Казахстан, протести і Росія: що призвело до заворушень і які наслідки вони матимуть?

Стихійні протести в Казахстані, спричинені низкою внутрішніх соціальних та політичних проблем, за два дні стали загальнонаціональними. Вони вплинуть на ситуацію в усьому регіоні, наголошують експерти. Дослідники попереджають, що Росія може використати їх як привід вдатися до гібридної агресії проти Казахстану, але з іншого боку, Кремль стикнеться з додатковими безпековими проблемами на південних кордонах.

Чому протести охопили Казахстан так швидко, які наслідки вони можуть мати – з'ясовувало Радіо Свобода.

Стихійні протести в усіх великих містах, сутички з правоохоронцями, пожежі та захоплені місцеві адміністрації. Надзвичайний стан, вимкнений інтернет та перебої з телефонним зв'язком.

Так нині виглядають масові протести в Казахстані, які почалися через підвищення цін на автомобільне пальне, проте вже призвели до відставки уряду та усунення з Ради безпеки країни її експрезидента Нурсултана Назарбаєва.

Чому протести охопили Казахстан так швидко, які наслідки вони можуть мати для інших пострадянських країн та як може вплинути на ситуацію російський фактор – експертні думки про це зібрало Радіо Свобода.

Причини казахстанських протестів: не газом єдиним

Масові протести в Казахстані розпочалися у місті Жанаозені на заході країни одразу після Нового року. Спочатку демонстранти вимагали зниження цін на скраплений газ, яким заправляють автомобілі більшість казахстанців і який з 1 січня виріс у ціні удвічі. На третій день масових акцій влада погодилася знизити ціни, але протестувальники вже висунули політичні вимоги.

Масові протести в Казахстані: вибухи, сльозогінний газ, захоплення будівель (фотогалерея)

Крім відставки уряду, вони вимагають подолати корупцію та бідність і усунути від керування державою 81-річного експрезидента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який разом зі своїм оточенням продовжує впливати на ухвалення важливих рішень.

Це не перший протест у Казахстані за останні роки (хоча його й називають наймасовішим), і він має суто внутрішні причини, ніяк не пов'язані з намірами зовнішніх гравців, наголошує в коментарі Радіо Свобода виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

«Все-таки ситуація з газом і була тригером (подразником – ред.) – тут немає ніяких підводних каменів», – вважає експерт.

Він згадує про низку протестів у цій країні, які мали місце раніше, починаючи з 2000 років і причиною яких були то фальсифікації на виборах, то земельна реформа, то розстріли демонстрацій, пригадує дослідник.

«Більшість цих речей є традиційними проблемами авторитарних режимів у країнах Середньої Азії. Особливість Казахстану – в тому, що там укладена така собі суспільна угода: «достаток в обмін на свободи». Більшість суспільства не заперечувала проти неї, Нурсултан Назарбаєв зачистив та винищив опозицію й одноосібно правив тривалий час... Однак у певний момент угода перестає працювати: громадяни не отримують благ, на які розраховували. І накопичується відчуття соціальної несправедливості», – пояснює двигун нинішніх протестів Ігор Семиволос.

Нинішні події в Казахстані треба оцінювати не з точки зору геополітики, а виходячи із внутрішніх чинників, закликає під час розмови з Радіо Свобода Марі Дюмулен, яка є директором програми «Ширша Європа» в Європейській раді з міжнародних відносин.

«Протестний рух, який розпочався 2 січня у західному Казахстані через ціни на пальне і поширився по всій країні за кілька годин, є безпрецедентним для Казахстану: за останні роки країна пережила численні протестні рухи, але жоден з них ніколи не мав національного масштабу та не призводив до політичних змін, – говорить експертка Європейської ради з міжнародних відносин, згадуючи про відставку уряду внаслідок протестів. – Гасло протестувальників «Шал кет» («Діду, йди геть» – ред.) спрямоване передусім проти колишнього президента, а нині «батька нації» Нурсултана Назарбаєва, а його наступника Касим-Жомарта Токаєва продовжують розглядати як перехідну фігуру».

