Затримання Дениса Куликовського з тюрми «Ізоляція»: нові факти

Як так вийшло, що підозрюваний у катуваннях сотень людей впродовж двох з половиною років жив у Києві? Сенсаційне затримання Дениса Куликовського: Радіо Свобода у співпраці зі спільнотою розслідувачів Bellingcat наводить версії, свідчення очевидців та ексклюзивні кадри перебування колишнього коменданта «Ізоляції», так званого «Палича», у Києві. Чи можливо, що спецслужби втратили його з поля зору на вільній території країни? Та що самі вони про це кажуть?

«Ізоляція» – місце, яке називають «найжорстокішим у Європі. Донецьк, вулиця Світлого шляху, 3. На повітряній зйомці вперше за 8 років війни на Донбасі можна побачити, де відбуваються усі ті жахіття, про які ви, можливо, чули в інтерв’ю людей, котрі пройшли полон. Дійсно, зараз цю точку на карті – завдяки десяткам свідчень – називають «найжорстокішим місцем у Європі», але ще в недалекому 2018-му про «Ізоляцію» майже ніхто не знав. Коли нам потрібно було повідомити якісь новини про неї, ми щоразу починали все від початку: «у Донецьку був завод, а потім музей, його захопили – і тепер там тюрма».

9 листопада 2021 року контррозвідка СБУ заарештувала у Києві Дениса Куликовського на прізвисько «Палич». Це колишній комендант «Ізоляції». Його розшукували з 2020-го. СБУ звинувачує Куликовського у торгівлі людьми, створенні терористичної організації і незаконних збройних угруповань та порушенні законів війни.

Про «Палича» вперше розповіли полонені, які повернулися на волю за великим обміном грудня 2019-го. За їхніми свідченнями, він не просто керував конвоїрами, а й сам брав участь у знущаннях: бив, катував і ґвалтував людей. Усі свідки додають: Куликовський сильно пив, і саме нетверезим налітав на ув’язнених: розповідали, що деякі запої «Палича» закінчувалися черговим трупом.

«Один із найбільш, так би мовити, яскравих спогадів – він стосується не тільки мене, а й усіх, хто перебував у моїй камері – у нього був день народження, й на вулиці їм накрили стіл, де було багато «чинів» «МДБ ДНР», ФСБ, – розповідає колишній полонений Станіслав Печонкін. – Мене та моїх співкамерників вивели, щоб ми розважали тих, хто святкував, співали їм пісні. Все це перейшло в побиття, а опісля «Палич» і ті, що були з ним (вони всі були вже добре п'яні) наказали конвоїру розстріляти нас. І тільки конвоїр, який не був п'яний, чимшвидше повів нас до камер».

Станіслав Печонкін після звільнення у Києві

Тоді, у 2020-му, коли ми вперше почули про нього, ми не знали, де цей «Палич», і навіть ніколи не бачили, як він виглядає. Усе, що ми могли зробити тоді, – постійно запитувати про розслідування правоохоронців та записувати якомога більше свідчень людей, котрі пройшли «Ізоляцію» для того, аби у винних в злочинах проти людяності був інформаційний слід.

Денис Куликовський на суді у Маріполі

10 листопада, наступного дня після сенсаційного арешту, суд у Маріуполі обрав Денису Куликовському запобіжний захід – два місяці в ізоляторі СБУ. І ось на суді підозрюваний повідомляє: він у Києві з 2019 року.

– Де ви проживаєте? – запитує суддя.

– У місті Києві.

– З якого часу ви проживаєте у місті Києві?

– З 2019 року.

Як так сталось? Що він робив на підконтрольній уряду території?

Від коменданта до в’язня

Це – «Палич». За даними джерела, колишнього офіцера української спецслужби, який передав нам відео, – на оперативній квартирі у Києві влітку 2019 року. Чи це справді так – ми перевірити самостійно не можемо. Але з розмови (її ви можете послухати на відео) випливає, що Куликовський контактує зі своїми колишніми поплічниками.

Ось як це сталось.

У 2018 році окупаційна адміністрація усунула «Палича» від керівництва в’язницею. Формально – за надмірну жорстокість, а де-факто, як кажуть колишні полонені, – через «фінансовий конфлікт з куратором» – Василем Євдокимовим на прізвисько «Ленін». Куликовського кілька місяців тримали то у камері, то у вагончику, його, за свідченнями колишніх полонених, самого катували. Потім відвезли у невідомому напрямку – щоправда, далі відбувалося щось дивне: час від часу його знову привозили до «Ізоляції». За словами очевидців, він далі катував людей.

Скоро Куликовський втік з Донецька до Росії. І звідти, за даними нашого джерела у правоохоронних органах, 23 квітня 2019 року перетнув російсько-український кордон в Міловому Луганської області. По цей бік його чекала СБУ.

«Є попередні дані, що він реально допомагав, – коментує Христо Грозєв, засновник Bellingcat, – і в нього навіть стався якийсь «катарсис», і він сам зрозумів, що те, чим займався в «Ізоляції», обернулося проти нього самого. Логічно, що він подивився з іншого кінця на цю історію: його самого утримували в «Ізоляції». І навіть була дуже цікава ситуація: він на якийсь час перетнув кордон і повернувся на територію Росії, щоб знайти одного з ключових персонажів, який має дуже тяжкий злочин саме в контексті «Ізоляції» та в контексті окупації. Потім він перетнув добровільно кордон назад і повернувся в Україну».

Христо Грозєв

Що ж робив ймовірний кат «Ізоляції» весь цей час?

Перша історія – вже давно публічна. У січні 2020-го хтось передав виданню «Обозреватель» оперативні записи переговорів Куликовського з помічником куратора тюрми і командувача так званих «сил спецоперацій» угруповання «ДНР» Василя Євдокимова, якого Україна підозрює в організації вбивств полковника СБУ Хараберюша та полковника ГУР Шаповала.

На записах – багато кримінальних деталей, але зараз не про це – головне, що Денис Куликовський на цих аудіо записаний з мікрофона: запис явно робиться у його присутності, це не перехоплення.

Друга зачіпка нова – вже згадане нами відео з квартири. З ким саме говорить на ньому «Палич», невідомо, але з контексту розмови зрозуміло, що він поза межами досяжності для людей, які його шукають.

Наш співрозмовник, колишній працівник української спецслужби, стверджує, що з осені 2019-го за Куликовським припинила наглядати СБУ. За його свідченням, підозрюваний у катуваннях опинився фактично на волі. І продовжував жити у Києві (від грудня 2020-го вже у статусі заочно підозрюваного – про це розповімо далі).

«Справу катів «Ізоляції» передали до Красноармійського районного суду, й коли я побачив фігурантів, я не побачив там головного – Куликовського, – каже Станіслав Асєєв, журналіст, котрий 2017-2019 роках був у полоні російських гібридних формувань. – Тоді я зателефонував до поліції й спитав, як це можливо, чому його не судять. Вони сказали, що ми не можемо судити його заочно, бо він тут, на підконтрольній території. Що в нас є точна інформація, що він перетнув російсько-український кордон ще 23 квітня 2019 року. У той же день я зателефонував Христо Грозєву, оскільки ми займалися розслідуванням по «Ізоляції» вже понад пів року, і протягом доби він дійсно підтвердив цю інформацію, зв’язавши мене з людьми, які вели «Палича». Це на сьогодні вже колишні співробітники СБУ, які займалися ним у 2019 році. Дійсно, вони підтвердили, що деякий час використовували його в оперативних цілях, і він був на території, підконтрольній Україні, а конкретно – в Києві. Потім їх відсторонили, вони відійшли від цієї справи, і де він зараз, вони точно не знають, але знають людину, яка досі зберігає з ним контакт, тобто спостерігає за ним. І ця людина була готова передати його правоохоронним органам після того, як ми фактично вийшли на нього. Ми звернулися до поліції за оперативним супроводом, щоб вони його заарештували. Але ця інформація вийшла з поліції до Служби безпеки України, й вони почали шукати нашого інформатора, і зрештою його знайшли, і змусили його передати Куликовського СБУ, а не поліції».

