У червні практично одночасно з різницею в один день російський міністр оборони Сергій Шойгу і призначений Росією глава Криму Сергій Аксьонов (за документами Аксенов) заявили про відкриття сухопутного коридору до Криму та… його закриття для цивільних цілей. В окупованій Росією частині Херсонської області почали планувати окремий коридор до Криму для вантажних автомобілів, а на захоплених територіях Запорізької області заговорили про сухопутний коридор до Криму з Москви. Усі плани пов’язані з логістикою, де забезпеченню транспортних потоків через Кримський півострів відводиться основна роль.
Крим.Реалії з участю експертів розбиралися:
- у спроможностях заявлених Росією так званих сухопутних коридорів,
- у можливості їхнього використання у системі російської економіки і в міжнародній торгівлі,
- а також у логістичних проблемах вирішення проблем Криму воєнним шляхом.
Логістика: в ім’я війни чи бізнесу?
Термін «логістика» має грецьке коріння й означає «мистецтво обчислення, обмірковування». Основною функцією римських логістів був розподіл продуктів харчування. Більшістю теоретиків поява та розвиток логістики розглядається в історичному ракурсі як складова частина військового мистецтва, як військова наука.
За часів СРСР логістами стали «постачальники». Надалі з логістикою стали пов’язувати транспортування товарів і послуг, торгівлю та бізнес у цілому. Уперше поняття логістики спробували сформулювати у березні 1974 року на конгресі в Берліні.
Логістикою стали називати вчення про планування, керування та контроль руху матеріальних, інформаційних і фінансових ресурсів у різноманітних системах.
Керченський міст, ілюстраційне фото
Сухопутний коридор із Росії до Криму – давній військовий план Кремля
Про плани Росії «пробити» озброєним шляхом сухопутний коридор до Криму заговорили одразу після захоплення півострова у 2014 році.
Приватна розвідувально-аналітична компанія Stratfor (США) у червні 2015 року підготувала аналіз шести варіантів передбачуваного наступу Росії на Україну. Один з основних – створення сухопутного коридору до Криму азовським узбережжям.
Практично одночасно з висновками Stratfor у Європейському парламенті ухвалили резолюцію щодо військово-стратегічної ситуації у Чорноморському басейні після незаконної анексії Криму Росією. У пункті 11 цього документа зазначили існування загрози створення Росією сухопутного коридору до Криму з перспективою втрати Україною виходу до Азовського моря.
2021 року в Росії вже відкрито готувалися до практичної військової операції зі створення такого коридору.
Наприкінці лютого – на початку березня 2022 року російські війська окупували частину територій Херсонської та Запорізької областей.
Вигляд на Антонівський міст до Херсону через річку Дніпро (архівне фото)
Сухопутний «коридор військового призначення»
Керівник моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» (Київ) Андрій Клименко, коментуючи події на прохання Крим.Реалії, заявив, що коридор до Криму з Росії має виключно військове значення.
Коридор до Криму – це суто військово-політичне гаслоАндрій Клименко
«У діях окупантів щодо створення коридору до Криму не потрібно шукати логіки. Коридор до Криму – це суто військово-політичне гасло. Якщо відкрити карту та уважно подивитися на існуючу транспортну мережу, то відразу все стає зрозуміло. Ми не чуємо повідомлень про те, що там працюють залізниці чи запустили якесь сполучення.
Я думаю, що вони технічно, можливо, і можуть працювати, але розташовані вони на відстані артилерійського пострілу від лінії фронту! З практичної точки зору для будь-якої транспортної компанії на дорозі потрібно мати більш-менш нормальне покриття, потрібні заправки, стоянки, техобслуговування. Я впевнений, що зараз там цього немає. Жодна з російських компаній не піде на прифронтову територію, яка є замінованою або перебуває в зоні ураження. Економічного сенсу в цьому коридорі немає», – сказав експерт.
Андрій Клименко
Співрозмовник Крим.Реалії вказав на те, що сухопутний коридор до Криму проходить практично узбережжям Азовського моря, там розташована єдина автомобільна дорога зі сходу на захід, а всі залізничні магістралі були побудовані для обслуговування виробничих потужностей із півдня на північ.
Наклавши карти транспортних шляхів на зону ведення бойових дій, доходиш висновку, що жодної альтернативи для Росії, окрім шляху через Керченський міст, не існуєАндрій Клименко
«Наклавши карти транспортних шляхів на зону ведення бойових дій, доходиш висновку, що жодної альтернативи для Росії, окрім шляху через Керченський міст, не існує. У такому разі автодорогу з Таганрога в бік Маріуполя і далі, а також залізничні гілки у трикутнику Мелітополь-Токмак-Маріуполь у прив’язці до Криму можна розглядати лише як транспортні шляхи військового призначення для перекидання військ уздовж лінії фронту – рокади. І не більше. Тому говорити про перевезення якихось продуктів чи товарів в інтересах населення не доводиться», – наголосив Андрій Клименко.
Він вважає, що весь заявлений в інтересах Росії сухопутний коридор до Криму перебуває в зоні досяжності ракет, тому ні про яке його цивільне значення не йдеться.
Міст через Керченську протоку, вигляд із космосу, фото 2020 року
Логістика без логіки та виходу на міжнародну торгівлю
Президент Асоціації «Укрзовніштранс» (Київ), що об’єднує транспортні, експедиторські та логістичні організації України, Олег Платонов, відповідаючи на запитання Крим.Реалії, зазначив, що за допомогою сухопутного коридору Росія з усіх боків блокує Азовське море. На його думку, за таких логістичних умов Крим може працювати лише в дуже обмеженій схемі «острів-материк».
Здійснити легальну міжнародну вантажну операцію з Криму та до Криму неможливоОлег Платонов
«Усі кримські порти, як і аеропорти, закриті. Тому здійснити легальну міжнародну вантажну операцію з Криму та до Криму неможливо. З'єднання Росії з півостровом сухопутним коридором не має жодного логістичного сенсу. Якщо пов’язувати це питання з окупацією та агресією, то зрозуміло, що Росія використовує захоплені транспортні шляхи для забезпечення військового тилу та підвезення всього необхідного до лінії фронту. Але в міжнародній торгівлі, втім, як і у внутрішній, це нічого не дає Москві. Якби вони віроломно не «залізли» в Херсонську область, то в Криму реально і сільгосппродукції теж не було б», – зазначив Олег Платонов.
Олег Платонов
За словами експерта, з усіх існуючих міжнародних транспортних організацій лише одна – Організація співробітництва залізниць зі штаб-квартирою у Варшаві – зберігає для Росії повні довоєнні права. Але і в цій організації, до складу якої входять 26 країн світу, в тому числі Росія і Китай, все ж таки просуваються шляхом російського обмеження.
«В усіх інших структурах повноваження агресора блоковані, його представники виведені з керівних органів управління. Тому спроби Москви покладатися у питанні коридору материка із Кримом на залізницю чи автомобільний транспорт не мають міжнародної перспективи», – розповів Олег Платонов.
Рокадні дороги в «нікуди»
Напередодні вторгнення Росія почала спішно будувати рокадні шляхи, в тому числі залізничні, за планами міністерства оборони.
За підсумками відвідування окупованих територій Херсонської та Запорізької областей (офіційний Київ називає такі поїздки російських чиновників незаконними – КР), російський віце-прем’єр Марат Хуснуллін заявив, що готується комплексний трирічний план розвитку доріг, а дороги Запорізької області хочуть пов’язати з регіональними, федеральними та муніципальними дорогами Росії в єдину мережу.
Коментуючи на прохання Крим.Реалії ситуацію та плани Росії, директор ТОВ «Транспроєкт» (Київ) Олексій Соколан заявив, що ані сухопутний коридор до Криму, ані анонсовані плани щодо будівництва доріг до реальної бізнес-логістики жодного стосунку не мають.
Заявлене Маратом Хуснулліним будівництво доріг – черговий міф, воно має на меті рокадні – фронтові – ціліОлексій Соколан
«Основна маса доріг була побудована в середині минулого століття і була розрахована на забезпечення економічної системи, що існувала, більше ніхто ніяких гілок не будував, ні зі сходу на захід, ні з півночі на південь. З Ростова-на-Дону і Таганрога протягом останніх десяти років нічого не возили. І раніше цей шлях використовувався слабко. Основну транспортну роль відігравали порти Азовського моря. Заявлене Маратом Хуснулліним будівництво доріг – черговий міф, воно має на меті рокадні – фронтові – цілі», – сказав Олексій Соколан.
Олексій Соколан
Як проєктувальник і будівельник транспортних артерій він вважає, що територію Росії аж ніяк не пов’язували транспортні шляхи зі сходу на захід: такий шлях там був один – Транссіб, а ось Москву забезпечували вертикальні рокадні шляхи з півдня на північ.
«Побудувати дороги, що відповідатимуть сучасним вимогам – це одне, але головне – економічно обґрунтувати і потім бути в змозі обслуговувати ці дороги та експлуатувати з прибутком. Дороги мають працювати! Як і що за товари та вантажі мають намір транспортувати окупанти і колаборанти з Криму та до Криму – незрозуміло», – зробив висновок експерт.
Рокадні цілі Росії у регіоні Чорного моря
«Спроби включення підсанкційних та окупованих територій до торговельних шляхів і торговельних схем зводять до нуля статус Росії як міжнародного торгового партнера і практично нічим не допомагають у вирішенні реально існуючих логістичних проблем Кримського півострова», – підсумував Олег Платонов.
Ідея будівництва Кримського мосту та його рокадної ролі в Чорноморському регіоні просувалася Росією давно. Цьому передували події та конфлікт на острові Тузла у 2002 році.
Будівництво Керченського мосту, острів Тузла в Керченській протоці, 2016 рік
У 2006 році Росія запропонувала будувати окружну дорогу довкола Чорного моря, цей проєкт Кремль продовжує лобіювати в Організації Чорноморського економічного співробітництва з урахуванням захоплених та окупованих територій.
22 квітня в Росії заявили про нові плани під час «другої фази» «спецоперації» в Україні (так там називають повномасштабне вторгнення): встановити повний контроль над Донбасом і південною Україною для забезпечення сухопутного коридору до анексованого Криму та отримання виходу в Придністров'я.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.