Італійські ультраправі запевняють Київ у підтримці в разі перемоги на виборах

РИМ – Наступної неділі в Італії відбудуться дострокові парламентські вибори. Вони є наслідком літньої урядової кризи, коли проукраїнськи налаштований кабінет Маріо Драґі примусили до відставки проросійські партії. Високі шанси на перемогу 25 вересня має коаліція правих сил, які традиційно «розуміють Росію». Якщо справдяться прогнози, вперше в одній із країн-засновниць Євросоюзу уряд очолять ультраправі («постфашисти»). Тема війни змусила кандидатів корегувати риторику, щоб заспокоїти передусім Вашингтон і Брюссель. Та чимало хто сумнівається у щирості правих й констатує скандальну амбівалентність і чистої води опортунізм. Підсумки голосування можуть виявитися несподіваними, попереджають соціологи. Понад 40 відсотків громадян ще не визначилися з вибором або зовсім не збираються голосувати.

Серед таких є і представники української спільноти, які мають право голосу на виборах в Італії. Вони дуже сумніваються у задекларованих намірах кандидатів. За політичними настроями співвітчизників з подвійним громадянством стежить уродженка Харкова, а вже понад 25 років жителька Верони – 49-річна Марина Соріна. Вона працює туристичним гідом, пише книжки, займається перекладацькою діяльністю й активним волонтерством.

Українська кандидатка на виборах до парламенту Італії Марина Соріна

Тепер Марина наважилася стати кандидаткою на виборах до парламенту Італії від невеликої ліберальної партії +Europa з лідеркою Еммою Боніно, що у складі коаліції лівоцентристів. За спостереженнями активістки, більшість знайомих українців не збираються йти на вибори: говорять, «немає за кого голосувати, усі політики кажуть неправду і незрозуміло, за нас (за Україну) вони чи ні».

На агітмайданчиках та через соціальні мережі Марина намагається переконати громадян у зворотному, адже політичну альтернативу в демократичному суспільстві можна і треба шукати.

«+Europa – єдина партія, яка завжди орієнтована на Європу, вони працюють, щоб Італія не була провінцією ЄС. Партія з пошаною ставиться до українських громадян, котрі будують життя в Італії, але не забувають про рідну країну. +Europa входить до впливової коаліції європейських партій «Альянс лібералів і демократів за Європу» (ALDE), серед членів якої також українські «Голос» і «Слуга народу», – говорить Радіо Свобода українська кандидатка на виборах до італійського парламенту Марина Соріна.

Український голос у виборчій кампанії

Свої шанси потрапити до лав італійських законодавців жінка називає мінімальними. За її словами, партія навряд чи отримає потрібний результат у північному консервативному регіоні Венето, де непопулярні сучасні радикальні ідеї. Але вже свою присутність українка вважає гарантією того, що італійські соратники, якщо стануть депутатами, дослухатимуться до її ідей та порад.

«Пропозиція взяти участь у виборах видалася мені гарною нагодою для того, щоб український голос був почутим під час виборчої кампанії в Італії», – заявляє Марина Соріна.

Вона не гребує об’єктивністю і вказує на суперечливі позиції окремих конкурентів по коаліції лівоцентристів. Йдеться про об’єднання партій «Зелені-Ліві Італії», з-поміж яких не бракує пацифістів та романтиків радянського/російського комунізму. «Зелені» й «Ліві» наполягають на глобальному роззброєнні. Окремий пункт їхньої програми, оприлюдненої на сайті, вимагає наступного: «слід негайно припинити постачання зброї до України і відкрити шлях дипломатичного обговорення». В офіційному друкованому варіанті, поданому до МВС, цей рядок програми вилучений.

Виборча символіка Демократичної партії (коаліція лівоцентристів) на вулицях Рима

Така позиція суперечить загальній лінії лівоцентристів на чолі з лідером другої за популярністю Демократичної партії (20%) – Енріко Летта. Вони послідовно відстоюють політично-військові інтереси Києва. Але у передчутті невтішних для них результатів виборів з нинішніми 27,5 відсотками лівоцентристи відчутно готуються до ролі опозиціонерів майбутнього уряду. Виборчу кампанію провели здебільшого на антагоністичних гаслах з правими опонентами насамперед в питаннях міжнародної політики.

«Якщо прийдуть до влади праві, то рішучої підтримки українцям на кшталт уряду Драґі вже не буде, – вважає кандидатка від лівоцентристів Марина Соріна. – Наші конкуренти залякують громадян апокаліпсисом (через газову війну Путіна), а це дика маніпуляція. Вони говорять про високі ціни на російські енергоресурси, а ми говоримо про те, що не треба залежати від газу, є альтернативні джерела енергії. Це позитивний раціоналістичний підхід до вирішення проблеми, а не емоційний, як у правих».