Станіслав Асєєв

«Це було дуже дивно і стало для нас великою несподіванкою, тому ми почали шукати всілякі телефонні номери, які могли б бути підписані під його ім'ям, або можливі зв'язки серед інших телефонних абонентів, які визнали б, що раніше спілкувалися з ним; людей, які працювали на російську розвідку або спілкувалися по роботі з керівництвом «Ізоляції». Звернулися до багатьох колишніх співробітників СБУ, і один з них зміг сказати: так, я пам'ятаю, що була спецоперація, за якою він перетнув кордон, але це було досить давно, майже два роки тому, він обіцяв перевірити, де Куликовський перебуває зараз, і отримав додаткові дані, що він справді на території України, у Києві. Ніхто не намагався його формально заарештувати, привести до відповідальності – можливо, є легітимне пояснення всього цього, можливо, він співпрацював весь цей час зі спецслужбами та правоохоронними органами – але є факт, що цей показний арешт був саме показним. Вони могли і мусили, за законом, зробити все набагато раніше», – розповідає Христо Грозєв.

Ми звернулися до Служби безпеки України із трьома запитаннями: чи дійсно Куликовський жив у Києві, чи співпрацював він з СБУ та як потім опинився на волі. З відповіді випливає: затримання Куликовського у 2021 році «планували заново». Але що трапилось до цього – невідомо.

«Говорити про якесь прикриття Куликовського з боку спецслужб немає підстав, – стверджується у листі відомства. – Мова йде про цілком таємну операцію, про яку знало дуже обмежене коло людей. Люди, які брали участь у початковій розробці Куликовського, вже давно не є співробітниками СБУ. Вони стали працівниками іншого розвідувального органу. З огляду на низку факторів, заходи із затримання Куликовського довелося планувати заново вже у 2021 році. Наразі, на жаль, не є можливим розкрити всі деталі. Коли інформація про перебування і пересування Куликовського на території України підтвердилась, він був затриманий контррозвідкою СБУ. Сьогодні слідство триває. Сподіваємося, з часом ми зможемо надати суспільству більше подробиць».

Весь цей час інший правоохоронний орган – Офіс генпрокурора – «шукав» «Палича». Роман Циб, начальник відділу департаменту щодо злочинів, вчинених в умовах конфлікту, Офісу генпрокурора, казав в інтерв'ю Радіо Донбас.Реалії у серпні 2020 року: «Особа з позивним «Палич» згадується у низці допитів потерпілих. Ця особа на цей час ідентифікована, вона є громадянином України, однак на цей час будь-якої іншої інформації про цю особу я не можу надати. Наразі досліджуються обставини вчинення цим громадянином кримінальних правопорушень, і найближчим часом правоохоронним органом буде надана належна правова оцінка».

Зера Козлієва

У грудні 2020-го Денису Куликовському заочно оголосили про підозру. І Зера Козлієва з департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, ОГП пояснювала нам, як можна застосувати заочне правосуддя – адже здавалось очевидним, що «дістати» Палича з Росії чи ОРДЛО майже нереально. «У нашому випадку ми використовуємо механізми заочного досудового розслідування та судового розгляду. Якщо ми отримаємо обвинувальний вирок, ми вживатимемо заходів щодо оголошення його в міжнародний розшук», – зазначила прокурор.

Виходить, увесь цей час: і в момент оголошення підозри, і коли слідчі опитували потерпілих від знущань в «Ізоляції», і навіть коли відбувався обмін – «Палич» перебував у Києві. І навіть Офіс генпрокурора не володів про це інформацією (принаймні офіційно так заявляв).

На суді Денис Куликовський одразу визнав свою причетність до «Ізоляції».

«Винен, каюсь», – сказав він у залі суду.

І це, як кажуть розслідувачі, тому, що в ізоляторі СБУ йому зараз, вірогідно, безпечніше, ніж у Росії чи в ОРДЛО.

«З нашого досвіду – спостереження поведінки таких людей, які стали агентами і передавали інформацію іншій стороні – вони стають чи не першими у списку для нейтралізації з боку російських спецслужб. Тому я вважаю, що він довго буде у списку для ліквідації, і треба його охороняти, бо те, що він передавав як інформацію для розвідки – все це може стати набагато важливішим, бо це може перевернути інформацію обвинувачення в суді. Тому він, звичайно, має бути у безпеці», – вважає Грозєв.

Головні запитання

Але добре: припустимо, що «Палич» працював для слідства, з його допомогою розслідувались злочини проти людяності. Однак зрозуміло, що після появи ось переговорів на «Обозревателе» його більше неможливо було залучати до оперативної роботи – чому ж тоді він не був заарештований? Запитання залишаються відкритими.

Крім «Палича», підозрюваними у насильстві в «Ізоляції» проходять щонайменше 10 людей.

Троє з них мають російське громадянство – як з'ясувала спільнота Bellingcat, це Юрій Кривоніс, Володимир Бутенко та Руслан Єремічев з позивними, відповідно, «Толстый», «Бут» та «Єрмак». Паспорти Росії вони одержали в 2019 році в Ростовській області – вочевидь, за спрощеною процедурою для жителів окупованих територій Донбасу.

Ми звернулися до Офісу генерального прокурора та МВС за підтвердженням того, що цим особам дійсно оголошені підозри. Відповіді наразі немає. (Оновлення: ввечері 30 грудня, після виходу цього матеріалу, Офіс генерального прокурора підтвердив Радіо Свобода наявність кримінальних проваджень проти 9 з 10-ти цих осіб – ред.) Запитати самих їх про щось наразі неможливо – вони у розшуку та, ймовірно, на території Росії або ОРДЛО.

До речі, Юрій Кривонос («Толстый») – один з наступників «Палича» на посаді коменданта «Ізоляції».

«Я думаю, що ставлення до в'язнів, як і раніше, жорстоке, – каже Станіслав Печонкін, – це, по-перше, ті методи слідства, якими користується так зване «МДБ» і яке влаштовується за вказівкою радників із ФСБ, і жорстоке поводження, вважаю, нікуди не поділося. Можливо, звідти пішов цей п'яний чад «Палича», але жорстоке поводження (яке не стосується «слідства», коли людина вже дала потрібні їм свідчення), як і раніше, залишилося». Росія кураторство тюремниками, та і загалом присутність на окупованих територіях, досі заперечує.

Справа, авжеж, не в «Паличі» персонально. Система насильства працює там і без нього, наголошують розслідувачі. Важливо, додають, що він є свідком створення і функціонування на підконтрольній російським гібридним формування території Донбасу табору, де рівень насильства не те що зашкалює – він здається нереальним для Європи ХХІ сторіччя.

Територія тюрми

Щонайменше, 166 заручників в ОРДЛО пройшли саме через «Ізоляцію», зазначають фахівці. І вона там не одна: за даними Офісу генпрокурора, на окупованій території – понад 60 місць, де тримають у неволі людей. Багато хто з них має серйозні проблеми зі здоров'ям, потребує операції. За 8 років війни на Донбасі, підрахували фахівці, полон пройшли три з половиною тисячі людей; загинули понад 13 тисяч.

Росія у Тристоронній контактній групі довгий час не визнавала існування тюрми «Ізоляція». Проте у листопаді 2021 року року підтримувана Кремлем адміністрація раптово оголосила Дениса Куликовського у розшук. За «держзраду», «вбивство і насильство» щодо ув'язнених пенітенціарних установ. Хоча слово «Ізоляція» вголос і не вимовили.

Що далі Росія робитиме з цією тюрмою? Деякі колишні в’язні вважають, що її можуть закрити по-тихому: занадто токсичною вона стає. І тому підштовхують західні уряди до санкцій проти конкретних діячів «концтабору в центрі Європи», щоб це насильство не вийшло «експортувати».