Поруч з карельським селом Ватнаволок на території колишнього піонерського табору, а нині – приватної турбази нещодавно відкрився бутафорський концтабір. Його завдання – продемонструвати відвідувачам, в основному школярам, життя у фінських концентраційних таборах для радянських військовополонених та інтернованих з числа цивільного населення в роки Другої світової війни, коли Фінляндія відновила свій контроль над Східною Карелією в 1941-44 роках.
За різними даними, у фінських таборах в Карелії устрмувалося близько 24 тисяч радянських громадян, в тому числі дітей. Реалізацією проєкту займається російський фонд «Відкриті можливості», який минулого року отримав на цей проєкт президентський грант у майже три мільйони рублів (1 мільйон 120 тисяч гривень, – ред.). За словами представників фонду і екскурсоводів проєкту, його головна мета – патріотичне виховання карельських школярів. Серед них сьогодні багато тих, хто пов'язує своє майбутнє життя з Фінляндією і готовий виїхати в сусідню країну, щоб вчитися і працювати.
Однак критики проєкту вказують на те, що він від самого початку спотворює історичну реальність, бо у самому селі Ватнаволок концтабору ніколи не було, а за основу для музею взяли декорації фільму, який нещодавно знімали в Карелії. При чому самі збудовані табори більше нагадують табори ГУЛАГу, аніж фінські будови.
На місці «патріотичного концтабору» побував кореспондент проєкту Російської служби Радіо Свобода Север.Реалии, який поспілкувався з учасниками проєкту, його критиками та місцевими жителями.
Від Петрозаводська до Ватнаволока їхати півтори години: спочатку по федеральній трасі, потім близько 30 кілометрів по лісовій дорозі. Знайти концтабір, що сховався в лісі, непросто. Втім, проєкт і не розрахований на активне відвідування туристами: до щойно збудованого концтабіру збираються возити школярів організованими групами на автобусах. Першу групу школярів привезли в інтерактивний музей 12 грудня.
Як на своїй сторінці написала автор ідеї та керівник фонду «Відкриті можливості» Наталя Абрамова, дітям розповіли про Зимову війну між Росією і Фінляндією 1939-1940 років і фінської окупації на території Карелії 1941-1944 років, провели віртуальну екскурсію по Музею жертв фашизму ім. М. Кольбе, розповіли про пошукові загони на території Карелії.
Один з таких загонів нещодавно працював у недалекому (лише 2 години їзди) Сандармосі – урочищі в Медвеж'єгорському районі Карелії, де у часи Великого терору сталінський НКВС розстріляв щонайменше 10 тисяч репресованих 58 національностей. Серед перших у 1937 році було розстріляно 1111 в'язнів Соловецького етапу, серед яких майже 300 українців. Це місце знайшов російський краєзнавець Юрій Дмитрієв, якого нині судять в Росії за звинуваченнями, які правозахисники вважають вигаданими. Розкопки веде Російське військово-історичне товариство, яке намагається довести, що не НКВС у Сандармосі розстрілювало репресованих, а фіни розстрілювали червоноармійців.
«Історична реконструкція життя і побуту в'язнів фінських переселенських таборів 1941-44 років» – ось повна назва проєкту, реалізованого у декораціях до фільму «Весурі», який знімали в Карелії в 2018 році. У сюжеті – спогади малолітніх в'язнів фінських концтаборів часів Другої світової війни (у російській історіографії – Великої Вітчизняної, – ред.), коли частина Карелії була окупована. Головні герої – діти, які борються з ворогом за колючим дротом, незважаючи на голод і хвороби.
У Ватнаволоці жодного фінського табору не було – декілька сірих бараків залишилися тут від зйомок патріотичного фільму. В одному зі збудованих бутафорських бараків відтворено побут в'язнів: встановлена пічка-буржуйка, біля нар стоять стоптані черевики, висить тілогрійка, на грубих тапчанах навалена солома. В іншому бараці – експозиція на тему війни: пробиті каски, хвостовики від мін, предмети солдатської начиння, фотографії і для чогось фінський прапор.
Експонати в музеї-концтаборі в селі Ватнаволок
Там же – відома знімка, зроблена в Петрозаводському таборі незабаром після відходу фінських військ: з дітьми заколючим дротом.
У Петрозаводську, в тих будинках, де раніше жили в'язні одного з концтаборів, досі живуть місцеві жителі, а вчителі навіть проводять екскурсії для школярів.
Леніна Макеєва показує себе на архівному фото
Леніна Макеєва, будучи маленькою дівчинкою, провела в Петрозаводському концтаборі №5 кілька років. Жінка згадує про жахливі умови, які там були: знущання, насильство, холод, інфекції, виснажливу працю. За її словами, немовлята спали в кошику для білизни, а вошей у дітей виводили, заганяючи їх у парилку, нагріту до сотні градусів.
Правдоподібно зробили. Якщо дали гроші, треба освоїти і показатиЛеніна Макеєва
Реконструкцію концтабору вона оцінила високо. «Правдоподібно зробили. Я вважаю, що це місце – реальне. Якщо дали гроші, треба освоїти і показати», – вважає Макеєва.
Другокурсник Петрозаводского університету Денис Попов в таборі проводить екскурсії. «У Фінляндії займаються фальсифікацією історії. Наш проєкт виведе дискусію про фінські концтабори на новий рівень», – впевнено говорить він.
Крім екскурсій, на територій концтабору планують проводити «Уроки мужності»: за цю частину програми буде відповідати Петрозаводське козацьке товариство. На питання, яке відношення козаки мають до теми фінських таборів, організатори концтабору не відповідають, але запевняють, що товариство активно працює з дітьми, тому із завданням козаки впораються.