Гаряча трійка правих популістів

Саме коаліція ультраправих консерваторів-євроскептиків та центристів євроатлантистів набирає найбільше преференцій виборців – понад 47% – свідчать дані електоральних опитувань. Перша за популярністю (27%) – ультраправа партія «постфашистів», націоналістів «Брати Італії» на чолі із 45-річною лідеркою Джорджею Мелоні. Політичні прогнози схиляються до того, що ультраправі і правоцентристи зможуть мати абсолютну більшість місць у парламенті. Це дозволить їм сформувати уряд під керівництвом Джорджі Мелоні, голови партії, яка, передбачають, буде на першому місці.

Конкуренти по коаліції – 49-річний Маттео Сальвіні, провідник ультраправої «Північної Ліги» (12%) та 86-літній Сильвіо Берлусконі, очільник правоцентристської «Вперед, Італіє!» (7%) – відганяють думку про прем’єрське майбутнє лідерки перегонів. «Мелоні на чолі уряду? Не жартуймо!» – сміється у відповідь журналістам Берлусконі. Сальвіні робить вигляд більш поступливого: «Ім’я кандидата на прем’єра подамо за підсумками голосування».

Джорджа Мелоні – тендітна блондинка з агресивним стилем лідерства, суперечливими політичними ідеями, уродженка робочого римського кварталу Ґарбателла – всерйоз плекає амбіції стати першою жінкою на чолі уряду Італії. Виборче гасло її партії так і сповіщає: «Pronti» («Готові»).

На римському автобусі агітреклама ультраправої партії «Брати Італії» з лідеркою Джорджею Мелоні

Націонал-консервативна партія «Брати Італії», заснована 2012 року, попри опозицію до кабінету Маріо Драґі, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну зайняла несподівано проурядову євроатлантичну позицію. «Українці борються на війні, яка стосується і нас. Італія, що уникає відповідальності, може заплатити за такий вибір, і тоді буде Італією спаґетті та мандоліни (поширені стереотипи про країну у світі)», – підтвердила напрям своєї партії Джорджа Мелоні під час зустрічі з лідером лівоцентристів Енріко Летта в редакції Corriere della Sera 12 вересня, після успішного контрнаступу ЗСУ в Харківській та Херсонській областях.

Справжня чи замаскована Мелоні?

Політичні опоненти гостро критикують Джорджу Мелоні за її політичне минуле «екстремістки», за прихильність до лідерів популістів-«екстремістів» Орбана і Трампа, за нехтуваннями питань прав людини та недавню проросійську політику. Мелоні тепер хизується, що ні вона, ні її партія не мали прямих контактів з Путіним і його оточенням, як це закидають її (не)соратнику Меттео Сальвіні. Проте від 2014 року пані доволі наполегливо захищала «інтереси італійців», роблячи неабияку послугу тому ж таки російському президенту, зауважує видання Domani.

На цьому відео Джорджа Мелоні, виступаючи в італійському парламенті восени 2014 року, різко критикує Євросоюз через запровадження економічних санкцій проти Москви, вимагає дбати про італійських підприємців і не сприяти вступу України до ЄС і НАТО, бо це «провокує тертя у відносинах з Росією».

2018 року через соціальні мережі Мелоні надсилала Путіну улесливі вітання з нагоди його четвертого переобрання президентом Росії. Вже минулого серпня, у вирі виборчих перегонів в інтерв’ю американській FoxNews Мелоні заявляє, що Італія повинна попрощатися з газовою трубою, яка тягнеться з Москви. Оглядачі майже одностайні у тому, що протягом останніх місяців їй вдалося створити більш презентативний образ поміркованої консерваторки і вміло проявити свою «хамелеонівську сутність». Вважають, це робилося передусім для закордонних союзників Італії та іноземної преси. Подібної думки дотримується й українська активістка Марина Соріна: «Не маю довіри до Мелоні, вона робить загальні заяви, але це вовк у шкірі ягня. Її атлантизм поверховий і нещирий».

Чільна делегація «Братів Італії» за пару тижнів до виборів відвідала навіть Київ і Вашинґтон, щоб заспокоїти партнерів, що у разі прем’єрського майбутнього пані буде «слухняною» – політика її уряду відповідатиме євроатлантичній орієнтації Італії. Сенатор Адольфо Урсо від імені голови партії «Брати Італії» запевнив Офіс президента України та МЗС «у повній підтримці українського спротиву».