В Казахстані, як і в інших пострадянських країнах, головним тригером протестів є потреба реальної зміни влади, наголошує в розмові з Радіо Свобода політолог Олеся Яхно.

«На відміну від Білорусі, в Казахстані Назарбаєв публічно відійшов з першої позиції. Ззовні ситуація нібито виглядала цілком контрольованою, а внутрішні процеси можуть себе проявити у будь-який момент. Це може бути як соціальне чи економічне, так і політичне питання. Це ми спостерігаємо в Казахстані, де події розгортаються дуже швидко. Це свідчить, що не можна просто підмінити реальний, змінний політичний процес видимістю такого процесу», – попереджає експертка.

Масові протести в Казахстані є спонтанними, не мають єдиного керівництва, однак швидко поширюються, тому що їх спричинила ціла низка реальних проблем, які відчувають громадяни, уточнює казахстанський політолог Дімаш Альжанов.

«Підвищення ціни на газ – це перший тригер, який наклався на масу невирішених проблем. Найбільша – це бідність населення. На тлі інших країн СНД Казахстан є досить багатою країною, але багатство розподіляється серед досить нечисленної групи, яка нині при владі. Всі ці 30 років не було доступу ні до якісної освіти, ні до медицини, особливо в казахської частини населення», – пояснює політолог особливості соціальних проблем, які призвели до вибуху.

Казахстанські протести: шок для Кремля чи привід для вторгнення?

Росія зосередилася на збереженні та розширенні свого впливу на своїх західних сусідів і при цьому проґавила процеси, які відбуваються біля її південних кордонів, констатує Олеся Яхно.

«Росія намагається впливати на всі країни пострадянського простору. Але Казахстан піддається впливу значно менше, ніж та ж Білорусь. В Казахстані політичний вплив Росії врівноважується потужним економічним впливом Китаю. А ще до нього досить небайдужа Туреччина, – пояснює експертка. – З іншого боку, найдовший кордон Росія має з Казахстаном. І поки вона висуває вимоги щодо нерозширення НАТО, які стосуються й інших країн (Україна, Фінляндія), на її кордонах відбуваються процеси, ніяк не пов'язані з Заходом».

На думку Олесі Яхно, для Росії процеси в Казахстані створюють значно більше ризиків, ніж можливостей.

Масовість протестів у Казахстані та їхні категоричні політичні вимоги стали несподіванкою для Кремля – такою самою, як і для казахстанського керівництва, вважає Ігор Семиволос.

«Кремль точно був захоплений зненацька цією ситуацією, як, власне, і казахстанська влада. Вони точно не розраховували на те, що протести проти підвищення цін на скраплений газ можуть призвести до ефекту доміно. Вони дуже спантеличені», – уточнює експерт. В цьому контексті він згадує і дуже стримані заяви Кремля про події в сусідній державі, й невпевненість у своїх силах казахстанської влади, через що вона, зокрема, втратила контроль над адміністративними будівлями в місті Алмати.

«Але росіяни будуть уважно відстежувати події та ухвалювати рішення ad hoc (виходячи із ситуації, що склалася), – прогнозує експерт. – Зараз вони говорять про те, що це внутрішня справа Казахстану, до якої вони непричетні. Але я впевнений, що в Кремлі стежать і працюють, готуючи заходи на випадок, якщо ситуація вийде з-під контролю».

Якими можуть бути ці заходи? Частина спостерігачів – як в Казахстані, так і за його межами – не виключають, що нестабільність в Казахстані може спонукати Росію до гібридної агресії проти нього.

Про це говорить, зокрема, опозиційний казахстанський політик Ермек Наримбай, який зазнав кримінального переслідування на Батьківщині та який нині має притулок в Україні.

«Якщо все це триватиме стихійно, неконтрольовано ні для народу, ні для влади, цим може скористатися Росія. Тому ми – за негайний початок діалогу (влади і протестувальників). І ми не повинні допустити ексцесів, які були в Україні, йдеться про анексію Криму і (війну) на Донбасі. Ми не повинні допустити окупації північного Казахстану – північним сусідом, Кремлем і Путіним», – заявив Наримбай в коментарі телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».

