Теракт у «Крокус Сіті». Кому він вигідний і чому довго мовчав Путін?

Теракт у підмосковному концертному залі «Крокус Сіті Хол» обростає подробицями. ФСБ Росії рапортує Володимиру Путіну про затримання нібито виконавців – але не на місці, а аж у Брянській області; очевидці розповідають, як намагалися вибратися з пастки і як неспішно ішли їм на допомогу російські силовики – хоча, як виявилося, лише за 1 кілометр від концертного залу розташовується Головне управління регіональної безпеки РФ у Московській області; а сам Путін через 18 годин уперше з'явився зі зверненням до росіян. Станом на зараз загиблих від вогнепальних поранень і отруєння продуктами горіння офіційно – 133 (дані Слідчого комітету Росії), неофіційно – до 150 (дані різних російських медіа).

Прочитати про весь хід подій від моменту теракту ви можете тут, а нижче ми аналізуємо, що усе це може означати для України і Заходу: як саме Кремль використає масштабну стрілянину у своїй політиці?

Версії. «Рязанський цукор» та ІДІЛ

Реакція людей в українських сегментах соцмереж одразу ж після події була майже одностайною: «Крокус Сіті» – це повторення «ФСБ підриває Росію». Нагадаємо, що у 1999 році відбулась серія підривів житлових будинків у російських містах, яку, на думку багатьох опозиційних діячів Росії, організувала ФСБ для виправдання початку Другої чеченської війни; про цю версію, зокрема, написали книгу Юрій Фельштинський та Олександр Литвиненко, пізніше отруєний російськими спецслужбами.

«Тероризм повертається у Москву, таке враження, що це реінкарнація рязанського цукру»;

«ФСБ, як і на початку 2000-х, почало залякувати Росію. Завтра вийде Путін і скаже: укро-бандерівці почали влаштовувати теракти в Росії. Оголосять нову хвилю мобілізації і закрутять гайки. Ми все це вже проходили», – такі коментарі залишали люди під новинами.

Саме як провокацію російських спецслужб розцінює події в «Крокус-Сіті» ГУР Міноборони України. «Путін має великий досвід організації подібних терактів як способу посилення власної влади», – йдеться у повідомленні розвідки України.

Збройний підрозділ «Легіон Свобода Росії» (ЛСР), який воює проти режиму Путіна в російському прикордонні, теж звинуватив у теракті Кремль, вживши щодо цього згадану вище ідіому «Рязанський цукор» (у 1999-му вибухівку заносили до будинків під виглядом мішків з цукром).

«У трагедії, що сталася в Москві ми звинувачуємо терористичний режим Путіна, – написали в ЛСР. – Ми вже стикалися з подібними проявами кремлівської диктатури з перших днів Путіна при владі та не здивовані черговою кривавою провокацією. Теракт готувався. Його медійне висвітлення теж (...) «Рязанський цукор» – метод силовиків Путіна, який ми не підтримуємо і проти якого ведемо боротьбу».

Проте, близько опівночі 22 березня про свою відповідальність за теракт у «Крокус-Сіті» заявило угруповання «Ісламська держава», яке ще називають «ІДІЛ»: це повідомлення в каналі Amaq, що його ведуть терористи, знайшов канал CNN. Американське CBS News пише із посиланням на американського урядовця, що США переконані в тому, що це саме так і є.

На користь цієї версії свідчать кілька фактів:

Перший – посольство США два тижні тому, напередодні президентських виборів у Росії, попередило про загрозу терактів у Москві як публічно (закликавши своїх співробітників залишити місто), так і непублічно (прямо повідомивши про це владу Росії). Тоді Володимир Путін назвав це провокацією та залякуванням російського суспільства напередодні виборів.

Другий – це, власне, тривале зникнення з інформаційного поля Путіна: він не вийшов із заготованою промовою (як сталося б, якби це було частиною плану ФСБ) – а, схоже, відпрацьовував версію своєї реакції.

