Видання Washington Post у нещодавній великій публікації стверджує, що прагнення України відновити свій контроль над Кримом, як і прагнення Росії зберегти окупацію Кримського півострова, перетворює завдання припинення війни між двома країнами на фактично нерозв’язне.
«Непохитні претензії на Крим ілюструють нерозв’язність конфлікту, і важко уявити, що боротьбу за півострів буде вирішено без подальшого кровопролиття», – зазначає оглядач газети Франческа Абель. І з її підходом, мабуть, могли б погодитися й інші автори текстів у відомих західних виданнях, які замислюються над питанням: можливо, відмова України від Криму чи принаймні готовність відкласти вирішення проблеми окупації півострова в довгу скриньку дозволять зупинити війну.
Для Пєскова, як і для його начальника Володимира Путіна, Крим – давно «вирішене питання»
Але це – політична логіка, яка була зруйнована 24 лютого 2022 року, і залишається лише дивуватися, що ми знову до неї повертаємося. У нещодавній відповіді прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова на пропозицію президента Володимира Зеленського почати виведення російських військ з окупованих українських територій, прямо говориться, що Україна має зважати на нові реалії – а саме: на те, що Донецька, Луганська, Запорізька та Херсонська області України тепер є територією Російської Федерації. Про Крим, як бачимо, прессекретар президента Росії навіть не згадує. Для нього, як і для його начальника Володимира Путіна, Крим – давно «вирішене питання». Але, схоже, не лише Крим.
Президент Росії Володимир Путін і прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков
До нападу Росії на Україну в 2022 році Крим можна було вважати «сакральною територією» для кремлівського режиму та винятком із правил російського менеджменту криз. Справді, ні до, ні після 2014 року Росія жодного разу не вдавалася до анексії чужих територій.
2014-й продемонстрував, що Володимир Путін може піти й на анексію чужої території
Навіть визнання у 2008 році незалежності грузинських автономій – Абхазії та Південної Осетії – було абсолютно новим підходом до взаємин із колишніми радянськими республіками і територіями, які оголосили про свій невизнаний суверенітет. До цього часу в Кремлі надавали перевагу неформальному характеру контактів із самопроголошеними республіками. Власне, з Придністров’ям такий рівень відносин підтримується і зараз.
2014-й продемонстрував, що Володимир Путін може піти й на анексію чужої території. Однак тоді він, та й багато хто і в Росії, і в Україні, і на Заході, пояснював такий незвично агресивний підхід, що підриває саму суть міжнародного права, «сакральністю» Криму та особливим ставленням росіян до півострова – втім, варто визнати, що це особливе ставлення створювалося та підігрівалося російською пропагандою протягом десятиліть і навіть століть.
Президент Росії Володимир Путін виступає під час мітингу, присвяченого четвертій річниці анексії Криму, 14 березня 2018 року
Однак у Донецькій, Луганській, Херсонській чи Запорізькій областях жодної «сакральності» вже не спостерігається. Кремль, певен, просто анексував те, що зміг окупувати – не більше. Якби були окуповані інші українські регіони, то й там були б проведені «референдуми», і ці території були б так само анексовані.
Your browser doesn’t support HTML5
Как оккупационные власти в захваченных регионах Украины принимали решения о референдумах о присоединении к РФ
Перешкода до завершення війни – агресивні плани Володимира Путіна та сама ідея анексії чужих територій
Тому тепер немає жодної «сакральності» Криму – цей міф фактично нівельований наступними агресивними кроками Володимира Путіна. І тому, певен, не варто вважати, що саме Крим – перешкода для завершення війни.
Перешкода до завершення війни, як бачимо, – агресивні плани Володимира Путіна та сама ідея анексії чужих територій. Будь-яких чужих територій, а не лише Криму.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода