Окупований Крим (2014–2019): ретроспектива кримських гасел

Мітинг підприємців в окупованому Севастополі, 4 червня 2018 року

Армен Хачатуров

(Рубрика «Точка зору»)

2014-й

  • «Тепер заживемо».
  • «Хоч каміння з неба».
  • «Ми в рідній гавані».

І таки так, зарплати (у бюджетників та силовиків) виросли в ту весну вдвічі, пенсії у тій же пропорції ‒ ось воно, торжество «російського» Криму. Шкода тільки, що через рік і ціни на продукти зросли вдвічі. Але ейфорія була будь здоров.

2015-й

  • «Треба потерпіти».
  • «Москва не відразу будувалась».
  • «Скоро збудують міст, і заживемо, ціни впадуть».
  • «І не потрібна нам дніпровська вода, нехай нею самі вдавляться».

Із гаслом про воду, звичайно, погарячкували. Водосховища почали пересихати ‒ на населення вистачає, але від посівів рису та інших вологолюбних рослин довелося відмовитися. Але виноград росте, йому однаково. З’явилося багато російських військових, дуже багато, сильно збільшилася кількість силовиків.

2016-й

  • «Потрібно потерпіти ще трохи».
  • «Зате відпочивальників скільки приїхало».
  • «Скоро подешевшають продукти, будматеріали і бензин».

Відпочивальники, щоправда, за профспілковими путівками і зовсім без грошей ‒ на екскурсії не їдуть, у кафе не ходять. Але їх дійсно багато. Толку тільки? Для статистики добре, так. Напружено чекаємо спаду цін на продукти. Чомусь стало менше лікарів ‒ коли у поліклініці черга до травматолога годин на 6, то стає сумно. А продукти так і не подешевшали.

2017-й

  • «Ось запустять міст, і відразу все подешевшає».
  • «І ось нову будівлю міжнародного аеропорту збудували, зараз як полетять!»
  • «Потрібно ще трохи потерпіти».

Води стало менше. Не всі це відчули ‒ Сімферополь, звичайно, на особливому годуванні, але Керч сильно відчула. Стало ще більше військових, навчання навіть влітку, ледь чи не на пляжах. Але навіть якщо не там, якось тривожно, коли над тобою низько летить військовий літак. А новий аеропорт у Сімферополі дійсно відмінний. Шкода тільки, міжнародним назвати його язик не повертається, бо рейси тільки в Росію.

2018-й

  • «Запустили міст, дивіться, як все подешевшало (ой, не подешевшало, потрібно чекати запуску траси «Таврида»)».
  • «Траса «Таврида» запущена на 50 відсотків, ура!»
  • «Під Феодосією почав будуватися індустріальний парк, зараз як почнеться індустріальний бум».

Щоправда, освітлення на трасі «Таврида» немає, а тому аварії там кожен день. За враженнями водіїв, трасу робили абияк. А індустріальний парк якщо й почали будувати, то на рік пізніше. Про кількість туристів продовжують розповідати, що зростає, ‒ а що ці чиновники ще можуть сказати?

2019-й

  • «Ось запустять потяги мостом, і як посуне турист!»
  • «Скоро подешевшають продукти, будматеріали і бензин».
  • «Україна скільки років розвалювала Крим ‒ за п’ять років і не відновиш!»

І тут закрадається підозра, що останню тезу повторюватимуть іще роками. Ні, гроші з Росії надходять, багато! Але крадуть, як не в себе. Тому що чиновники одноразові. Он тільки у Феодосії за 5 років змінилося 4 мери, і кожен каже: «Все вже вкрадене до нас». Коли мер приходить керувати містом надовго, він і програму розвитку робить, і прагне чогось. Коли на рік ‒ тут тільки б встигнути вкрасти та не сісти. Останнім двом це вдалося, попередньому, Щепеткову, ‒ на жаль. Здається, дали йому 8 років, вже пішов етапом, три роки відсидівши в СІЗО, причому за хабар, який йому навіть до рук не потрапив. Але кого цікавлять тонкощі? Важливо, що гроші освоєні!

Армен Хачатуров – блогер із Феодосії (ім’я і прізвище автора змінені з міркувань безпеки)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал – на сайті Крим.Реалії