Американські війська (л) крокують перед бійцями союзницької російської Білої армії.
До складу цих американських військ входили близько 13 тисяч американців. У 1918 році їх відправили на Далеку Північ та Східний Сибір Росії, щоб боротися як проти росіян, так і разом з ними в одному з найдивніших конфліктів історії.
Американський солдат зупинився для фотографії під час завантаження припасів на корабель, що прямує в Росію, 1918 рік.
Після того, як революційний лідер Володимир Ленін та його більшовики захопили владу в Росії у 1917 році завдяки обіцянкам «Миру, землі та хліба», країна офіційно вийшла з Першої світової війни. Щойно постріли російської зброї стихли, Німеччина та її союзники змогли вивести сотні тисяч солдатів зі свого Східного фронту та кинути їх на виснажені сили союзників у Франції та Бельгії.
Британський прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж висловив побоювання, що цей натиск може означати «катастрофу» для союзників. Британія та Франція почала організовувати змову щодо «відновлення бойового фронту на Сході». Можливо, план полягав у об’єднанні з підрозділами загартованих чехословацьких солдатів, що опинилися в революційній Росії, задля того, щоб зупинити більшовицьку революцію силою.
Тим часом, військові поставки, які Сполучені Штати відправили в Росію, вартістю в мільйони доларів виявилися невикористаними, і їх могли захопити німецькі війська.
Президент США Вудро Вілсон під тиском Британії та Франції погодився направити американські війська як частину експедиційних сил до Росії влітку 1918 року. Він казав, що «працював кров’ю і потом» над цим рішенням.
У вересні 1918 року американські солдати висадилися в Архангельську. Їхній корабель був пофарбований у стилі «сліпучого камуфляжу», призначений для того, щоб екіпажу підводних човнів супротивника було важко оцінити напрямок і швидкість корабля.
Вілсон заявив, що метою американських військ було охороняти припаси та допомагати чехословацьким військам, які перебували тепер у ще більшій небезпеці, адже після російської революції по всій країні вирувала громадянська війна. Вілсон, очевидно, виступив проти подальшого військового вторгнення, вважаючи, що втручання Америки у конфлікт лише «додасть безладу до нинішньої сумної ситуації Росії, а не вилікує її».
Військовий табір союзників на тлі Мурманського порту.
Американські солдати скуповуються на російському ринку.
Більшість військових, яких відправили на північ Росії, були з Мічигану. Військове командування Америки вважало, що мічіганці зможуть краще впоратися з суворою зимовою погодою Росії, ніж військові з тепліших штатів.
Американський солдат перевіряє ліс на наявність більшовицьких бійців.
Вілсон не хотів втручатися в громадянську війну між загонами більшовиків та російською Білою армією – строкатим угрупованням бійців, що протистояли Ленінській революції. Однак американські війська майже відразу брали участь у боях за наказом британських офіцерів, які ними командували.
Застрелений більшовик після його спроби атакувати вночі американський форпост на Крайній Півночі Росії.
Велика частина військової техніки, яку солдати США приїхали охороняти, вже була розграбована до їхнього прибуття в Росію. Цей убитий більшовик мав сучасну американську гвинтівку Remington і численні боєприпаси.
Труну американського солдата, вкриту прапором, спускають у землю на Крайній Півночі Росії.
Американці у сніговому камуфляжі, яку один солдат назвав «нагадуванням Ку-клукс-клана».
Американський капітан підіймає меч, відібраний у більшовика.
Молодий більшовицький солдат, якого убили під час його спроби завдати удару американським позиціям на Крайній Півночі Росії.
Американські солдати та їхні союзники на півночі Росії, листопад 1918 року.
Американці воювали під британським командуванням у складі багатонаціональних експедиційних сил.
Французькі війська були відправлені до Росії після багаторічних боїв в окопах Західного фронту під час Першої світової війни.
Французькі військові біля кулеметного гнізда.
Один американський солдат згадував, що «це приємне відчуття – дивитися і бачити цих крутих ветеранів Вердена».
Один американець висловив менше захоплення по відношенню до своїх канадських товаришів по зброї (що на фото) і згадував, що після бою деякі з них проходили поміж убитих більшовиків «немов серед мерзотних речей, здираючи з тіл усе цінне...з вражаючим тріумфом, як школярі на веселому святі... Вони були вбивцями від усієї душі».
Полонені більшовики
Деякі бійці-комуністи здійснили жорстоку помсту полоненим американцям. Один американський солдат, який ледве врятувався після бою у лісі, повідомив, що більшовики кастрували поранених. Тіло одного американського солдата, який вбив себе револьвером до того, як більшовики до нього дісталися, знайшли настільки «пошматованим, що його ледь можна було впізнати».
Американці також воювали пліч-о-пліч з росіянами, які виступали проти більшовиків, як, наприклад, ця артилерійська бригада, яка входила до складу так званого Білого руху.
Американський солдат дивиться на село Шенкурськ, яке контролювали більшовики. Американські позиції більшовики захопили через два тижні після цього знімку.
Американський форпост серед дикої природи Крайньої Півночі Росії.
У листопаді 1918 року сили США обстріляли з села Верхній Тулгас, після чого американці вигнали жителів та спалили село вщент. Пізніше американський сержант написав, що у нього «боліло серце, коли жінки падали та цілували руки, просивши не робити цього... але наказ є наказ».
Американські солдати годують рисом більшовицьких полонених, січень 1919 року.
Російський селянин, «знесилений від голоду», сидить на сходах штабу США в Архангельську.
Росіянин на ринку Крайньої Півночі Росії.
Один американський солдат описав місцевих жителів, яких він зустрічав, як «досить гостинних і дуже чесних – не було жодних дрібних крадіжок, але вони готові продати душу, щоб випити рому».
Місцеві жителі стоять у черзі за продовольчою допомогою від американського Червоного Хреста в Архангельську.
Магазин, який продавав хутро в Архангельську, був популярний серед союзних військ.
Американці у поширеному виді транспорту – оленячому «таксі».
Американські військові інженери в польовому таборі в Росії.
До 1919 року закінчилася Перша світова війна, і більшовицька Червона армія перетворювалася на все загрозливішу бойову силу.
Свіжі американські могили в Росії
У 1919 році американський командувач сказав своєму начальству: «Бойовий дух будь-якої сили багато в чому залежить від рядових учасників та розуміння того, за що вони воюють...Солдати пережили труднощі і завзято билися, але незабаром вони почнуть самі питатися між собою «Чому ми тут?» Я маю відповісти на це питання, але я не можу».
Офіцери союзних експедиційних військ в Архангельську в 1919 році.
Оскільки хід громадянської війни змінився, командування Червоної Армії було рішуче налаштоване вигнати іноземні війська з Росії, тим самим прискорюючи кампанію терору більшовиків.
Війська більшовиків підпалили зерносховище.
У червні 1919 року війська США відступили до цього поселення на півночі від Архангельська, щоб дочекатися евакуації.
Після кількох місяців кошмару в російській глушині один американський солдат, що приїхав до поселення, був приголомшений, коли побачив вперше «цивілізованих дівчат» у «звичайних сукнях та шовкових панчохах».
Прощальний танець для американських військових в Архангельську.
Один американський солдат зауважив про російських дівчат: «Вони танцюють так само, як у нас вдома», але вони «навідріз відмовлялися танцювати з п'яними чоловіками».
Російські «військові наречені», які незабаром покинуть батьківщину для нового життя в Сполучених Штатах зі своїми чоловіками-солдатами.
Американські солдати чекають на кораблі, які відвезуть їх додому, літо 1919 року.
Деякі історики вважають, що Ленін утримався від остаточного кривавого нападу на союзників через шкоду, що він заподіяв би репутації нового російського уряду, який тоді сподівався здобути міжнародне визнання.
Війська США шикуються в чергу для перевірки перед тим, як покинути Росію, червень 1919 року.
До вересня 1919 року всі американці покинули порт. Арктична кампанія забрала життя від 210 до 244 солдатів США, багато з яких загинули від хвороб та нещасних випадків.
Американські війська крокують в Хабаровську.
Місія американського підрозділу, який відправили на Далекий Схід Росії частково задля забезпечення поставок та захисту Транссибірської магістралі, була ще більш неясною та мінливою, ніж завдання їхніх співвітчизників на Крайній Півночі. Вони були виведені з Росії до квітня 1920 року. Під час сибірської експедиції загинуло майже 200 американців.
Лейтенант написав: «Коли останній батальйон відплив з Архангельська, жоден солдат не знав, навіть приблизно, чому він бився або чому він відпливає зараз, а його товариші залишаються і чому так багато з них – під дерев'яними хрестами».
Оригінал матеріалу – на англомовному сайті Радіо Свобода