«Часткова» постійна мобілізація на окупованих територіях: геноцидні практики Кремля

Президент Росії Володимир Путін 19 жовтня підписав указ про запровадження воєнного стану на окупованих російською армією територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Наступним указом того ж дня він запровадив систему рівнів реагування в окремих регіонах Росії. В окупованому Криму та Севастополі воєнний стан запроваджувати не стали, там Росія запровадила «середній рівень реагування». Раніше в Росії оголосили часткову мобілізацію, а також розпочали переведення підприємств оборонно-промислового комплексу на «воєнний лад». Про подальшу мобілізацію на Кримському півострові та її вплив на життя кримчан – у матеріалі Крим.Реалії.

Мобілізація не завершилася, вона лише розпочнеться

Російським законом «Про воєнний стан» передбачено, що «загальна або часткова мобілізація, якщо вона не була оголошена раніше при запровадженні воєнного стану, оголошується відповідно до федеральних законів та інших нормативних правових актів Росії». Також російський президент вживає заходів щодо повідомлення Генерального секретаря ООН (а через нього держав-учасниць ООН) та інформування Генерального секретаря Ради Європи про відступ у Росії від зобов’язань за міжнародними договорами, пов’язаними з обмеженням прав і свобод громадян.

«Додаткова мобілізація громадян Росії в рамках спеціальної військової операції (так у Росії називають відкриту збройну агресію проти України – КР) у найближчому майбутньому не планується, протягом двох тижнів усі мобілізаційні заходи будуть завершені», – цитували Володимира Путіна російські ЗМІ.

Президент РФ Володимир Путін

У зв’язку з ухваленням змін до законодавства для оптимізації військово-промислового комплексу російський віцепрем’єр Юрій Борисов у липні заявляв, що поправки «не вимагатимуть перепрофілювання цивільних підприємств для потреб армії».

Указ російського президента наділяє Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов) та Михайла Развожаєва повноваженнями здійснювати додаткові заходи, зокрема мобілізацію економіки.

Російська мобілізація в Керчі, автобуси для мобілізованих біля керченського військкомату. Керч, 23 вересня 2022 року

Мобілізація вдарила по економіці та зажадала нової пропаганди

Вересневий указ Володимира Путіна про часткову мобілізацію та призов 300 000 резервістів «для війни в Україні» вдарив по довірі споживачів і діловій активності та, ймовірно, обтяжуватиме економіку протягом наступних місяців. Таких висновків дійшли економісти Банку Росії.

«Часткова мобілізація» – перша з часів Другої світової війни, спровокувала втечу понад 350 000 росіян із країни... призов посилив і без того гостру нестачу робочої сили та «негативно вплинув на довіру споживачів і бізнесу», – наводить положення відповідного звіту видання Bloomberg.

Коментуючи на прохання Крим.Реалії процеси, що відбуваються, експерт у галузі міжнародного права, професор Борис Бабін висловив думку про те, що основна мета запровадження «воєнного стану» на частині окупованих територій України – інформаційна.

«Агресор не оголосив злочинний «воєнний стан» у Криму, оскільки він досі прагне медійно формувати ілюзію безпеки на «сакральному півострові», незважаючи на всілякі «бавовни», які там періодично зустрічаються. Водночас, будь-які акти свавілля окупанти можуть здійснювати і в режимі «середнього рівня реагування», який там незаконно оголошено. Але окупанти мають якось «пояснювати», чому на так званих «нових територіях» обмежене пересування населення і головне – товарів. Адже товарні потоки в «чорній» та «сірій» зонах миттєво обростають охочими заробити. І тепер цей функціонал, очевидно, матимуть насамперед військові. Насправді у вимірах «чорної зони» безправ’я та свавілля для населення там мало що зміниться», – заявив Бабін.

Борис Бабін

Економічна мобілізація неможлива: Крим так і не став «російським»

Юрій Смелянський, експерт із питань тимчасово окупованих територій та економіки, співзасновник БО «Інститут чорноморських стратегічних досліджень» (Київ) вважає, що необхідно відштовхуватися від поняття «мобілізаційна економіка».