«Те, що Путін з реакцією зволікає, може свідчити про те, що він був не готовий до подій. Як не були готові і російські пропагандисти, які у перші години не дуже розуміли, що їм пояснювати співвітчизникам, крім як звично звинувачувати Україну», – каже політичний оглядач Віталій Портников.

Дійсно, вказівки на Україну і, відповідно, заклики до покарання почали звучати від РФ з перших годин – від зам секретаря РНБО Медведєва, від ФСБ, котра заявила, що стрілки намагалися «вийти в Україну та мали відповідні контакти на українській стороні», від політиків, від зет-воєнкорів – і завершились, власне, зверненням Путіна. Паралельно з цим спікери РФ у звичній манері прямо звинувачували і Захід у тому, що він цим усім керував.

На згарищі концертної зали

Що в цій ситуації важливо для українців

Більшість політичних оглядачів говорять про те, що, незалежно від істинної природи теракту в «Крокус Сіті Хол» – угруповання «Ісламська держава» чи ж усе-таки Кремль – останній таки використає його у своїй політиці. Вже у перші години після стрілянини російське керівництво було переймалося тим, як звинуватити Україну, й ці звинувачення нікуди не зникли від появи версії про «Ісламську державу».

Російське опозиційне розслідувальне видання The Insider дізналося, що Кремль вночі тричі переписував звернення Путіна. Співрозмовник на російському федеральному каналі розповів виданню, що пропагандистське телебачення тричі отримувало команду приймати і розміщувати це звернення, але так і не отримало його. Натомість Путін у цей час зідзвонювався з Олександром Лукашенком, отримував від нього співчуття і запевнення в спільній боротьбі з тероризмом.

Путін звернувся до росіян аж майже через добу.

«Вони (виконавці – ред.) намагалися втекти та рухалися у бік України, де для них з українського боку було підготовлено вікно для переходу державного кордону, – повторив Путін раніше озвучену версією ФСБ. Та видав класичне для російської риторики: «Як нацисти, які чинили розправи на окупованих територіях...»

Як саме Кремль може використати подію?

Для шантажу (в тому числі, ядерного) Заходу з метою дотиснути Україну до переговорів, що не вдається зробити суто військовими методами. «А далі – ще більше службістських компонентів, ніж зараз. Далі – тиск із переговорних треків, економічний та ядерний шантаж. Далі наступне розігрування карти «Україна – країна-терорист», яка йде десь із осені 2022 року дуже активно. Далі – часткова мобілізація», – пише аналітик фонду «Повернись живим» Марія Кучеренко.

Натяк на «ядерку» озвучив у супровід події російський олігарх Костянтин Малофеєв, відомий як спонсор Російської православної церкви (РПЦ) та угруповань «ЛДНР»: «Давайте дамо мирному населенню України 48 годин, щоб залишити міста і нарешті закінчимо цю війну переможним розгромом супротивника. З використанням усіх сил та засобів», – написав він у соцмережах.

Політичний і безпековий оглядач Юрій Федоров вважає, що навіть версію про «Ісламську державу» Путін може «вписати» у свою загальну лінію звинувачення України і Заходу – адже так уже було з терактами 2000-х. Щоправда, це виглядатиме не дуже переконливо навіть для росіян.

«Ця пісня співається пропагандою уже давно, ще з часів терактів початку 2000-х: тоді ясно давали зрозуміти, що, з одного боку, це якійсь ісламські екстремісти, але ми ж знаємо, хто направляє їхню руку – Захід. Після цього Путін неодноразово говорив про те, що Захід розв'язав війну проти Росії, в тому числі руками терористів. Про це, певно, зараз хочеться у Кремлі сказати. Але тут виникають труднощі. Вони полягають у тому, що США попереджали російську владу про підготовку нападу, і що проводити їх буде «Ісламська держава». Як так? США готували і направляли ці руки, а з іншого боку, попереджали? Ця нісенітниця буде одразу помічена на Заході, та і в Росії також», – каже Федоров.