Казахстанський опозиціонер не виключає, що це може стати виходом для імперських амбіцій президента Росії Володимира Путіна.

«З Україною він зайшов у глухий кут. І його агресивну енергію треба кудись дівати. Путін може перекинути її на північний Казахстан. Не тільки прямим військовим втручанням, а й за допомогою гібридної участі у внутрішньоказахстанських процесах», – попереджає Ермек Наримбай.

З тим, що такі оцінки заслуговують на увагу, погоджується і Олеся Яхно.

Російський політолог Дмитро Орєшкін, між тим, вважає, що в Росії робитимуть з казахстанських подій висновки «для внутрішнього використання»: більше дбатимуть про «закручування гайок» та «безальтернативність влади», щоб події в містах Казахстану не могли колись повторитися у Москві.

Президент Казахстану просить допомоги в ОДКБ

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв в ніч на 6 грудня вже звернувся до ОДКБ по допомогу. За словами Токаєва, сили Міністерства оборони країни ведуть бої з «терористичними бандами», які нібито «пройшли підготовку за кордоном».

«У зв’язку з цим, покладаючись на договір про колективну безпеку, я сьогодні звернувся до глав держав ОДКБ – надати допомогу Казахстану у подоланні цієї терористичної загрози», – заявив президент.

Він не уточнив, якої саме допомоги попросив у країн ОДКБ.

Організація договору колективної безпеки – це військовий альянс, до якого, окрім Казахстану, входять Росія, Білорусь, Вірменія, Киргизстан та Таджикистан.

Росія на звернення ще не відреагувала. За кілька годин до нього Кремль назвав протести в Казахстані «внутрішніми проблемами».

«Ми переконані, що наші казахстанські друзі можуть самостійно вирішити свої внутрішні проблеми», – заявив речник президента Росії Дмитро Пєсков.

Ця заява свідчить, що президент країни зробив вибір на користь лояльності Кремлю, вважає політолог Євген Магда.

«Токаєв розміняв «катапультування» Назарбаєва на демонстративну лояльність Кремлю», – зауважив аналітик.

Він згадує ще кілька чинників. Зокрема, те, що скраплений газ, через ціну на який почалися протести, постачає Росія, яка виготовляє його з казахстанської сировини.

Ігор Семоволос, зі свого боку, вважає показовими події навколо аеропорту «Алмати», який, за повідомленнями медіа та місцевої влади, захопили протестувальники, загальною кількістю близько 45 осіб. А через кілька годин спецназ звільнив його.

«Захоплений аеропорт «Алмати». З такою легкістю армія і поліція здає стратегічні позиції, що виникають підозри у спланованих діях. Створити максимальне відчуття загрози та непевності... Виходить, що в аеропорту діяли не протестувальники, а спецура під виглядом протестувальників для створення «казус беллі», – пише експерт.

Згодом стало відомо, що Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ) надішле військових до Казахстану на запит президента країни Касим-Жомарта Токаєва. Про це у фейсбуці вночі 6 січня заявив премʼєр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який очолює Раду колективної безпеки організації.

За словами Пашиняна, Рада колективної безпеки ОДКБ ухвалила рішення надіслати миротворчі сили до Казахстану «на обмежений за часом період з метою стабілізації та нормалізації обстановки у цій країні».

Склад і чисельність миротворчої місії ще не розкривалися.

Що зміниться для регіону

Росія буде змушена частково переключити увагу з подій біля своїх західних кордонів на Центральноазійський регіон, попереджає Олеся Яхно.

«Росія недооцінює гібридність сучасного світу як таку. Думає, що лише вона одна спритна в гібридних ситуаціях і може шантажувати Захід міграційними чи газовими темами, війною та нереалістичними вимогами. І що решта світу діятиме за класичними правилами, як у 20-му столітті. Росія розхитує ці правила і забуває, що це може бити бумерангом по ній самій. ... І тепер, наприклад, вона отримала випробування для ОДКБ через безпекову ситуацію в Центральній Азії», – говорить експертка, згадуючи і нестабільність в Казахстані, й нещодавнє захоплення влади в Афганістані рухом «Талібан», яке в Кремлі помилково називали проблемою передовсім для США.

