На початках пандемії COVID-19 у світових ЗМІ домінувала тема відкату глобалізації. Особливо наполегливо її обробляли джерела в РФ – все, мовляв, «у них» сиплеться, Європейський Союз розсварився, кожен оголошує обмеження для поїздок і карантинів на свій розсуд. Брюссель у паніці. Активно обсмоктувалася і тема незгод між США і ЄС, між великими-багатими і маленькими-бідними, між кольорами, расами і станами.
Сьогодні, через рік від фіксації небезпечного вірусу та десять місяців від усвідомлення ступеню його небезпечності, ці розмови, як і всі інформаційні підривні кампанії, набули зовсім іншої тональності. Тут, щоправда, доцільно зауважити, що їх замовники та автори з нетерпінням чекають чергової нагоди збрехати і заробити.
Саміт двадцяти найбільших економік світу (G20) продемонстрував, що світ вчиться домовлятися. Погодили, що виробництво вакцин – а міжнародно зареєстрованих і визнаних на кінець листопада три, –відбуватиметься в усіх країнах, що володіють відповідною технологією, тобто і в Азії, і Африці, і Латинській Америці, і в різних країнах Європи. Завдяки цьому мільярдні партії рятувальних рідин швидко надійдуть до найбільш віддалених і найменш заможних, а отже поширення вірусу припиниться.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Вакцини від COVID-19: хто врятує Україну і весь світ від пандемії?Це ж стосується і регіонального масштабу. Не заходячи на правову територію держав-членів, Євросоюз розпочав поширювати рекомендації щодо боротьби проти пандемії, і чимало з них застосовуються на практиці. Зібраний майже двотрильйонний фонд допомоги їх громадянам. На додаток Брюссель обіцяє створити власне агентство протидії епідеміям, щось на зразок територіальної Світової організації охорони здоров’я, яка, як виявилося, найуважніше стежить за документообігом, а не за епідемічною ситуацією на планеті.
На глобальні виклики – глобальні зусилля
Пандемія поширилася глобально і посилила глобалізаційні процеси. Зокрема, впливове Міжнародне агентство цивільної авіації, підштовхуване найпотужнішими авіакомпаніями, працює над узгодженням пропозицій щодо антивірусних дій при перельотах. Очевидно, йтиметься про якусь форму електронного сертифікату про щеплення чи про наявність антитіл, і її запровадять вже незабаром.
Але людська природа ніде не зникла. Ставлять свічку Богові, не забувають про маленьку і для чорта.
Тому такий же глобальний рівень спостерігається і у появі рухів проти щеплень і карантинів: вони процвітають як у заможній Австрії, так і у відстаючій поки що Нігерії.
Саме тут слід повернутися з глобальних хмар на грішну землю і констатувати, що в Україні мало не половина населення і чути не хоче про вакцинацію. Тобто ми цілком на рівні багатьох країн Європейського союзу, як за захворюваністю, так і за її нехтуваннями.
Учасники антивакцінаційного руху на демонстрації у Києві. 20 жовтня, 2020 року
А ще додаються і національні особливості. Тридцятилітні експерименти над системою охорони здоров’я та бюджетом, огульна критика усіх без винятку міністрів охорони здоров’я та традиція закупівлі медпрепаратів за шалені ціни без тендерів зробили свою справу. Якби не локдаун, ми б почули про десятки, сотні наших небідних громадян-пацієнтів клініки «Шаріте», компаньйонів мера Харкова.
Як з цим боротися? І чи це можливо взагалі?
Пояснити на позитивних прикладах
Практика доводить, що вихід завжди у послідовності і зрозумілості.
Коли людей місяцями лякають локдауном «як у Парижі», вони перестають сприймати це всерйоз. Коли їх попереджають про шалені штрафи, а суди тотально відміняють ці покарання як незаконні, то ніхто не дбатиме про маску і соціальну дистанцію.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: В Україні склали понад 2 тисячі протоколів за відсутність маски – СтепановІ навпаки, якщо громадянам наводити приклади вдалих рішень в подібних до нашої державах, і робити це регулярно, багато хто задумається. А коли на вікенд зачиняються УСІ будівельні магазини, то навіть завзяті мулярі і сантехніки проведуть вихідні із родинами (як варіант, замовлять частування додому).
Глобалізований світ дає можливість урядовцям миттєво побачити найкращий досвід, дохідливі прийоми діалогу з суспільством, жорсткі, а не жорстокі методи стримування розгублених чи проплачених. Аби зацікавилися.
І як головне – соціальна допомога тим, хто реально прогорає від закриття цілих сфер економіки: громадське харчування, спорт, видовища, музеї, освіта, – мільйони наших громадян.
Коронавірус мине, ліки на підході, і Україна має зустріти цей момент не зі зруйнованою сферою обслуговування та галопуючою еміграцією. Дефіцит бюджету – прикра, навіть небезпечна річ. Державне жлобство під гаслом економії – річ безглузда, і навіть убивча.
Глобалізований світ може дати приклади.
Андрій Веселовський, Національний інститут стратегічних досліджень
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода