Вигадані свята та історичні міфи: як Кремль намагається консолідувати росіян

Святкові дні в Росії прив'язують до історичних дат, кремлівське трактування яких спроможне об'єднати націю. Низка офіційних російських свят і пам’ятних дат піднесено до рівня «історичних скріп». Це стосується й порівняно «молодого» свята – дня народної єдності, яке з 2005 року щороку відзначають на державному рівні 4 листопада. Як святкували російський день народної єдності в Криму та Севастополі, чи є свято єднання об’єднуючим, і чому формула єдності народів Росії, яку нав’язують, намагається представити Кримський півострів «сакральним» – у цих питаннях Крим.Реалії розбиралися разом з експертами.

День народної єдності «з історичною натяжкою»

4 листопада – день вшанування ікони Казанської Божої Матері, образ якої, за переказами, захистив народне ополчення на чолі з Мініним і Пожарським у битвах за Москву проти польських інтервентів на початку XVII століття. Пояснювальна записка до проєкту закону про запровадження нового свята свідчить: «4 листопада 1612 року воїни народного ополчення … продемонстрували зразок героїзму та згуртованості всього народу, незалежно від походження, віросповідання та становища у суспільстві».

Пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві

Російський історик Владислав Назаров у 2004 році у статті для журналу «Отечественные записки» висловив сумніви в правдивості доводів російських законодавців, викривши їх у використанні фактів, що не відповідають реальному історичному контексту.

«...Виходить, строго кажучи, що 4 листопада 2005 року ми святкуватимемо річницю 4 листопада 1612 року, дня, коли жодної помітної події… не відбулося. …Так чи інакше, законодавці поставили нас у скрутне становище. Як без натяжок і брехні пояснити... всім, хто небайдужий до російської історії, що ж за акт народного єднання відбувся в 1612... і чому після «закінчення Смути» російські люди ще шість років продовжували битися один з одним і воювати із загарбниками?» – зробив висновок Владислав Назаров.

Російський день народної єдності у Криму та Севастополі

Російська газета «Известия» у статті про день народної єдності в РФ повідомляла, що основна мета цієї дати – «об’єднати всіх росіян незалежно від соціального статусу, релігійних поглядів чи національної приналежності». Цього дня, як пише видання, політичні партії влаштовують святкові мітинги та ходу на згадку про загиблих. Проводять ярмарки ремесел, виставки, розважальні програми для громадян різного віку, благодійні акції, збір речей, іграшок і коштів для дитячих будинків та інтернатів. На площах російських міст проводять концерти.

Згідно з результатами проведених у Росії опитувань, більше половини респондентів – 60% – вважають, що до дня народної єдності росіяни ставляться як до додаткового вихідного.

Програми заходів, присвячених цьому дню, наперед публікували у містах анексованого Криму та Севастополя. Окрім безкоштовного відвідування музеїв, можна побачити здачу норм ГТО, розбирання-складання зброї, «благодійний ярмарок на користь поранених бійців», організований у православному храмі РПЦ, а також лекції в бібліотеках та різноманітні концерти.

Російський день народної єдності в Сімферополі, Крим, 2017 рік

Цьогорічний день народної єдності в Росії відбувався під знаком «вітання нових регіонів» – окупованих частин Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей України. Російські ЗМІ зазначають, що ця дата «набула особливого значення» через повномасштабне вторгнення російської армії в Україну. Як повідомляло російське міністерство туризму Криму, 4-6 листопада у Криму мав відбутися перший інформаційний тур для представників окупованих територій, які в Росії називають «новими суб’єктами».

«Не чіпляє душу»

Український дипломат, перший радник-посланник незалежної України в Росії, заступник міністра інформації України (1997-1999), голова Державного комітету інформаційної політики України (1999-2000), Генеральний консул України в Алмати (2000-2004, Республіка Казахстан) Олег Бай, коментуючи на прохання Крим.Реалії святкування дня народної єдності на тлі триваючої агресії Росії проти України, вказав на те, що війна жодним чином не впливає на сьогоднішні урочистості в містах агресора, оскільки ці події розгортаються далеко від російського обивателя і його практично не стосуються.

«Усе це безпосередньо не чіпляє душу. Так влаштовані масова свідомість і життя в Росії. Тому всі події, пов’язані зараз із Україною, на пересічного росіянина не діють. Вони знову, підкоряючись масовикам-витівникам, виходять на площі й махають руками, тріумфуючи і звеличуючи Володимира Путіна, співають «супер патріотичні пісні» Кобзона-Газманова. Не відмовлю собі в одному спостереженні. З оголошеною в Росії частковою мобілізацією частина «єдиного народу» просто втекла, пожертвувавши можливістю відсвяткувати 4 листопада на майданах своїх міст», – зазначив Олег Бай.

Олег Бай

Оглядач Крим.Реалії, кандидат наук, український історик і публіцист, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко звернув увагу на те, що свято 4 листопада залишається найменш зрозумілим для росіян.

«Свято 4 листопада було задумане як протиставлення дню жовтневої революції – 7 листопада. День народної єдності святкують протягом останніх 20 років, але російські соцопитування показують, що росіянам взагалі не цікаво святкувати перемогу над поляками, яка була 400 років тому. Російські націоналісти – єдині, хто виділявся на це свято: вони проводили так звані російські марші, але це були саме марші російських націоналістів, за російський народ і проти всіляких мігрантів. До загальнонаціональної єдності це мало дуже опосередкований стосунок», – повідомив Крим.Реалії експерт.

