Керівник «Спецтехноекспорту» розповів про військовий імпорт в умовах війни, таємні канали та «заплутування слідів»

Директор державного підприємства «Спецтехноекспорт» (СТЕ) Олексій Петров у інтерв’ю Голосу Америки розповів, як для озброєння армії свої зусилля об’єднують і закупівельники, і розвідники — не всю зброю надають чи виробляють союзники України, тож доводиться формувати таємні канали для купівлі зброї у недружніх країн.

Інтерв’ю відбулося на тлі реформи в галузі та конфлікту, що розгорнувся в Україні — низка експертів та політиків розкритикували діяльність українських «спецімпортерів», а антикорупційні розслідування озвучили звинувачення як щодо Міноборони України, так і державних компаній-спецімпортерів.

«Спецтехноекспорт» відкидає звинувачення в укладанні договорів на купівлю зброї за завищеними цінами, «невиконання» контрактів та зі свого боку застерігає, що через цю ситуацію Україна ризикує втратити налагоджені військовими та розвідниками канали закупівлі зброї від країн, котрі офіційним шляхом не продають озброєння супротивникам Росії.

Структура закупівель зброї Україною викликала суперечки під час війни

Рустем Умєров, міністр оборони України на початку жовтня заявив, що «Спецтехноекспорт» переходить від ГУР у пряме управління Міноборони. «Поставив завдання — довести до кінця процес очищення системи закупівель у тісній співпраці з правоохоронними та антикорупційними органами», – написав міністр у мережі Телеграм.

Він пояснив зміну наближенням до стандартів НАТО, відповідно до яких країни повинні мати єдину агенцію із закупівлі зброї.

З цим не погоджується Олена Трегуб, виконавча директорка громадської організації Незалежна антикорупційна комісія НАКО.

На час війни НАТО рекомендувало Україні тримати дві агенції, каже вона. «Принцип діяльності цих спецімпортерів тимчасовий, – пояснила Трегуб в коментарі Голосу Америки. – Вони створювалися тому, що фірми-виробники військової продукції не завжди мали можливості самим продавати свою продукцію за кордон – не мали фахівців зі знанням англійської мови, іншими необхідними навичками».

По закінченню війни військовими продажами можуть займатись або самі виробники, або спеціальна державна агенція, яка має наглядову раду та інші механізми нагляду та звітності. Саме такий підхід відповідає стандартам НАТО, наголошує Трегуб.

Очільниця Агенції оборонних закупівель Марина Безрукова у коментарі Голосу Америки також наголосила, що пріоритет – укладання прямих контрактів з виробниками.

«І на сьогодні ми уклали прямі контракти з виробниками з понад 11 країн світу», – додала Безрукова.

Вона також заявила, що у АОЗу є сенс працювати зі спецімпортерам за кількох чітко окреслених умов. Перша — вони використовують власний фінансовий ресурс, щоб законтрактувати товар. Другий випадок співпраці стосується саме організації спецімпортерами складної логістики.

Зокрема, з третіх країн, з якими Україна не може працювати напряму.

«Це те, що я озвучувала на зустрічах, зокрема, з СТЕ: ми не потребуємо спецімпортерів там, де ми можемо працювати напряму. Але якщо ви можете привести критичну номенклатуру з недружніх країн і ваша закупівля взагалі межує зі спецоперацією, то це має сенс», – додала очільниця АОЗ.

Третя умова — усе, що пов’язано з давальницькою сировиною, якщо компанії може запропонувати кращу ціну на порох, підривачі тощо.

Директор державного підприємства «Спецтехноекспорт» (СТЕ) Олексій Петров прокоментував зміни в галузі та відповів на запитання Голосу Америки.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності.

– Прокоментуйте, будь ласка, звинувачення, які пролунали на адресу очолюваного вами підприємства.

– Автори цих публікацій не беруть до уваги реалії постачання озброєння і військової техніки в умовах війни, особливо найбільш дефіцитних і затребуваних сьогодні боєприпасів.

А також ризики, з якими зіткнеться країна, якщо таки ліквідує спецімпортерів, котрі сьогодні через специфіку ринку зброї поєднують роботу як фахівців із закупівель, так і розвідників.

Так звані «компанії-спецекспортери» в умовах повномасштабної війни переорієнтувалися на імпорт зброї.

«Ситуація вже нашкодила постачанню зброї до України»

Той факт, що сайті Міноборони оприлюднили намір ліквідувати компанії-спецімпортери, уже викликав невтішні наслідки та певні непоправні втрати через реакцію з боку виробників зброї, котрі не схильні продовжувати контракти в умовах потенційної ліквідації компанії-замовника.

Ми уже навіть отримали листи від партнерів через окремі статті у ЗМІ і повідомлення Міноборони. Це реальна загроза зриву постачання таких дефіцитних сьогодні і необхідних фронту пострілів.

Міноборони ризикує ухвалити поспішне рішення, не взявши до уваги специфіку роботи галузі – складні контракти, складні дефіцитні позиції, що не виробляються союзниками і які сьогодні особливо важко привозити в Україну.

Складається враження, що усе це не береться до уваги. Тоді як у час війни законодавець зробив певні винятки із загальних правил. Натомість Міноборони зараз живе, так здається, в умовах мирного часу, зокрема у частині контролю за укладанням та виконанням контрактів. Але у час війни це просто працює за іншою специфікою і в інших реаліях.

Таємні шляхи надходження зброї

– Коли йдеться про недружні до України держави, як виглядає придбання зброї у них на практиці?

– Так, не уся зброя, що потрібна Україні, виробляється її союзниками.

Доводиться знаходити можливість купувати її і у тих країн, які не готові продавати будь-які військові товари Україні або й відверто накладають мораторій на це, співпрацюючи з Росією чи побоюючись її.

Так, наприклад, одна з найбільших проблем України сьогодні – «снарядний голод» на лінії зіткнення.

Дефіцит викликаний, зокрема, невеликою кількістю країн, які виробляють артилерійські постріли російського стандарту, особливо великого калібру.

А частина з них узагалі відмовляється офіційно продавати постріли Україні.

Тому закупівельникам доводиться вдаватися до чутливих методів і роботи під прикриттям.

Ми налагодили таємні канали, що включають логістичні маршрути через 2-3 інші держави на шляху придбаного товару до України.

Тобто країна-виробник може навіть не здогадуватися, хто саме є кінцевим покупцем.

На це пішло кілька років.

І завдяки цьому, зокрема «Спецтехноекспорт» цього року – єдина компанія, що завозить до України 125-мм снаряди.

Головним завданням, яке перед СТЕ ставило Головне управління розвідки України, було саме формування каналів для постачання дефіцитних пострілів.

До цього долучилися і партнерські спецслужби з країн, котрі, ймовірно, саме завдяки Україні й здобули такий досвід, зважаючи на специфіку російсько-української війни.

Ми змушені налагоджувати винахідливі способи постачання зброї, що «заплутують сліди» покупця.

Україна воює симбіозом озброєння радянських часів та європейської техніки, але свою специфіку має і дружня до українців Європа.

Так, обсяги продукції європейських виробництв вже зарезервовані практично до 2026 року.

Враховуючи дефіцит комплектуючих, виникла ситуація, коли покупці зброї дають завдатки під державні гарантії за ще невироблену зброю на роки вперед.

Як і, зрозуміло, «Спецтехноекспорт».

Але через інформацію про саму ідею ліквідації частина партнерів уже готова розірвати контракти, віддаючи перевагу стабільнішим покупцям, пояснює він.

Крім того, у спецекспортерів залишили зобов'язання перед партнерами стосовно саме експорту.

Якщо ви звернули увагу, наприклад, на початку повномасштабної агресії Росії наші бійці застосовували протитанкові комплекси з написами арабською в'яззю. Так от, це ті обсяги обладнання для жарких країн, які ми просто не встигли поставити замовнику. Наші партнери за кордоном зрозуміли форс-мажор через війну, але як тільки війна закінчиться, переконували ми, ми виконаємо усі зобов'язання.