«Мобілізаційна економіка – економіка, ресурси якої зосереджені та використовуються для протидії загрозам існуванню і незалежності держави та етносу як цілісної системи. Існують й інші визначення. Але це найкраще підходить у контексті рішень, ухвалених у Кремлі щодо переведення економіки на воєнні рейки. Ну, а тепер про Крим у цьому контексті. Територія, на якій існуюча на момент початку окупації регіональна економічна модель була повністю зруйнована. Нову економічну модель окупанти так і не змогли створити, тому що створювалося все на зовсім інших підставах та за іншими ознаками – у рамках реалізації колоніальної політики», – зазначив експерт.

Юрій Смелянський

На його думку, і оборонно-промисловий комплекс, і харчова промисловість та інші види виробництва у Криму повністю залежать від комплектуючих і логістичних схем їх постачання з материкової Росії. Єдиний шлях для постачання – Керченський міст, але і він зараз є проблемним.

«Після 2014 року забезпечення продовольчої безпеки Криму впало до 15-20%. З різних причин. Але є основна причина: окупована територія Криму – «сіра зона», територія під санкціями. Територія, яка так і не стала російською. І благополуччя такої території повністю залежить від постачання з материкової частини держави-окупанта. Весь мобілізаційний потенціал кримської економіки – це можливість забрати у підприємця все, що зможуть. І не більше. Мобілізація кримської економіки не спрацює», – упевнений Юрій Смелянський.

З ним згоден Борис Бабін: «Основним інтересом окупантів є матеріальні цінності, які вони «мобілізовуватимуть» у тому числі й до власної кишені. Це, насамперед, на півострові приватні транспортні засоби, ремонтна техніка, паливо, а також, ймовірно, і окремі види продуктів харчування».

У Криму немає «воєнного стану», але всі елементи вже наявні

Відповідно до указу російські керівники в Криму можуть запровадити: проведення повної мобілізації, організацію територіальної оборони, примусові роботи, комендантську годину, примусовий огляд громадян і затримання, вилучення майна, обмеження в’їзду-виїзду та свободи пересування.

«А також військову цензуру, контроль телефонних переговорів, підвищений режим таємності. І це лише частина. Але в цьому контексті слід говорити про Аксьонова та Константинова як про подільників Кремля. З одного боку, вони – спільники, на них перерозподіляється відповідальність, яка в них і так уже є. Але це ще й нагода вкрасти перед втечею з Криму. А шляхи відходу в Росію у них підготовлені ще 2015 року. І ось виникає тоді у Криму питання майна. Відбиратимуть майно, яке має економічне значення, у всіх іноземців. І насамперед у громадян України», – висловив свою думку Юрій Смелянський.

Продовження мобілізації «гарматного м’яса» та геноциду українців

«Щодо подальшого набору «гарматного м’яса», то єдине, що обмежуватиме апетити колаборантів, це потреба мінімального екіпірування «нових бійців», наприклад – хоча б стрілецькою зброєю», – заявив у розмові з Крим.Реалії Борис Бабін.

Юрій Смелянський пов’язує продовження військової мобілізації з питанням людського чинника.

«Крим наполовину спорожнів. Хоча приблизно половина для повної мобілізації залишилася. І тепер склалася ситуація як із тією склянкою: вона наполовину повна і наполовину порожня. Умовляти вже ніхто не буде. Змусять іти на мобілізацію. Заходи для припинення втеч та ухилень уже проведено. Ухвалені рішення в указі Путіна є інструментами породження насильницького військового колабораціонізму серед кримчан. Основне навантаження – на окуповані території. Зібрати на окупованих територіях додаткову кількість гарматного м’яса для окупантів можливо», – вважає експерт.

Мітинг, присвячений проводам російських військовослужбовців 47-ї мотострілецької дивізії на війну в Україні, Севастополь, 27 вересня 2022 року

Представник Крайової ради українців Криму (КРУК, Київ), головний редактор газети «Кримська світлиця» Андрій Щекун висловив побоювання, що ситуація вдарить по українській громаді в чотирьох окупованих областях, де протиправно запроваджений воєнний стан, а також погіршить становище кримських українців.

