші наступальні дії, акценти ідуть на запорізьких напрямках, на Бахмуті, на околицях там страшні бої ідуть, Кліщіївка.
Я гадаю, вони думають (Росія – ред.), що наш північний фронт послаблений, і перекинули туди значне угруповання, бо думали, що це слабке місце. І розраховували, що зможуть розгромити нашу оборону, яка, на їхню думку, була слабкою, і, відповідно, дійти чи зайняти якийсь населений пункт, більш вигідне стратегічне чи тактичне положення для себе.
Плюс до того, звичайно, якщо вони атакують північніше, а наші угруповання великі розташовані південніше, ми змушені перекидати наші резерви, щоб відбивати активні штурми там і наступальні дії противника. Я думаю, що це 50 на 50 їхні цілі.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Яким треба бути ідіотом, щоб зайти однією ротою» – комбриг Павло Федосенко про битву за Харків. Ексклюзив– Я так розумію, ви трохи південніше Куп’янська перебуваєте, ваш підрозділ. У вас якось ситуація на лінії фронту змінилась у зв’язку з початком наступу росіян на Куп’янському напрямку, чи все як було, так і лишилось?
– Дуже короткий проміжок часу для того, щоб якось охарактеризувати, описати ситуацію. Тому що незалежно від куп’янського наступу нас можуть обстрілювати з високою інтенсивністю або середньою щодня. Думаю, що не так наступальні операції [Росії] на Куп’янському напрямку важливі, як те, наскільки швидко ми можемо знайти і знищити, наприклад, склади БК противника, шляхи логістики. Тобто коли їм вдається якось провести це БК, вони нас б’ють – скільки можуть боєприпасів на це, стільки і витрачають. Якщо їм це не вдається, вони цього не роблять.
Я думаю, що ці два фактори не взаємопов’язані. У нас велика лінія фронту, постійно велика інтенсивність обстрілів, і час від часу тривають штурмові наступальні дії [військ РФ] на окремих ділянках із застосуванням бронетехніки.
– Ваші позиції штурмують чи зараз лише артобстріли?
– Якщо ми говоримо про останні два дні – ні. Якщо ми говоримо про останній тиждень-два – то так.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії зіткнення. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.