Небезпечне паливо? У Росії повідомили про недоцільність видобутку нафти й газу в Криму

Видобуток нафти і газу в Криму у великих обсягах недоцільний і може завдати шкоди екології анексованого півострова. Про це на конференції «Російські технології в енергетиці» в Ялті сказав заступник голови комітету Торгово-промислової палати Росії, президент Союзу нафтогазопромисловців Росії Геннадій Шмаль.

На думку Шмаля, нафти й газу в Криму «не так багато», а якщо станеться якась аварія, «ми вб’ємо унікальне місце, яке є не тільки нашим надбанням, а й надбанням усього світу».

Видобутком вуглеводнів у Криму займається підприємство «Чорноморнафтогаз», яке після анексії українського півострова було «націоналізоване» російською владою Криму.

Президент українського центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар вважає, що відмова російської влади від видобутку нафти і газу в Криму пояснюється зовсім не турботою про екологію.

«Це досить дивна заява. Що стосується нафти, ніколи в Криму її багато не видобували: на рік усього кілька десятків тисяч тонн. По-друге, немає там гігантських запасів, які можна було б видобувати, але, мовляв, недоцільно з екологічних міркувань. Інша справа ‒ шельф. Перспективи є, але різні. Північно-Західний шельф між Кримом і Одеською областю освоювався, і там видобувається газ, який надходить на півострів. Східний сектор більше нафтовий, але це все поки що в надрах. Ніхто деталізовану геологічну розвідку не проводив. І ось тут найважливіше щодо того, що сказав Шмаль: без іноземних партнерів Росія не в змозі навіть розібратися, що може бути видобуте на шельфі як уже підтверджені запаси, а не якісь прогнозні ресурси», – каже він.

Михайло Гончар

Михайло Гончар нагадує, що ще з початку 2000-х «Роснєфть» підписувала меморандуми з іноземними компаніями для розвідки запасів на шельфі уздовж чорноморського узбережжя Краснодарського краю Росії, але видобуток так і не почався.

«Російських нафтогазовидобувачів шельф особливо не цікавить. По-перше, вони не вміють на ньому працювати. Ось Шмаль там правильно сказав: коли є Сибір, навіщо нам щось інше? З іншого боку, в Арктиці вони видобувають, хоча там екологічні ризики на порядок вищі. І тут ось корінь проблеми: в арктичних умовах можна списувати колосальні суми з корпоративних бюджетів, із держбюджету абсолютно легально, з поправкою на екстремальні кліматичні умови. У чорноморських умовах списати ‒ грубо кажучи, вкрасти ‒ великі суми набагато проблематичніше. І знову-таки, потрібні західні технології для глибоководної розвідки й видобутку, яких Росія позбавлена через анексію Криму. Це не просто дірку пробили, і давай качати газ ‒ потрібен постійний інвестиційний процес. Але в Крим не прийдуть навіть великі російські компанії ‒ «Газпром» і «Роснєфть» ‒ через санкції», – наголошує аналітик.

У травні 2019 року генеральний директор українського «Чорноморнафтогазу» Світлана Нєжнова розповіла в ефірі Крим.Реалії ТБ, скільки газу видобула Росія за п’ять років на захоплених у Чорному морі українських вежах.

«Росія досі видобуває газ. І сьогодні Росія нелегітимно з усіх родовищ, які належать Україні, вже видобула 9,2 мільярда кубометрів. Коли я бачила наші бурові «Петро Годованець» та «Україна», на них зафарбували назви. Візуально бурові вежі в дуже поганому стані, в порівнянні з тим, який вигляд вони мали у 2014 році. Росіяни не вкладають у родовища, в обладнання ‒ все працює на виснаження», – звернула тоді увагу фахівчиня.

Українська бурова установка «Петро Годованець», архівне фото

Росія використовує надра дев’яти родовищ «Чорноморнафтогазу». У 2017 році компанія «Нафтогаз України» подала позов проти Росії з вимогою відшкодувати п’ять мільярдів доларів збитків від втрати активів унаслідок анексії Криму. З урахуванням відсотків ця сума становить уже понад вісім мільярдів доларів. Суд при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі підтвердив, що Росія винна у втраті кримських активів НАК «Нафтогаз України».

Тим часом у Керчі цього літа вирішили вивести з експлуатації з січня 2022 року Камиш-Бурунську ТЕЦ, яку вважають морально застарілою й економічно неефективною. Таким чином, уже через кілька років російська влада міста планує перевести сотні будинків на автономне опалення ‒ головним чином за допомогою природного газу.

Журналістка з Керчі Олена Лисенко пояснює, наскільки критична робота цієї ТЕЦ для місцевої інфраструктури.

«Це практично третина міста. Так зване селище Аршинцеве ‒ це величезний житловий район. Там багато старих будинків, їм 50–60 і більше років. Для того, щоб модернізувати ці будинки й зробити там автономне опалення, я так розумію, потрібні величезні кошти. Найімовірніше, цих грошей просто немає. На Камиш-Бурунській ТЕЦ останніми роками користувалися тим, що діяв спеціальний статус вимушеної генерації, який був передбачений постановою російського уряду від 26 грудня 2016 року. ТЕЦ була нерентабельною й отримувала дотації на те, щоб покривати свої величезні витрати на виробництво тепла. У Керчі величезні втрати тепла, місто дуже довге й розтягнуте. Труби проходять через все місто, вони погано ізольовані. Тарифи стримували цією постановою, а у 2022 році її дія припиняється, і тоді незрозуміло, хто покриватиме різницю», – застерігає журналістка.

Олена Лисенко

Олена Лисенко вважає, що якщо це навантаження перекладуть на населення, то тарифи на тепло зростуть у кілька разів.

«Поки що всі обіцянки перевести на якісь мінікотельні відкладаються. Старий житловий фонд ніхто нікуди не переводив, але переробити кожен будинок під нове автономне опалення ‒ це великі гроші. Ніхто їх не виділить, і люди теж не зможуть такі кошти вкласти. Я взагалі не розумію, наскільки реальними є всі ці заяви й проєкти. Нічого реально не робиться, чиновники живуть сьогоднішнім днем. Мені здається, для такого завдання два роки ‒ це дуже мало, й нічого вони не зроблять», – вважає вона.

Після припинення подачі електроенергії з материкової частини України російська влада збудувала у Криму й запустила перші черги Сімферопольської і Севастопольської ТЕС, які також працюють на природному газі. При цьому, згідно з проєктом, забезпечуються вони через газогін із Росії, тобто не з місцевого видобутку корисних копалин.