«Українці там чекають, що звільнення настане незабаром, і прийдуть українські військові. Але таких українців тепер мобілізуватимуть, хочуть вони цього чи не хочуть. Фактично буде використано насильницькі дії. Як їх захистити? Дуже важко сказати. Водночас Крим і тема української громади Криму не зникли «з радарів» і в останньому указі Путіна. Під різними приводами можливі варіанти, коли людей, які вірні Україні, активніше залучатимуть і мобілізуватимуть. Такий ризик та небезпека є. Якщо раніше окупанти формували списки проукраїнських представників, то тепер вони можуть задіяти ці списки», – вважає Андрій Щекун.

Андрій Щекун

На його думку, наближення деокупації та провал мобілізації в Росії змушує агресора берегти своїх військових, які ще не пройшли «обкатку» в боях, що призведе до можливого геноциду українців.

«Вони кидатимуть у пекло саме українців, які їм не потрібні та які, ймовірно, з точки зору Росії, будуть «схильні до зради». Це такий прихований геноцид, повторення голодомору, про який ми всі знаємо, але іншими страшними методами: геноцид як фактор стримування неминучого визволення територій України. Фактично це і передчуття кінця диктаторського режиму в Росії», – наголосив Андрій Щекун.

Трансформація мобілізації

Юрій Смелянський вказав на те, що первинне практично повне неприйняття мобілізації в Росії поступово трансформувалося в суспільну вимогу більш ретельної бойової підготовки мобілізованих.

«Ура-патріоти в Росії критикують не війну саму по собі, а м’якість її ведення Кремлем. Будь-яка жорстокість отримує схвалення. Хоча вони будуть незадоволені, доки Україна існує як незалежна держава. І ось тут питання громадської думки в Росії щодо сприйняття дій диктатора. Що вона не готова сприймати? «М’якість» ведення війни в Україні чи загибель російських військовослужбовців? Під час проведення опитувань у Росії так не ставлять питання, оскільки відповіді можуть бути не ті. І, якщо масова загибель російських військовослужбовців ще може призвести до підриву довіри до дій диктатора, інше лише підштовхує Кремль до ухвалення більш жорстких рішень і пошуку варіантів їх реалізації. Ось це ми й спостерігаємо. Російські ура-патріоти вимагають втягнути в цю війну повністю всю Росію. І Кремль це робить, йому це вигідно для самозахисту влади», – сказав він.

Андрій Щекун, у свою чергу, наголосив, що мобілізаційна політика залишиться провальною.

«Кремль перетнув ту червону лінію, за якою люди починають усвідомлювати, що єдиний вихід – тікати. Це говорить про те, що ті наративи, які Росія використала, вже не впливають на людей, особливо на кримчан, які знали Україну протягом 25 років. Риторика колаборантів: і Умерова (проросійський активіст і блогер Ейваз Умеров – КР), який намагається погрожувати кримськотатарським сім’ям, і Аксьонова з Константиновим, які заявляють про масові звільнення ухилянтів-держслужбовців, говорить про те, що вони самі визнають: їхній кінець близький. Вони втратили довіру кримчан», – зазначив співрозмовник Крим.Реалії.

На думку Юрія Смелянського, окупувавши Крим, Росія фактично задала вектор того, що вона робитиме далі, і деокупація Криму неминуча та близька.

«У векторі військової агресії існує вузький коридор можливостей. У ньому немає місця для маневру – ні праворуч, ні ліворуч. Усі подальші дії окупантів залежатимуть від обраного вектора. Інших рішень вони не можуть ухвалити, оскільки ухвалення інших рішень – втрата влади, отже – і життя. Сьогодні суспільство хвилює питання деокупації Криму, і до бажаного моменту, на мою думку, залишається близько восьми-десяти місяців. Усе залежить від нас, від тієї політики, яку формуватимемо. Тому запланована політика реінтеграції Криму має бути відома суспільству та схвалена суспільством. Вона не повинна бути секретом, оскільки суспільство є головним її замовником», – зазначив Юрій Смелянський.