Херсон деокупований, але там небезпечно. Після звільнення міста російські військові закріпилися на лівому березі Дніпра, а це буквально кілька сотень метрів від Херсону. Щодня влада повідомляє про російські обстріли і руйнування. Одні з тих, хто забезпечує місто життям і допомагає нужденним, – це місцеві волонтери, про них і буде мова в нашому матеріалі.
Ця історія розпочнеться зі знайомства з херсонським волонтером Ігорем Чорним. Він займається евакуацією цивільного населення та роздачею гумдопомоги: від продуктових наборів до медпрепаратів.
«Люди здебільшого не хочуть евакуйовуватись, але коли починається нарощування обстрілів або до них додому прилітає – тоді вони вже звертаються по допомогу. Тобто, люди до останнього вірять у те, що все буде добре і їхній будинок омине», – прокоментував в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії волонтер із Херсону Ігор Чорний.
Волонтер Ігор Чорний (праворуч) з колегами евакуює жінку в Херсоні
Такий був потужний вибух, що у всіх сусідів вікна повиліталиТетяна Щербак
Евакуювати здебільшого доводиться літніх та людей з інвалідністю. Але, окрім непристосованого для таких завдань автомобіля та звичайних нош, у волонтерів більше нічого немає. Тому зазвичай все навантаження лягає на сильні руки та міцні плечі волонтерів.
На одну з евакуацій ми вирушили разом з Ігорем. Доїжджаючи за потрібною адресою, ми побачили, як люди з речами на вулиці вже чекали на волонтерів. Це були дві жінки та двоє чоловіків, один – на інвалідному візку. Люди зважилися на евакуацію, розповідають, лише після того, як їхні будинки потрапили під російський обстріл.
«Бачите, що з моїм будинком зробили? Даху практично взагалі немає. На щастя, коли це сталось, тут нікого не було, а я була в сусідньому будинку. Це був жах, це був просто жах. Такий був потужний вибух, що у всіх сусідів вікна повилітали», – розповіла Крим.Реалії жителька Херсону Тетяна Щербак.
Тетяна Щербак, жителька Херсону
До війни Тетяна працювала у Херсонському училищі культури концертмейстером.
«Коли росіяни захопили місто, я одразу покинула роботу. Я сказала, що ніяким колаборантом я не буду. Після того я вже рік не брала інструмент до рук (баян – ред.). Підійду, подивлюся і все. Я не можу грати, коли хлопці гинуть», – зазначила Тетяна Щербак.
Наслідки прильоту міни у будинок Тетяни Щербак
Ми – малозабезпечені. І ми не знаємо, куди нас поселятьОльга Лужнікова
Волонтери евакуюють людей спочатку на вокзал, а звідти потягом до Хмельницької та Івано-Франківської областей. На залізничному вокзалі правоохоронці перевіряють у всіх документи, пробивають їх по своїх базах і проводять короткі бесіди. Сусіди Тетяни Щербак Ольга із чоловіком В'ячеславом евакуюються до Хмельницького. Де житимуть, ще не знають, покладаються на волонтерську допомогу.
«Ми – малозабезпечені. І ми не знаємо, куди нас поселять. Але нам не страшно, мені здається, що наші люди, українці дуже добрі. Ми б також, якби до нас приїхали, то прийняли б, нагодували б, одяг дали б і спати вклали б. Навіть на підлозі полягали б, хоч ми й бідно живемо», – пояснила в розмові Ольга Лужнікова, жителька Херсону.
Ольга Лужнікова, жителька Херсону
«У ПІДРЯСНИКУ, ЯК В БРОНЕЖИЛЕТІ»
Російські війська увійшли до Херсону 1 березня 2022-го. Вже буквально за кілька тижнів місто відчуло дефіцит продуктів та медпрепаратів. Олег Дегусаров – один із тих, хто примудрявся їздити через лінію фронту в обидві сторони. Сам він – херсонець, але початок війни застав його в Європі.
«24 лютого я був на роботі у місті Гьод, це під Будапештом. Вийшов на роботу, дізнався, що почалася війна. Того ж дня з кількома друзями, вирішили повертатися до України. 28 лютого я забрав свій паспорт з консульства, бо він був у мене втрачений, забрав свій паспорт і того ж таки 28-го вже о п’ятій вечора я був у Чопі, в Україні», – пригадав волонтер із Херсону Олег Дегусаров.
