Оприлюднення у мережі фотографій із донецької в’язниці «Ізоляція» привернуло увагу до цієї катівні на території колишнього арт-центру. Понад шість з половиною років у влаштованій російськими гібридними силами тюрмі піддають тортурам людей. Зокрема тут утримували вченого Ігоря Козловського та журналіста Станіслава Асєєва. Донецьк увесь цей час залишається під орудою підконтрольного Росії угруповання «ДНР». Що за таких умов роблять в Україні та за кордоном для притягнення до відповідальності за вчинені в «Ізоляції» злочини?
«Ізоляція» перестала бути «секретною» тюрмою «ДНР» ще до публікації у телеграмі фото камер, знарядь тортур і подвір'я цієї в’язниці анонімним каналом «Донецький тракторист» (автентичність світлин підтвердив колишній в’язень Станіслав Асєєв). Зокрема, поліція Донецької області оприлюднила цього року у фейсбуці свідчення кількох жертв катів в «Ізоляції».
А поява фотографій «Ізоляції» стала додатковим приводом оцінити шанси на притягнення до відповідальності за тортури – як юридичної, так і політичної.
- «ІЗОЛЯЦІЯ» ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РОСІЇ
Росія, контролюючи угруповання «ДНР»/«ЛНР», не може не контролювати в’язницю «Ізоляція», зазначила в ефірі проєкту Радіо Свобода Радіо Донбас.Реалії правозахисниця Олександра Матвійчук. На її думку, катівня в «Ізоляції» є одним із елементів війни, яку веде проти України Росія.
Олександра Матвійчук
«Що я маю на увазі? Викрадення, катування людей, запідозрених у нелояльності окупаційному режиму в Луганській і Донецькій області – це один зі способів вичавити або фізично знищити активну меншість і водночас залякати більшість. Зрештою, це – один із механізмів контролю», – каже правозахисниця.
Щодо цього у нас – дуже погана ситуаціяОлександра Матвійчук
Незважаючи на те, що катування в «Ізоляції» чинять на тимчасово непідконтрольній території й саме там перебувають здебільшого злочинці, від України теж значною мірою залежить притягнення винних до відповідальності, вважає Олександра Матвійчук. Важливо почати називати речі своїми іменами – тобто, воєнні злочини – воєнними злочинами, додає вона.
«Щодо цього у нас – дуже погана ситуація. Тому що сім років парламент воюючої країн не може знайти час для ухвалення вже розробленого законопроєкту 2689. Цей законопроєкт встановлює відповідальність за злочини проти людяності й воєнні злочини. Тобто, такий закон після ухвалення має дати інструмент правоохоронним органам, національним судам притягати до відповідальності, правильно кваліфікувати справи, відкривати провадження. А оскільки воєнні міжнародні злочини не мають терміну давності, правильна політика в цьому питанні дозволила б Україні після зміни політичної ситуації реально притягти до відповідальності злочинців. Україна тут пасе задніх – досі цей законопроєкт не був ухвалений і не були внесені відповідні зміни до Кримінального кодексу України», – каже Матвійчук.
- «ІЗОЛЯЦІЯ» ТА РОЗСЛІДУВАННЯ УКРАЇНИ
Конфлікт на Донбасі – не перший і не останній, під час якого коять воєнні злочини. Як засвідчує світовий досвід, правосуддя стосовно таких злочинів відкладене у часі, констатує Олександра Матвійчук. Однак світовий досвід показує: якщо правильно кваліфікувати справу, відкрити її за воєнний злочин чи за злочин проти людяності, то пізно чи рано, нехай через 20-30 років, але підозрювані постануть перед судом.
В Україні за майже сім років розв’язаної Росією війни воєнні злочини кваліфікувалися інакшеОлександра Матвійчук
«Ми бачимо це зокрема на прикладі Аргентини, Чилі, держав Балтії. А в Україні за майже сім років розв’язаної Росією війни воєнні злочини як правило кваліфікувалися інакше, наприклад як «участь у незаконних збройних формуваннях». А це злочин, за який може бути амністія, на відміну від міжнародних злочинів. Злочини, стосовно яких є дедлайни у Кримінально-процесуальному кодексі України. Дедлайни, після яких справу слід або передати до суду, або закрити», – зазначила Матвійчук.
Начальник управління Департаменту щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу генпрокурора України Андрій Лещенко запевнив Радіо Донбас.Реалії: Україна зацікавлена в покаранні тих, хто скоїв злочини на окупованій території. У покаранні як на національному, так і на міжнародному рівні. Хоча міжнародні суди практикують інший підхід стосовно доведення події злочину, додав Лещенко.
Знаряддя тортур в «Ізоляції»
«Існує таке поняття «форма командної відповідальності, яка відсутня в нашому національному законодавстві. Що це означає? Якщо є людина, яка знає або дізналася потім, що стосовно полоненого або цивільного відбувалися якісь військові дії, але вона не припинила це чи не притягнула до відповідальності людей, які коїли ці злочини, то ця людина вважається співвиконавцем цього злочину. Це надає можливість Міжнародному кримінальному суду притягати до відповідальності людей, які фактично не коїли катувань, зґвалтувань чи вбивств, але знали про те, що такі події відбуваються на території, яка перебуває під їхнім контролем чи їхньою відповідальністю», – зазначив начальник управління Департаменту Офісу генпрокурора.
Журнал обліку ув’язнених в «Ізоляції»
При цьому Андрій Лещенко наголосив: українські правоохоронні органи не сидять склавши руки в очкуванні завершення окупації частини Донбасу, вони ведуть ретельне розслідування злочинів на окупованій території. За даними Лещенка, підозрюваними у справі про злочини в донецькій тюрмі «Ізоляція» є принаймні п’ятеро осіб.
На цей час є 5 осіб, які вчинили ті чи інші злочини... В цілому їх близько 50Андрій Лещенко
«На цей час є 5 осіб, які вчинили ті чи інші злочини. Але це не свідчить, що правоохоронні органи знають про злочин тільки цих п’яти осіб. Ні. . Найближчим часом, сподіваємося, що будуть певні процесуальні рішення по цій кримінальній справі. Але це вже вирішувати безпосередньо процесуальному керівнику в конкретному кримінальному провадженні, чи достатньо доказів на цей час, щоб пред’явити звинувачення тій чи іншій людині», – розповів Андрій Лещенко.
- «ІЗОЛЯЦІЯ» ТА РЕАКЦІЯ ЗАХОДУ
Водночас, констатує Олександра Матвійчук, правозахисники, зокрема, західні, не мають доступу до в’язниці «Ізоляція» в Донецьку. І за твердженням Матвійчук, міжнародним спостерігачам бракує наполегливості ву реакції на те, що коять в «Ізоляції».
«Я не розумію, чому представники ОБСЄ в Мінській тристоронній контактній групі (маю на увазі гуманітарну підгрупу) досі це питання не поставили таким чином, щоб воно було вирішене. Адже «Ізоляція» – доволі відома «секретна» тюрма. І власне ні для кого не секрет, що ув’язнених у цій тюрмі піддають жорстоким катуванням, нелюдському поводженню», – зауважує правозахисниця.
Зі свого боку, представники Організації з безпеки та співробітництва в Європі – посередника у вирішенні конфлікту на Донбасі між Україною і Росією – наполягають на тому, що роблять усе можливе для мирного врегулювання. Головування в ОБСЄ перейшло до Швеції. Нова глава ОБСЄ і очільниця шведського МЗС Анн Лінде вже назвала закінчення війни на Донбасі своїм пріоритетом.
Тим часом, як повідомила Уповноважений України з прав людини Людмила Денисова, в ОРДЛО утримують 267 українських заручників.
А Москва заявляє, що вона не є учасником конфлікту на Донбасі й не воює з Україною. А бойові дії, за офіційною позицією Росії, є внутрішньоукраїнським конфліктом, «громадянською війною». Допомога Росії жителям ОРДЛО є винятково гуманітарною, кажуть у Москві.