Що б Сергій Коляда не малював: життя олігархів та життя за межею бідності; тітушку, якого наймають бити людей на протестах; бідного українця, який вимушений поїхати закордон у пошуках роботи, – він фіксує це на папері простим інструментом – кульковою ручкою.
49-річний чоловік, чиє життя та творчість розпочалося за пізньорадянської доби та триває три бурхливі десятиріччя незалежності, надихається «усім» і малює звичайною ручкою на дитячому папері те, що він називає прихованою Україною.
Малюнки зображають вади суспільства, руйнування держави та інші аспекти життя, які не вигідні для образу України закордоном: жадобу, корупцію, секс-туризм, трудову міграцію через злидні, алкоголізм та, на його думку, злочинців у парламенті.
Він називає це жлоб-артом. Поняття «жлоб» має багато значень, від паразита до грубого та тупого тітушки. Втім, роботи Коляди наповнені цими «антигероями», яких можна побачити як у безпринципному олігархові, так і бандитові, якого олігарх використовує для рейдерських захоплень.
«Це безкультурна особа, яка поводиться агресивно в суспільстві, – сказав він. –Смітять і не прибирають… у світі кримінальному вони крадуть речі п’яних людей… а потім вони потрапляють у політику, і після отримання влади вони підсилюють корупцію, адже продовжують красти» з державного бюджету».
Це симптом у суспільстві, що «розпочинається внизу і сягає найбільш верхніх ешелонів», додав Коляда.
Малюнок Сергія Коляди, що зображає батька та сина під стінами київської в’язниці
Роботи Коляди можуть відштовхувати, і це цілком може бути його метою: під час розмови з RFE/RL у зімпровізованій вдома студії він сказав, що його ціллю є не очі глядача, а мозок.
З плином роботи митця над серією зображень тужлива фігура перетворилася на Катерину, босу та надзвичайно сумну жінку з полотна Тараса Шевченка. На картині 1842 року Катерина зображена в момент прощання з офіцером російської імперської армії.
Сергій Коляда тримає одну зі своїх робіт на тлі картини ХІХ сторіччя авторства Тараса Шевченка. На обох роботах зображена Катерина
Він вставив ідентичне зображення Катерини у багато різних місць, як от на Капітолійський пагорб у Вашингтоні, на Червону площу в Москві та на барикади Майдану.
Малюнок Коляди з Катериною, поширеною героїнею його робіт, на Майдані у 2013–2014 роках
Катерина для Коляди – це спроба «показати що таке Україна, що означає Україна… у Радянському Союзі, ми всі були росіянами… Я хочу показати, що ми є окремою країною», – каже він.
Коляда вставляє Катерину в різні іноземні місця, аби підкреслити «тяжку долю українських жінок, які вимушені їхати закордон на заробітки».
Він обрав її, «адже нічого не змінилося за 200 років з часів Шевченка», каже він.
«Влада досі має таке саме ставлення до людей… ті самі соціальні проблеми існують. У нас досі функціонує феодальна система з князьками», – Коляда використовує історичну метафору, аби описати олігархічну систему, у якій найбагатші мають політичний вплив.
Президент Володимир Зеленський хоч і був демократично обраним, втім поводиться як «цар», у якого «замість дворян олігархи», сказав митець і не пояснив, чому він так вважає.
Коляда також звертається до інших фігур минулого, від народженого у Києві письменника радянської доби Михайла Булгакова і аж до Біблії, без виключення усього, що знаходиться поміж ними. Він поєднав елементи популярної культури з картинами доби Ренесансу, як от Давид Мікеланджело на нудистському пляжі. Він також звертається до Миколи Гоголя, іншої важливої фігури в Україні.
З часів Майдану – після якого Росія окупувала Крим і фінансувала антиукраїнські сили у війні, що триває і досі – Коляда почав додавати сцени протестів у свої малюнки, «щоб показати, що люди готові жертвувати власними життями за свободу, за власну країну та задля захисту співгромадян».
«У моїх сновидіннях»
Розчарування Коляди в державі та суспільстві було закладене в радянській добі, що завершилася, коли митцю було близько 20 років.