Це все – про імідж України як надійного партнера. На його формування пішли роки, і ми не можемо це втратити, бо перспектива експорту зброї після війни особливо важлива для економіки України.

І на відміну від Агенції оборонних закупівель, СТЕ має право забезпечувати й інші Сили оборони – Нацгвардію, поліцію, ДБР, СБУ, НАБУ.

Крім того, компанія закуповує не тільки зброю, спецтехніку, вибухівку, а працює із ширшим спектром завдань, до прикладу, уклала договір про придбання ліцензії на виробництво FPV-дронів.

Контракти, що межують зі спецопераціями

Я не маю права розповідати про деталі нашої роботи назагал, але Марина Безрукова замість мене озвучила і надала оцінку деяким нашим закупівельним контрактам, що, як вона сказала, межують зі спецопераціями.

За ці два роки СТЕ змогла вибудувати унікальні і стабільні канали постачання дефіцитних боєприпасів з тих країн, військово-політичне керівництво яких забороняє прямі поставки до України.

Але ми сформували ці канали через наші можливості в ГУР, враховуючи мережі комунікації, зв'язки, інститут воєнних аташе і ті. Усі вони дуже чутливі.

І попри нинішній тиск нам є чим пишатись, ми дуже багато привезли для України і дуже серйозні канали сформували.

– Якими бачите перспективи вирішення конфлікту довкола спецекспортерів?

– Ідея про ліквідацію нас як спецекспортерів чи взагалі всіх спецекспортерів як зайвої структури – це, думаю, базова помилка.

І я намагаюсь донести це до міністерства, пишу листи, пояснюю.

Міністру оборони, мабуть, просто не доповідають про всі ризики та наслідки такого рішення.

Уся ситуація може суттєво нашкодити як постачанню зброї в Україну сьогодні, так її експорту у майбутньому, а він є багатообіцяючою перспективою для української економіки.

Крім того, репутаційні втрати через внутрішні скандали та сама ліквідація спецекспортерів може негативно позначитися на виконанні державних контрактів та роботі оборонного сектору України.

– Якою є ваша позиція у дискусії про ймовірне скасування заборони на експорт озброєння і військової техніки з України?

– Ми були серйозним експортером зброї, є і будемо.

Тим більше допоможе бойовий досвід, оскільки на території України під час війни зброя пройшла тестування у реальних умовах.

На зброю від України чекають країни, котрі готуються до майбутньої війни 2028 року

Крім того, ситуація на фронті змінюється щодня і, на вимогу війни, боротьби та конкуренції між системами, змінюються технології.

Є такі технології, що вже «застаріли», хоча їм місяць, два, три чи пів року. В Україні їх вже не застосовують, але вони можуть бути актуальними для покупців з інших країн, де сьогодні, на жаль, активно готуються до війни.

Ми бачимо, що відбувається у Африці, яка, як кажуть, «горить», також до достатньо серйозних подій готується тихоокеанський регіон, Індонезія, Філіппіни, усі вони готуються до 2028 року, зокрема, знаючи позицію КНР щодо Тайваню та інші загрози.

Тож Україна отримує чимало пропозицій, а за українськими технологіями стоятиме черга, коли заборону на експорт буде знято.

Ще у 2023 році на виставці озброєння і техніки IDEX у Дубаї український стенд представили лише 4 компанії, усі пов'язані з безпілотними системами. Натомість цьогорічна виставка Eurosatory у Парижі зібрала понад 80 заявок від учасників з України, а щоб показати їхні вироби не вистачало обсягу замовлених стендів – що ми тільки не робили: підвішували під стелю, кріпили на стінах.

Розумієте, наскільки це приємно – бачити таку динаміку і прогрес саме інженерної думки. Держава зняла монополію на виробництво безпілотних систем, і це дозволило зробити крок вперед одразу на 10 років щонайменше. Наші засоби боротьби на воді «прокричали на увесь світ. Загалом це серйозний поштовх для економіки, який ми хочемо розвивати і після війни. Про яку ліквідацію може йтися, якщо ми повинні будемо допомагати продавати ці вироби за кордон.