«Кримські амбіції» Путіна і Зеленський: мета Кремля – захопити всю Україну

(Рубрика «Точка зору»)

Москву не цікавлять анексований український Крим і ОРДЛО самі собою. Кремль не «рятував» нікого в Сімферополі чи Донецьку. Окуповані території – лише інструмент для поступового демонтажу української державності. Російська влада методично готує півострів до війни, абсолютно не турбуючись, чи хочуть кримчани жертвувати собою заради геополітичних амбіцій Москви, чи ні.

Нещодавня розмова президента України Володимира Зеленського з главою російської держави Володимиром Путіним укотре підтвердила, що Москва категорично не зацікавлена в мирному врегулюванні на Донбасі. Володимир Зеленський зателефонував пану Путіну через чергову ескалацію, під час якої загинули четверо українських військовослужбовців. Кремль підтвердив факт розмови, вказавши, що розмова відбулася «з ініціативи української сторони».

«Під час обговорення проблематики врегулювання на південному сході України була акцентована важливість неухильного дотримання встановленого з 21 липня режиму припинення вогню, а також розведення сил і засобів від лінії розмежування», – йдеться в повідомленні Кремля.

Володимир Путін наполягав, що українські військові нібито обстрілюють населені пункти Донбасу, що призводить до «жертв серед мирного населення». Ключова позиція росіян залишається незмінною: окуповані райони Донбасу повинні отримати якийсь «особливий статус», але тільки в форматі, який задовольнить кремлівське начальство.

«Підтверджена також виняткова важливість послідовної реалізації Мінських домовленостей, включаючи юридичні аспекти надання «ДНР» і «ЛНР» особливого статусу. У цьому контексті наголошено на необхідності конструктивного діалогу між сторонами, в тому числі в рамках мінської контактної групи», – відзначили в пресслужбі російського президента.

Пізніше на сайті глави української держави з'явилося повідомлення про розмову з Володимиром Путіним. «Володимир Зеленський наголосив, що захищатиме права всіх українців, незалежно від того, де вони перебувають, і для цього не потрібно вносити зміни до Конституції України. Сторони домовилися про можливу зустріч лідерів країн «нормандського формату». Робочі групи поки напрацьовують документи для підписання на вищому рівні», – відзначили в Офісі президента.

Українське керівництво примушують до «прямого діалогу» з Луганськом і Донецьком, що призведе до фактичної легалізації маріонеткових «республік» Путіна

Йдеться про військовий шантаж. Українське керівництво примушують до «прямого діалогу» з Луганськом і Донецьком, що призведе до фактичної легалізації маріонеткових «республік», створених Володимиром Путіним. Як наполягають у Кремлі, Київ повинен визнати їх рівноправними учасниками дипломатичного процесу, а також зобов'язаний обговорити з бойовиками нюанси надання «особливого статусу».

Москва демонстративно пішла на загострення, так як партія кума президента Путіна Віктора Медведчука «Опозиційна платформа» отримала на парламентських виборах лише 13%. З таким результатом політична сила не може претендувати на пост віцеспікера і посади керівників парламентських комітетів. Хоча спочатку Медведчук мав намір використовувати парламентську трибуну для просування свого плану з «автономізації» Донбасу.

Одна з причин, чому доктор юридичних наук Віктор Медведчук публічно називає Крим українським, полягає саме в цьому. Як він вважає, без особливих проблем можна внести зміни до Конституції, надавши Донбасу «автономний» статус, адже в Основному законі вже є аналогічне утворення – Кримська автономія. Потрібно «всього лише» розширити цей формат із урахуванням специфіки окупованих районів на сході країни.

Хоча в реальності це – політична пастка. Легалізація окупаційних адміністрацій створить прецедент і відкриє дорогу до «автономізації» інших регіонів, в яких ФСБ і ГРУ зможуть дестабілізувати обстановку. У підсумку Крим остаточно буде виведений за дужки міжнародної політики, а Київ і західні партнери відбиватимуться від вимог Путіна розширити «автономію» Донбасу, що вже існує.

У пана Медведчука, з огляду на його результат на виборах, немає можливості впливати на конституційний процес. Тому Москва повернулася до традиційної методики військового шантажу. До того ж Володимиру Путіну немає сенсу імітувати миролюбність перед проросійським електоратом, пропонуючи почати відносини з «чистого аркуша».

Навпаки, тепер цих громадян потрібно покарати за те, що вони не пішли масово голосувати за «Опозиційну платформу». Політичні спецоперації і військовий шантаж – перевірений інструмент. Точно так само у 2014 році російська влада вустами тодішнього спікера Держдуми Сергія Наришкіна погрожували в.о. президента України Олександру Турчинову, що якщо він надумає перешкодити «референдуму» на півострові, то Москва поведе танки на Київ. Нинішня телефонна розмова між українським президентом і Володимиром Путіним мало чим відрізнялася

Що це означає для кримчан? Нічого доброго. Якщо адміністрація Володимира Зеленського, нехай і в частковому вигляді, прийме умови кремлівських шантажистів, то наступна ескалація вже можлива на адміністративному кордоні з Херсонською областю.

Будь-яка поступка з боку Києва і західних партнерів автоматично буде розцінена як запрошення до подальшої агресії

Не варто тішити себе думками, що це «неможливо». Після анексії українського півострова, яка стала найгучнішим нехтуванням міжнародного права з моменту завершення Другої світової війни, Кремль нічого не стримує. Будь-яка поступка з боку Києва і західних партнерів автоматично буде розцінена як запрошення до подальшої агресії.

У загостренні зацікавлений як Кремль, якому потрібно відвернути росіян від масових протестів, так і його ставленикам в Криму. В регіоні наростає невдоволення з приводу дій кланів підконтрольного Кремлю глави уряду Сергія Аксенова та керівника російського парламенту республіки Володимира Константинова. Зазначена публіка була б не проти повернутися в умовний 2014 рік, щоб знову лякати кримчан наступом «українських фашистів».

Сергій Стельмах – кримський політоглядач (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал – на сайті Крим.Реалії