Оглядач Corriere della Sera Антоніо Політо не має сумнівів щодо підтримки України з боку «Братів Італії» та називає два аргументи. По-перше, їхня лідерка, будучи в опозиції до кабінету Драґі, погоджувалася з його проукраїнським вектором. По-друге, у міжнародному контексті варто нагадати, що Джорджа Мелоні ще й голова Партії європейських консерваторів та реформістів (ECR), де є впливовою польська «Право і справедливість» (PiS). «Мелоні дуже підтримує Польщу, а це країна, яка докладає великих зусиль для допомоги українцям», – додає експерт.

При цьому партія Мелоні минулого тижня дала черговий привід засумніватися у її декларованій євросолідарності. Тоді як більшість депутатів Європарламенту засудила спроби уряду Віктора Орбана підірвати засади демократії в Угорщині, італійські «Брати Італії» та «Північна Ліга» не підтримали такого рішення у Страсбурзі, проголосувавши «проти». На це Джорджа Мелоні відповіла, що під час війни проти Заходу слід консолідувати Європу, а не розколювати. «Ми не повинні штовхати країни ближче до Росії, нам слід привертати їх до нас. Це є виклик», – заявила кандидатка.

Таке пояснення від Мелоні не переконує критиків, які вважають, що італійські ультраправі демонструють більшу близькість до Будапешта, ніж до Брюсселя, а симпатії Сальвіні до Путіна і Мелоні – до Орбана у разі їхнього приходу до влади ризикують відкинути Італію – країну-засновницю ЄС – на задвірки євроспільноти.

Маттео і Сильвіо – давні друзі Путіна

Оглядач Антоніо Політо не зовсім поділяє такий песимізм, але наголошує, що справді сумнівними у таборі правих є решта двоє – Сальвіні й Берлусконі.

Виборча реклама Маттео Сальвіні і його крайньоправої сили «Північна Ліга»

«Маттео Сальвіні не подавав сигналів серйозної переконливої підтримки діям уряду Драґі у плані допомоги Україні. Попри те, що його партія голосувала «за» пакети допомоги українцям, він кілька разів повторював, що надсилати зброю помилково, і це не є вирішенням конфлікту. Він часто висловлюється проти санкцій, бо вважає, що вони шкодять більше Італії, ніж Росії. Не повідомивши уряд, Сальвіні пробував вирушити до Москви для мирних переговорів, за допомогою фінансування поїздки російським посольством у Римі, та змушений був відмовитися. Останній звіт американської розвідки щодо російського фінансування іноземних партій, власне, і кидає підозри на його партію «Північна Ліга»​, – зауважив Антоніо Політо для Радіо Свобода.

«Стосовно пана Берлусконі, то він неодноразово декларував, що є прибічником європейської лінії. І в разі повернення до влади запевняв дотримуватись солідарності з Європою щодо її проукраїнської політики, – продовжує оглядач Corriere della Sera Політо. – Але слід вважати на його давню історію тісних особистих зв’язків з Путіним. Тут важливо зазначити, що в разі формування уряду правоцентристів партія «Вперед, Італіє!» буде претендувати на посаду міністра закордонних справ, ймовірно, її обійме Антоніо Таяні, колишній голова Європарламенту, чия європейськість вже доведена».

За спостереженнями політологів, вперше в Італії від 1948 року тема зовнішньої політики була помітною під час виборчої кампанії. Причина на поверхні – брутальне неспровоковане вторгнення Росії до України та міжнародне позиціонування Рима в контексті найбільшої війни у Європі за останні 77 років. Щоправда, багато політиків воліли уникати теми, але від журналістів були обов’язковими питання щодо обмеження газової залежності, антиросійських санкцій, постачання зброї до України та підозрілих контактів з Москвою.

До того ж, у пресі з’явилася низка викривальних публікацій під загальним заголовком «Російські тіні на виборах». Йшлося про можливу руку Кремля в падінні уряду Драґі, зв’язки партій з московським режимом та мережу російських шпигунів на Апеннінах. Італійська влада заявила, що у списку розвідки США відсутні італійські партії чи кандидати, які б отримували фінансування з Росії. Наскільки медійні скандали вплинуть на італійського виборця? Чи змінять думку тих, хто підтримує проросійські партії? Одні спостерігачі вагаються з відповіддю, інші впевнені, що зниження рейтингу тієї ж «Північної Ліги» з цієї причини не буде, а швидше – навпаки. Соціологічні дослідження не зафіксували суттєвих коливань електоральної думки.