Азовське море: кордон на замку?

За останні кілька місяців росіяни посилили свою військову міць у Приазов'ї. За однією з версій, Росія хоче виторгувати дніпровську воду для Криму. В Азовському морі досі не позначені державні кордони ‒ і це одна з причин вседозволеності Росії, Україна ж оголосила, що не стане терпіти нахабства росіян.

За останні три місяці акваторія Азовського моря перетворилася на військово-морський плацдарм. Тут проводять навчання й зупиняють всі без винятку цивільні торгові кораблі. Такі висновки роблять аналітики української неурядової організації «Майдан закордонних справ» спільно з ресурсом BlackSeaNews. Експерти щодня моніторять ситуацію на морі.

«Треба бути готовими до вторгнення. Про відновлення переговорного процесу з Росією щодо делімітації та демаркації кордону згадувати не має сенсу», ‒ вважає головний редактор інтернет-ресурсу BlackSeaNews Андрій Клименко.

Українська азовська флотилія складається з прикордонних катерів, їхнє призначення ‒ патрулювання, а не морський бій, тому армія територіальну оборону покладає на авіацію та артилерію. Нинішнього літа Об'єднані сили відпрацьовували саме такі сценарії.

Прикордонники зізнаються, такої активності та нахабства, яку зараз демонструють росіяни, ніколи не бачили. Бойові одиниці мало не впритул підходять до українського берега. Тільки за серпень таких випадків прикордонники нарахували більше ніж 50.

«Ситуація в Азовському морі, поки залишається складною. Щодня в 10 морських милях від узбережжя ми спостерігаємо російські прикордонні катери», ‒ розповідає начальник прес-служби Маріупольського прикордонного загону Артем Поляков.

Історія питання

Згідно з міжнародним морським правом, державні кордони закінчуються в 12 морських милях від берега ‒ тобто за 22 кілометри. Але це не стосується Азовського моря, тому що з 2003 року, за угодою України та Росії про спільне використання Азовського моря, нейтральні води починаються одразу за береговою лінією. Тому поки ця угода чинна, російська присутність біля українських берегів цілком законна.

А переглядати межі почали після Тузлинського конфлікту. Тоді Росія почала будувати дамбу до Тузли, щоб перенести кордон за острів. Так Кремль хотів контролювати єдиний судноплавний шлях з Чорного в Азовське море, хоча з 1954 року він перебував під юрисдикцією України.

«Я йду на конфлікт з Україною заради того, щоб відстояти російські національні інтереси», ‒ говорив тоді голова партії «Родина» Дмитро Рогозін.

В той момент план росіян не вдався, будівництво зупинили буквально в десятках метрів від острова.

«Ми не збираємося вести переговори з тих питань, які для України вже вирішені», ‒ сказав тодішній президент України (1994-2005) Леонід Кучма.

У 2003 році Росія та Україна домовилися, що море буде спільним. А ось визначати лінію морського кордону росіяни не хотіли, згадує Леонід Осаволюк, співавтор угоди та член делегації на тих переговорах.

«Ми вмовляли російську сторону почати такі переговори, нам відповідали: «Ми не розуміємо, про що йдеться». Категоричною була позиція Росії щодо того, що ці води розмежовувати не можна. Ми погодилися на ті дефініції, які нав'язувала російська сторона, що це спільні води, історичні води, внутрішні води», ‒ згадує обставини член делегації України на переговорах з Росією щодо демаркації державного кордону до 2014 року Леонід Осаволюк.

Конфлікт в Азовському морі – це щонайменше форма економічної війни Росії проти України

Російська сторона була проти, щоб Керч-Єнікальським каналом володіла тільки Україна. Суперечки щодо лінії розмежування не вщухали аж до 2008 року. Україна наполягала на своєму варіанті ‒ контроль двох третин, а Росія ‒ на своєму праві майже на половину акваторії.

Домовитися вдалося лише у 2008 році, коли координати лінії визначили за міжнародними правилами. Вона майже не відрізнялася від першого варіанту. Тому Україні відійшло 63%, а Росії ‒ 37% Азовського моря. І хоча всі карти вже були підписані, їх так і не ратифікували.

Шантаж?

Нарощування боєздатності та посилений контроль над Азовським морем росіяни виправдовують охороною Керченського мосту, який, до речі, тепер проходить через острів Тузла.

Міст через Керченську протоку

«Ми діємо згідно з договором про Азовське море. Це море є внутрішнім морем, ми договір не порушуємо ні на йоту. Ми маємо там діяти рішучіше, не соромитися оглядів... Так, огляди є, вони насправді присутні, ну а як? Що нам робити, якщо нам загрожують Керченський міст навіть підірвати?!» ‒ ділиться позицією в ЗМІ голова комітету Держдуми Росії у справах СНД Леонід Калашников.

У Держдепартаменті США Азовське загострення вважають вкрай небезпечним і, в разі агресії, готові допомагати Україні.

«Реакція ‒ підтримка України, санкціями щодо Росії, закриття прогалин в оборонних можливостях України», ‒ вказує спецпредставник Держдепартаменту США в Україні Курт Волкер.

Деякі експерти переконані, що атакувати з моря російський флот не збирається, а брязкає зброєю, щоб Україна дала воду Криму.

«Я не думаю, що буде якесь масштабне вторгнення, буде постійно якийсь тиск, будуть великі проблеми з нашими торговими партнерами, з експортом продукції», ‒ вважає міністр оборони України 2007-2009 років Юрій Єхануров.

Президент України Петро Порошенко вже розпорядився посилити оборону Приазов'я й розробити план виходу з ситуації, однак деталей стратегії поки не розголошують.

«Я не збираюся з цим миритися й твердо переконаний, що ситуація, яка складається зараз, категорично неприйнятна. Я доручив підготувати відповідне засідання РНБО з цього приводу і прошу МЗС внести якомога швидше свої пропозиції. Підступні дії Москви не будуть залишатися безкарними», ‒ підкреслив Порошенко.

Щоб Росія не нахабніла в Азовському морі, експерти радять уряду України, як можна швидше, розірвати угоду про спільне море в односторонньому порядку. Це дозволяє третя стаття Конвенції ООН.

«Міжнародне право, конвенція ООН з міжнародного морського права дозволяє кожній державі, зокрема й нам, самостійно, без згоди будь-якої сторони, встановити ширину територіального моря в 12 милях від берега», ‒ вказує Леонід Осаволюк.

Після цього, на думку експерта, Україна має всі підстави звертатися до міжнародного суду та скликати країни, які підписали Будапештський меморандум і гарантували Україні недоторканість та суверенітет.