Нестабільність у Казахстані загрожує ключовим проєктам Європейського союзу в регіоні, а Росії дає формальний привід звинуватити Захід в сприянні «кольоровим революціям», попереджає Марі Дюмулен.

«Європа повинна уважно стежити за цими подіями, оскільки Казахстан є ключовим партнером для її центральноазійської стратегії. Нестабільність у Казахстані матиме величезний вплив на регіональну обстановку. Ці події, ймовірно, вплинуть на майбутні американсько-російські переговори, оскільки деякі російські ЗМІ вже зображують (казахстанські) протести як «кольорову революцію», підготовлену Заходом», – наголошує експертка Європейської ради з міжнародних відносин.

Ці ризики зростатимуть через те, що ядро протестувальників, молодь – вважає насильство дієвим інструментом, попереджає вона.

Говорить про цей ризик і політолог Дімаш Альжанов.

«Проблема в тому, що процес рушив у бік насильства. Суспільству вчасно не запропонували почати діалог. Попервах протести були мирними, але влада не шукала з ними компромісу. І вони перейшли у стадію насильства після того, як влада вдалася до репресій», – пояснює експерт в ефірі телеканалу «Настоящее время».

Чи перекинуться протестні настрої на сусідні країни Центральної Азії? Частина експертів вважають цей сценарій малоймовірним. Так, у сусідньому Киргизстані, в якому раніше траплялися потужні антивладні протести, торік відбулися вибори президента і парламенту, і нова влада ще має достатній кредит довіри, уточнює політолог з Киргизстану Аіда Алимбаєва.

«Представники влади Киргизстану, а також Узбекистану і Таджикистану сприймають ситуацію в Казахстані серйозно. Але, я гадаю, вона не матиме ефекту доміно (для цих країн)», – прогнозує експертка в ефірі телеканалу «Настоящее время».

Вона згадує про суттєві відмінності між країнами регіону: так, в Узбекистані, за її словами, немає традиції масових протестів.

Водночас і вона, й інші експерти визнають, що тривала політична криза в Казахстані матиме негативний економічний ефект для всіх країн у регіоні: зокрема, через проблеми із зовнішньою торгівлею і транзитом.

Спочатку режим надзвичайного стану був запроваджений в Алмати та Мангістауській області, де 2 січня почалися протести після стрибка цін на скраплений газ. Пізніше влада поширила режим НС на столицю та всі інші регіони країни.

5 січня протестувальники захопили будівлю міської влади (акімату) в Алмати.

Пізніше того ж дня стало відомо про захоплення групою людей аеропорту «Алмати». У комендатурі заявили про «напад на Казахстан» та «акт агресії, спробу підриву цілісності держави».

На тлі протестів президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв прийняв відставку уряду, повідомляє офіційний сайт глави держави. Тимчасово виконувати обовʼязки премʼєр-міністра буде Аліхан Смаїлов, перший заступник голови уряду.

Члени уряду продовжать виконання своїх обовʼязків до затвердження нового складу уряду.

Перед оголошенням про відставку уряду президент Токаєв запровадив надзвичайний стан і оголосив комендантську годину в Алмати (це колишня столиця і найбільше місто Казахстану) та Мангістауській області, де розпочалися протести.

Пізніше перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв пішов із посади голови Ради безпеки Казахстану. Цей орган очолив чинний президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв.

За словами Токаєва, вжитих на тлі масових протестів заходів недостатньо. Президент вважає, що за заворушеннями стоять «фінансово мотивовані змовники», які мають «ретельно продуманий план».

«Тому я як глава держави і відсьогодні голова Ради безпеки маю намір діяти максимально жорстко», – сказав Токаєв.

Він спростував повідомлення про свою втечу і запевнив, що незабаром виступить «з новими пропозиціями щодо політичної трансформації Казахстану».

Назарбаєв очолив Раду безпеки у 2019 році, залишивши посаду президента, яку він обіймав незмінно з часу проголошення Казахстаном незалежності.