Олег Дегусаров, волонтер з Херсону
На війні всі методи хороші, я так вважаюОлег Дегусаров
Спочатку Олег був у Львові і там допомагав людям, що масово приїжджали із зони бойових дій. А вже 13 березня Олег із друзями зумів заїхати до Херсону дорогою через селище Станіслав. Паралельно з роботою в Європі хлопець навчався у духовній семінарії, усвідомивши, що цим можна скористатися для перетину лінії фронту, почав евакуйовувати людей та завозити гумдопомогу.
«На війні всі методи хороші, я так вважаю. До того ж, я – не самозванець якийсь, у мене є всі документи про те, що я дійсно навчаюсь на третьому курсі духовної семінарії. Тобто, наступний рік буде останнім, випускний буде. Знаєте, коли людина виходить у підряснику, вони дивляться на неї, як на священика, типу: «Ну добре, проїжджай». У цьому плані я почувався впевненіше, немов у бронежилеті», – Олег Дегусаров, волонтер із Херсону.
Волонтер Олег Дегусаров під час евакуації
Олег зізнається, що для успішного перетину російських блокпостів військовим доводилося робити подарунки.
«Бувало, що просили турнікети, але зрозуміло, що я турнікети їм привезти не міг. Просили алкоголь – от це якраз і цигарки я їм щоразу привозив. Алкоголь і цигарки – це твоє зелене світло на блокпосту. Особливо у російських військових, адже у них не дуже все добре із забезпеченням. Та й взагалі для безпечного проїзду я завжди брав блок цигарок, якихось міцних, червоних і якусь пляшку коньяку чи якогось самогону», – пояснив у розмові Олег Дегусаров.
Що хотіли, те й забиралиІгор Чорний
Ігор Чорний, навпаки, перед повномасштабним вторгненням хотів виїхати до Європи, але 24 лютого вніс свої корективи. Ігор із друзями самоорганізувалися і почали збирати продукти, готувати їжу та роздавати це все нужденним. Згадує, що гумдопомогу водії завозили невеликими партіями під виглядом особистих посилок. Та найважче було доставляти медпрепарати, особливо чутливі до умов утримання.
Ігор Чорний виносить на руках жінку під час евакуації
«Бувало таке, що на блокпостах росіяни змушували водіїв вивантажувати всю гумдопомогу просто неба. Багато продуктів чи ліків псувались, перебуваючи під прямими сонячними променями. Вони – що хотіли, те й забирали, а те, що лишалось, водії завантажували назад і їхали далі. Ліки теж забирали, але здебільшого такі, які вони розцінювали, що можуть мати наркотичний ефект – знеболювальні», – розповів волонтер із Херсону Ігор Чорний.
Україна деокупувала Херсон 11 листопада 2022 року. Відступивши на лівий берег Дніпра, російські війська тепер щодня обстрілюють місто з мінометів, танків та артилерії. Нині у місті працюють деякі магазини, заправки, аптеки та служби порятунку. Виробництва, підприємства чи кафе-ресторани зачинені. Переважно серед жителів, що залишились, люди пенсійного віку.
Силами волонтерів та військової адміністрації по всьому місту створені пункти видачі гуманітарної допомоги. Тут безкоштовно можна отримати: продуктові набори, одяг, засоби гігієни та медпрепарати.
Черга за продовольчою гумдопомогою в одному з волонтерських пунктів у Херсоні
Коли ми були окуповані, вона у нас покусала «орка»Альона Костенко
В одному з таких пунктів ми познайомились із Альоною Костенко. В минулому вона була перукарем, а тепер волонтерка широкого профілю – і людей похилого віку доглядає, і ліки видає. Всю окупацію пережила, не виїжджаючи з Херсону. Олену вірно охороняє собака на прізвисько Діссі.
Альона Костенко, волонтерка центру «Склотара»
«Коли ми були окуповані, вона у нас покусала «орка». Ми були машині, у нас вимагали документи, і в момент коли військовий засунув свою руку в авто – вона його вкусила за палець, ще й так конкретно. Я думала, що нас через це застрелять, але все нормально, все обійшлося», – розповіла Альона Костенко, волонтер волонтерського центру «Склотара».
Собака Альони Костенко на прізвисько Діссі
ОБСТРІЛИ ВОЛОНТЕРСЬКИХ ПУНКТІВ
Люди кажуть, що російські війська обстрілюють цивільні об’єкти без розбору. Досить часто страждають і волонтерські центри. Цей, у народі відомий як «Склотара», теж не виняток, він розташований на території школи.
Ірина Дерев'янко, керівниця волонтерського центру «Склотара»
«А це в нас прилетіло 9 січня, пробило стелю, впало на підлогу. Це відбулось вночі, і добре, що тут нікого не було і ніхто не постраждав. Ми помітили тільки зранку, як зайшли – побачили, що тут все посічено уламками і вікна вибиті», – розповіла керівниця волонтерського центру «Склотара» Ірина Дерев'янко.
Наслід прильоту міни в приміщення волонтерського пункту «Склотара»
Також українська влада повідомила про російський обстріл 15 грудня 2022-го офісу Червоного Хреста. Тоді постраждали дев’ятеро людей.
«Після того, як на центральному офісі загинула нша волонтерка – ми відмовились від масових роздач. Стояло кілька сотень людей і прилетіло якраз під час роздачі хліба. Після цього в наш офіс прилітало ще двічі. Тобто цілили саме в наш офіс. Відтоді масові видачі, знаєте, як кажуть, «килимові», коли люди стоять у черзі, ми припинили. Тепер ми працюємо тільки зі списками», – зазначила Наталія Шатілова, волонтерка Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста в Україні.
Наталія Шатілова, волонтерка Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста в Україні
Грошенят зараз мало у народу, ніде їх взятиВалентина Даник
ЧОГО ПОТРЕБУЮТЬ ХЕРСОНЦІ?
Організувати щоденну роздачу хліба та гарячої їжі без скупчення іншим волонтерам поки що теж не вдається. На кожному з таких пунктів у довгу чергу постійно вишиковуються сотні херсонців. Люди жаліються, що йдуть за гумдопомогою через відсутність роботи і безгрошів’я.
«Грошенят зараз мало у народу, ніде їх взяти. Ще й ці «орки» (російські військові – ред.) нехороші, то корпус хірургічний зруйнували, то автостанцію, то сервісний центр – погані вони люди. Коли вже викурять їх із цих Олешок, дадуть літаки і на них бавовну кинуть», – прокоментувала Валентина Даник, жителька Херсону.
Валентина Даник, жителька Херсону
«Безгрошів’я у людей, роботи немає у людей. Чому люди збираються в такі купки, юрмляться? Бо немає роботи. Кожен намагається якось виживати», – зазначила Олена Васильєва, жителька Херсону.
Олена Васильєва, жителька Херсону
Волонтери зізнаються: іноді під час таких роздач трапляються інциденти та спекуляції. Щоб уникнути подібних випадків – волонтери створили спільну електронну базу і тепер бачать – хто, коли, скільки й чого отримував. А поодинокі випадки зловживання допомогою намагаються не брати близько до серця.
«Бувало таке, що хотілось просто плюнути на це все, забрати сім’ю і поїхати з Херсону, й займатися своїми справами. Але коли допомагаєш якійсь бабусі і ти дійсно бачиш її непідробну вдячність – це просто нереальне щастя. Це знову піднімає твій дух», – зазначив Ігор Чорний, волонтер із Херсону.
Ігор Чорний, волонтер з Херсону
Найбільше місцеві волонтери бояться російського реваншу. Адже повторно залишитися в окупації та допомагати людям уже не зможуть. Зараз щодня і без вихідних працюють над тим, щоб у місто повернулося нормальне життя.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: У лютому-березні Росія може вдатися до «спроби реваншу» – Жовква ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Діти писали на стінах два слова: «Залужний» та «ЗСУ»: литовський науковець про окупацію та визволення Херсона ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Херсонська ТРО у перші дні широкомасштабного вторгнення Росії: розповідь учасника подійМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.