Після гучних арештів колишніх керівників російського уряду Криму з'явилася ще одна гучна новина: правоохоронці прийшли до керівників Євпаторії, їх звинувачують у корупційних зловживаннях. І ті, й інші, ці звинувачення заперечують (заарештовані колишній російський віцепрем'єр Криму Євген Кабанов та ексміністр будівництва й архітектури Криму Михайло Храмов свою провину не визнають ‒ ред.)
Такі показові корупційні викриття нерідкісні в російських регіонах ‒ як відомо, в наручниках можна побачити й голів республік, і губернаторів, і мерів великих міст. І завжди потрібно шукати відповідь на запитання: чому саме цьому чиновнику належить постати перед судом, а його колега з сусіднього регіону, на якому тавра ніде ставити, чудово почувається й ніякого переслідування не боїться?
Мабуть, вважалося, що заміна кримського керівництва «варягами» з Москви буде без захоплення сприйнята місцевим населенням
Нам належить відповісти на це запитання в кримському випадку. І тут, мені здається, все набагато простіше, ніж у «справжніх» регіонах Росії. Коли був окупований Крим, у Москві ухвалили рішення доручити керівництво територією місцевим колабораціоністам – хоча їхня можлива корумпованість та зв'язки з різними кримінальними кланами та угрупованнями описувалися російською пресою й були добре відомі російським силовикам.
Однак, мабуть, вважалося, що заміна кримського керівництва «варягами» з Москви буде без захоплення сприйнята місцевим населенням і ще більше підкреслить окупаційний характер нової влади. А так – змінилися лише прапори, а еліта залишилася та ж сама, продажна...
Сім років окупації – достатній термін для інтеграції еліт. І зараз настав час відправити всіх цих «героїв кримської весни» та їхніх висуванців туди, куди вони, по суті, мали потрапити ще тоді, коли півострів контролювала Україна, – під слідство й, не виключено, що на тюремні нари.
І якби в Україні до так званої «кримської еліти» ставилися б не як до управлінців, на яких потрібно зважати, а як до частини злодійського товариства, то, можливо, ніякої анексії не сталося б. Утім, про що це я? Адже Україною, в якій головою кримського парламенту був Константинов, а депутатом та «шанованою людиною» – Аксьонов, керувала інша «спільнота», очолювана відомим Віктором Януковичем.
Російський глава Криму Сергій Аксенов (л) і спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов (п), Сімферополь, листопад 2014 року
І ось тепер такій кримській «спільноті», мабуть, доведеться потіснитися, щоб дати можливість розвернутися справжнім господарям життя з оточення президента Росії Володимира Путіна. Люди з «ближнього кола» Путіна не для того скуповували кримські підприємства та виноградники, щоб дозволити й надалі здійснювати контроль над Кримським півостровом місцевим діячам такого штибу. Та й хто поважає зрадників, особливо в ЧК?
Товариші зі Слідчого комітету почали повільне, але неухильне «просівання» керівництва Криму
Тому товариші зі Слідчого комітету почали повільне, але неухильне «просівання» керівництва Криму, яке, думаю, лише прискорюватиметься з часом і завершиться заміною верхівки керівництва окупованого регіону.
А після цього, впевнений, станеться те, що завжди відбувається після остаточної й безповоротної маргіналізації регіонального керівництва – до Криму приїде людина з Москви, можливо – у погонах, можливо – з близького кола Путіна або просто з його охорони. І ця людина стане новою довіреною особою «путінських» на півострові. Чи ризикнуть товариші зі Слідчого комітету, у разі потреби, прийти за ним чи його висуванцями?
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Три питання про Крим ексраднику Путіна: Андрій Ілларіонов про деокупацію півострова