«Мова не йде про імітацію і відновлення того, що відбувалося. Мова про таку собі ідею ... Для старшокласників важлива візуалізація. Якщо вони побачать, в яких умовах їхні ровесники в роки війни перебували, це буде затребувано і залишиться надовго в їхній пам'яті і зіграє позитивну роль у формуванні їхнього світогляду», – захищає проєкт концтабору міністр національної політики Карелії.
Бараки в таборі в Ватнаволоці
Спочатку табір-музей хотіли встановити в селищі Шайдома Кондопожского району Карелії. Але там місцеві жителі ідею не оцінили.
«Невже гроші не можна вкласти кудись в інше місце? Тим більше якщо б був табір тут. Так тут же нікого не було! Тут нікого не розстрілювали, прикордонники тільки були», – розповів Север.Реалии місцевий житель Іван Бердников.
Друга спроба відкрити табір була на набережній міста Кондопога, але і там городяни теж не захотіли бачити табірні бараки.
«Якби цей табір був на цьому місці, то він би патріотичну функцію виконував, а так як це бутафорія. Це виходить якийсь страшний Діснейленд, а не патріотизм! – каже мешканка Кондопоги Антоніна Соловйова. – У мене виникло відчуття, що організаторам цього проєкту було все одно, де побудувати цей табір. Добре прикриватися словом «патріотизм» на догоду своїм особистим інтересам!»
У результаті з третьої спроби табір побудували на приватній території біля села Ватнаволок. Трансформацію піонерського табору на музей-концтабір, нехай і в патріотичних цілях, привітали далеко не всі місцеві жителі. Взимку їх в селі мало, влітку порожні будинки заповнюються дачниками.
«Дратує, що нашої думки не спитали. А якби запитали, я б відповіла «ні». Я тут народилася, а в цьому таборі працювала вихователем, піонервожатою ... Я цього об'єкту не розумію. Я б зрозуміла, якби сюди приїжджали фіни і розповідали своїм дітям про те, як вони вчиняли», – каже місцева мешканка Валентина.
Карельскі історики проєкт теж критикують. На думку директора Національного музею Республіки Карелія Михайла Гольденберга, розповідати про табірної історії дітям треба в залежності від віку, але робити це необхідно грамотно: враховуючи біографію місця і історичний контекст.
«У моєму розумінні можна робити музей, можна робити культурний об'єкт про історію фільму. Якщо вони цього хочуть – заради Бога, прапор в руки, але табору в Ватноволоці не було, – наголошує Гольденберг. – Війна – це не дитячий спектакль, це серйозна річ».
«Студент-історик другого курсу і козаки ведуть екскурсії, це – нонсенс! Президентські гранти наводять на думку про те, що мова йде не про патріотизм, а про можливість отримати грант під «модну ідею», – сумнівається в цінності проєкту кандидат історичних наук Ірина Такала. – Так не можна виховувати патріотизм. Якщо вже робити музей, то треба робити музей Великої Вітчизняної війни: не тільки про бої, про партизан, але й про тих людей, яких залишили під окупацією на території республіки. Зовсім не потрібно для цього в незрозумілому місці будувати псевдотабір, використовуючи кіношні декорації».
Критично оцінив проєкт і російський опозиційний політик Михайло Ходорковський, який вважає, що «патріотичним вихованням» російська влада намагається підмінити ті можливості, які демонструє сучасна Фінляндія.
«Є противники проєкту і прихильники, і прихильників більше. Якби люди не підтримували проєкт, він би не відбувся», – зауважує у відповідь на критику автор проєкту Наталія Абрамова. За її словами, поки бутафорський концтабір розрахований на рік, але, якщо до проєкту буде інтерес, його можуть продовжити. За словами Абрамової, багато батьків вже зараз хочуть відправити своїх дітей в концтабір на «патріотичні вихідні».
Чеський історик і правозахисник Штєпан Черноушек, представник організації Gulag.cz, яка займається вивченням сталінських концтаборів, в розмові з Радіо Свобода говорить, що це – «класичний приклад того, як вдалими ідеями та оригінальними підходами можна зловживати».
Штєпан Черноушек – учасник кількох експедицій чеських істориків до реальних місць, де були радянскьі табори ГУЛАГу, жоден з яких не став у Росії місцем пам'яті. Для того, щоб наблизити розуміння того, як функціонували ці табори, Черноушек і його однодумці створили віртуальне відтвернення такого табору на підставі фотографій, зроблених в Сибіру.
«На жаль, це небезпека всіх нових технологій, і я сподіваюся, що ми уникнемо цього своїми проєктами», – говорить Черноушек. В одному зі своїх інтерв'ю Радіо Свобода він наголосив на тому, що в Росії намагаються повернутися до сталінської інтерпретиції історії. Він нагадав про випадок, коли контроль над музеєм сталінських репресій перебрали місцеві органи влади, які усунули з музею експозицію, що розповідала про дисидентів, які там були ув’язнені, і замінила її такою, де прославляють працю наглядачів.
Частиною цієї тенденції, на його думку стало і звинувачення проти істоика Юрія Дмитрієва, главу карельського «Меморіалу», який знайшов місце розстрілів у Сандармосі. Нещодавно три громадські організації Чехії, що займаються вивченням та популяризацією історії 20 століття запропонували висунути Юрія Дмитрієва, якому загрожує 13 років колонії, на присудження Нобелівської премії миру.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Російський історик Дмитрієв отримав премію «За права людини і верховенство права»