Російський день народної єдності в Керчі, Крим, 2019 рік

Олег Бай нагадав слова української поетеси Ліни Костенко про те, що нації помирають, коли у них відбирають мову, тому і Російська імперія, і імперія, яка називалася Радянським Союзом, і сучасна імперська Росія здійснюють насильницьку русифікацію послідовно та наступально.

«Я сподіваюся, що сьогодні на величезній території Росії, яка займає одну сьому частину суші всієї планети, знайдеться хоча б скільки-небудь людей, які запитають самих себе чи своїх близьких і друзів: «А про який, власне кажучи, йдеться народ?» Старші люди згадають улюблене звернення Бориса Єльцина – «Росіяни!», ще старше – брежнєвську «нову історичну спільноту людей – радянський народ». А молодь, можливо, згадає, що Росія – Російська Федерація. І значить говорити про єдиний народ, м’яко кажучи, дуже дивно. Я не перебільшую ні роль, ні вплив на процеси, що відбуваються в Росії, з боку національно-визвольної боротьби поневолених народів, але й применшувати їх не слід. Все має колись починатися, організовуватися, набиратися сил і починати рух», – зазначив він.

«Російсько-українська єдність»

Як розповів Сергій Громенко, давній концепт «російсько-української єдності» мав місце і в Російській імперії, і в Радянському союзі, перейшовши у спадок до сучасної Російської Федерації.

«У кожному з цих утворень – своє бачення єдності, яке з часом змінювалося. У Російській імперії, де влада не належала народу, найголовнішим аргументом на користь російсько-української єдності було так зване «збирання земель дому Святого Володимира» – «династичний» аргумент. Московський цар був упевнений у тому, що його право та обов’язок володіти українськими землями забезпечені тим, що колись у Києві правив князь Володимир – його предок, який хрестився та заклав основи державності. «Династичним» аргументом московські князі та царі, а потім і російський імператор виправдовували експансію проти України та взагалі війни зі своїми сусідами. Практично всі землі, за винятком Галичини, які колись належали Русі, були зібрані в Російській Імперії. У Радянському Союзі таке наповнення концепту не могло існувати. Його замінили на так званий аргумент «народного вибору», коли нібито український народ, страждаючи під гнітом польських завойовників, лише про те й мріяв, щоб возз’єднатися з російським братом для спільної боротьби проти іноземних загарбників. У сучасній Росії жоден із вищеназваних аргументів не працює. «Династичний» – втратив актуальність давно. У «народний» мало хто вірить, незважаючи на спроби Володимира Путіна доводити, що українці та росіяни – один народ», – зазначив експерт.

Сергій Громенко

На думку Олега Бая, спроби Росії силоміць зробити «російськими» землі Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей натрапили на опір, і агресору простіше депортувати звідти корінне населення, заселити території прибульцями, ніж докладати зусиль у «перевихованні та зверненні до своєї віри».

«Навіть незважаючи на значну кількість колаборантів, зокрема серед посадових осіб, силовиків, я не бачу можливості для того, щоб південь і схід України обрусіли відразу. Російськомовне населення Запорізької, Херсонської та інших окупованих областей не є руськими та росіянами за своєю ментальністю! Роки життя у по-справжньому незалежній українській державі даються взнаки. Сподіваюся, що Росію буде вигнано з цих земель. Як співається у відомому українському марші: «Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто – борець, той здобуває світ!» – зазначив Олег Бай.

Місце Криму в «народній єдності» Росії

«У російській міфології видно досить струнку схему, коли в кожному історичному розділі щось із Кримом пов’язане: півострів або підносився, або грав роль жертовного місця. 2014 року, коли Крим був анексований, він знову став «пунктиком» у російській величі. Що можна сказати про росіян початку ХХІ століття? У них немає значних внутрішніх прав, економіка пограбована олігархами, суди не працюють, влада не переобиралася понад 20 років, зате у них є Крим! «Крим – наш!» – Така універсальна формула, яка дозволяє виправдовувати все погане, що властиве життю росіянина. Ось чому Крим роблять таким важливим для населення Росії, яке досі демонструє підтримку його анексії на рівні майже 86%, згідно з російськими соцопитуваннями. Крим є надзвичайно важливим в осмисленні сучасного російського концепту», – наголосив Сергій Громенко.

Російський день народної єдності в Сімферополі, 2017 рік

На переконання Олега Бая, Крим точно ілюструє те, що трапляється з територіями, які підпадають під вплив агресора, а згодом і під окупацію. Однією з причин швидкої анексії півострова Росією він вважає відсутність необхідної уваги центральної влади у Києві у 1991-2014 роках до української громади, української преси, української церкви, українських шкіл на півострові, а також до корінних народів – до караїмів, кримчаків, кримських татар.

«Крим, очевидно, повернеться в Україну, бо інакше всі наші зусилля не мають сенсу. Ми маємо відновити нашу державу в кордонах 1991 року, визнаних світовою спільнотою. Повернення півострова до рідної, української гавані, я думаю, вимагатиме величезної роботи разом із кримськими татарами, а «Кримська платформа» вже має мобілізувати світові сили на відновлення деокупованого Криму», – підсумував експерт.