Для посилення мобілізації в РФ. Це найпопулярніша в українських соцмережах – і на її користь говорить риторика так званих російських зет-воєнкорів. Після стрілянини у «Крокус-Сіті» багато з них писали про те, що росіянам, мовляв, час взяти на себе відповідальність за порятунок країни:

«Якщо вже нагорі називали СВО війною, значить, настав час чинити відповідним чином – воювати, але ВОЮВАТИ ВСІЄЮ КРАЇНОЮ, як воювала Росія завжди, якщо воювала», – пише один з таких «воєнкорів», Котенок.

Навпаки, для налагодження діалогу із Заходом. В теорії варто розглянути і такий варіант. Принаймні, у ті 18 годин, що мовчав Путін, серед варіантів реакції він міг розглядатися і цей, вважає Віталій Портников: «Чи використати ситуацію для якогось діалогу із Заходом щодо спільних дій проти «Ісламської держави», і використати це зближення для таких домовленостей на пострадянському просторі, які будуть корисні для Російської Федерації?»

Якщо Кремль використає – і на словах уже використовує – кривавий теракт у «Крокус-Сіті» для своїх воєнних цілей в Україні, виникає питання: ігнорування повідомлень США про його підготовку було випадковим – чи навмисним? Немає достатньо фактів, щоб стверджувати перше або друге. Але є кілька невідповідностей, які можуть свідчити, принаймні, про те, що влада Росії не вживала достатньо заходів для того, аби зменшити масштаб трагедії.

Ось ці питання, на які немає відповіді

• Як взагалі міг бути організований і втілений напад, а його виконавці – спокійно зникнути з місця за умов того, що Москва і передмістя, як висловлюються росіяни, «нафаршировані» камерами спостереження?
• Про яке вікно через український кордон може йти мова, якщо перед цим розташований кордон російський, який стрілки, за логікою, просто не могли б пройти?
• Чому стрілки їхали на операцію із паспортами громадян Таджикистану?
• Чому такими неспішними були дії російських силовиків, коли стався напад?

Російські телеграм-канали повідомляли, що силовики прибули на місце набагато пізніше за пожежників. Казали про це і очевидці.

Напад стався близько 20-ї за Москвою, і лише о 22-й в оперативних телеграм-каналах з’явилися перші кадри того, як спецпідрозділи готуються заходити у приміщення.

Спецназ РФ біля «Крокус-Сіті»

Очевидці розповіли телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», що події розвивались досить тривалий час: спершу були автоматні черги по відвідувачах у залі, потім – стрілянина долинала вже з інших поверхів, туалетів, холу, потім – будівлю підпалили, потім – люди шукали виходи з приміщення, наштовхуючись на зачинені двері. Очевидець описує, що зрештою росіяни виламали двері та вибралися назовні, але, на його думку, багато людей могли загинути у пожежі, оскільки намагалися сховатися, та їхні тіла, можливо, ще не знайшли.

«На жаль, не всі бігли з нами, хтось намагався ховатися нагорі, щоб дочекатися якоїсь евакуації. Хтось десь намагався ховатися у надії, що це швидко закінчиться, і хтось прийде на допомогу. У мене були такі ж думки, але все ж я намагався знайти вихід», – описує чоловік.

А ось інші очевидці розповідають, як ховалися в туалеті концертного холу, намагалися вибратися самотужки та, зрештою, були врятовані саме пожежниками, а не російським спецназом.

Цим суперечностям російська влада, природно, жодних пояснень не дає.

«Могли знати. Але свідомо чи несвідомо дозволити цій трагедії статися, – резюмує Юрій Федоров. – Тому що в усіх попередніх випадках крупні теракти в Росії, ми знаємо (Дубровка, Осетія, 1999-й), всі вони потім використовувались для політичних цілей»