Він пов’язнує своє загострене відчуття справедливості з прослуховуванням трансляцій Голосу Америки, RFE/RL та BBC через радіоприймач.
Як і для багатьох інших людей в Україні та деінде джерелом недовіри до радянської системи стала Чорнобильська катастрофа. Він почав слухати західні служби мовлення увечері та писав листи до редакцій.
Малюнок Коляди, що поєднує релігійні та чорнобильські зображення
«Я гадаю, що тоді у КҐБ почали цікавитися моєю особою, особливо після того, коли я дістав відповіді від священника, який працював у Голосі Америки, у попередньо відкритому конверті», – сказав він.
Коляда дорослішав. Він почав брати участь у протестах і критично зображати на папері радянську владу і порожні полиці в магазинах. Також він навчався образотворчому мистецтву.
Його не прийняли до Харківського інституту мистецтв. Під час путчу ДКНС, що пришвидшив розвал СРСР, у серпні 1991 він протягом місяця знаходився у Швеції, де його заяву на політичний притулок не задовольнили. Після повернення літаком до Москви його зустріли там офіцери КҐБ.
Він повернувся до навчання у Запорізькому університеті, куди його раніше зарахували, втім незабаром його вигнали за «антирадянщину». У результаті йому довелося здобувати фах учителя української мови в педагогічному інституті в Бердянську, портовому місті на Азовському морі, у якому він виростав після появи на світ в Одесі.
Головним інструментом Коляди є кулькова ручка, втім, іноді він також додає в роботи гуаш чи акварель
Після завершення інституту в 1997 році Коляда вирушив до Києва, де він далі малював ручкою та жив на гроші, зароблені в університетські роки продажем власних замальовок.
Коляда знаходить натхнення «усюди», сказав він – на вулицях, у новинах, у книгах, у рекламі та «в своїх сновидіннях». Коли ідея для роботи зароджується, «потрібен довший час для закипання всього предмету у моїх мізках».
Після того, як робота завершена, вона може коштувати до 3000 доларів. Ціна залежить від розміру роботи, але в середньому вони продаються за 500 чи 600 доларів. Це суттєво менше від того, що можуть заробити більш відомі українські митці: робота львівського художника Івана Турецького була продана за 21 250 доларів на нью-йоркському аукціоні Сотбі в квітні.
Галереї та мистецькі заклади України остерігаються його робіт, які часто прямолінійно зображають еротику та оголеність.
«Власники галерей лайкають мої роботи на «Фейсбуці», але ніколи не пропонують виставити їх», – сказав він. «Це покручена ситуація, і вони не пояснюють мені, чому це саме так».
Малюнок Коляди зображає Мону Лізу в масці, що натякає на пандемію COVID-19
Він стверджує, що власники галерей пропонували йому виставки, але він мав би заплатити за це до 1000 доларів і не мав би права обрати, які саме роботи презентувати.
«Це чортове коло», – сказав він, зазнаючи, що отримує додатковий дохід працюючи комп’ютерним дизайнером. Він не тримає зла на галеристів: «Я не звертаю на них уваги, … вони ігнорують мене, а я їх».
Його більше полюбляють експати в Україні та публіка закордоном.
Іноді він додає гуаш чи акварель до намальованих кульковою ручкою робіт, як наприклад, робота присвячена терористичним актам 11 вересня 2001. Що ж стосується матеріалів, то він експериментував з «усіма», стверджує митець.
«Я малював олівцем, аквареллю та олією – але я завжди повертався до чорнил», – сказав він.
Це не поширений напрямок. Коляда стверджує, що він єдиний відомий український художник у неформальному мистецькому русі кулькової ручки.
«Був також інший митець, у Луганську, – сказав він, маючи на увазі непідконтрольне Києву місто на сході України. – Але коли почалася війна з Росією у 2014, ми втратили зв’язок, я не знаю, де він зараз».
Малюнок українського митця Сергія Коляди, що складається з багатьох зображень, деякі з них натякають на війну між Україною та підтримуваними Росією бойовиками на сході України is a ballpoint pen. -- Kolyada -- Kozak rescues grandson 2014.2018