«Я вже себе поховала»: історії українських біженок, які в Ізраїлі потрапили під атаку «Хамасу»

Сирени, вибухи, нашвидкоруч зібрані валізи та евакуація. Минулого року українки Тетяна Кошева та Аліна Володіна з дітьми рятувалися від російської агресії в Україні. Нині ж тікають від війни вдруге – з Ізраїлю, країни, яка їх прихистила.

Напад «Хамасу» багатодітна сім’я харків'янки Тетяни зустріла на півдні країни, у місті, в яке бойове угруповання увірвалося у перші години війни. Наразі їм вдалося виїхати з території бойових дій. Але залишити Ізраїль поки не можуть. Сума перельоту на евакуаційному літаку для них непідйомна. Вартість квитка на одного – понад 400 євро, а для матері з трьома дітьми це щонайменше орієнтовно – 1600 євро.

Аліна з донькою, яка минулого року покинула рідне Запоріжжя, все ж придбала місце на евакуаційний борт. Зараз вони у передмісті Тель-Авіва, де й жили весь цей час. Поки чекають на свій рейс, оформляють документи для виїзду доньки та собаки.

Своїми історіями пережиття початку другої війни та евакуації біженки поділилися з проєктом «Ти як?» Радіо Свобода.

«Проникли терористи, розстріляли людей»

У липні минулого року Тетяна Кошева з трьома дітьми покинула рідний Харків. Рятуючись від війни, вона переїхала в Ізраїль. Тут, до початку повномасштабної війни, працював її чоловік. Сім’я поселилася на березі Середземного моря у місті Ашкелон. Воно розташоване за сім кілометрів від Смуги Гази.

Рятуючись від війни, сім'я Тетяни Кошевої переїхала з Харкова в Ашкелон

Вранці 7 жовтня угруповання «Хамас», яке в США та ЄС внесені до переліку терористичних, почало обстрілювати ізраїльську територію, прорвало стіну між Смугою Гази та Ашкелоном і увірвалося в населений пункт.

За даними самого ж угруповання, у перший же день вони запустили по місту сотню ракет. Обстріли тривають і сьогодні, бойовики цілилися в аеропорт та житлові будинки.

За даними українського посольства, в Ізраїлі вже понад 1400 загиблих, понад 3400 поранених та більше сотні безвісти зниклих. У Смузі Гази цифра загиблих становить 1568 осіб, а поранених – 7 212.

У місто, де живе Тетяна, бойове угруповання увірвалося в перші години війни

«Почалося все о 6:30 ранку. Всі спали і прокинулися від вибухів, сирени не було. На 15 хвилин все затихло, знову вибухи. А потім почався повних жах – сирена за сиреною, вибух за вибухом. В нас старенький будинок, мамадів (захисна кімната – ред.) там немає. Ми бігали в коридор. Потім був масований обстріл, мабуть, години три, і тільки близько обіду закінчився. Я, якщо чесно, вже себе поховала», – пригадує Тетяна.

Біженка розповідає, що представників «Хамасу» особисто не бачила, але бойові дії у місті добре відчувалися впродовж п'яти днів, що вона там була: «Було дуже багато ракет. Залізний купол працював, але він не встигав їх всіх збивати. Сипалося людям на голову, на будинки, на парковки – скрізь. Десь о третій дня прилетіло до нас. Дякувати, що попали не в дім, а в парковку. Загорілися машини, почалася пожежа. Я їх (екстремістів «Хамасу» – ред.) не бачила, бо служби заборонили виходити на вулицю, виглядати з вікон. Коли вони проникали в місто, їх виловлювали, вистрілювали».

Екстремісти «Хамасу» обстріляли парковку біля будинку, де жила біженка

Далі сім’я перемістилася у бомбосховище. Новини дізнавалися із офіційного додатка, який встановили на телефоні, і з телеграм-каналів місцевих служб. Попри бойові дії, каже Тетяна, в Ашкелоні курсував громадський транспорт, працювали деякі магазини. А місцеві одразу пішли волонтерити.

«В бомбосховище привозять іграшки, книжки, аніматори приходять розважати дітей. Гарячі обіди привозили. І військові приносили обіди, це не просто якась гречка, яку треба варити. Ні, готове перше, друге, третє – все привозять. Оце я була здивована», – каже біженка.

Тетяна вирішила евакуювати дітей з Ашкелона. Покинути місто з малечею вона вирішила 11 жовтня, однак її чоловік досі залишається там. На той час люди масово виїжджали з міста: «Ти бачиш, як всі їдуть, їдуть. Вночі перебувати в тому бомбосховищі було страшно, бо воно не дуже закривається.

Ти читаєш, що проникли терористи, що вони розстріляли людей, і це страх. Ми з дочкою не могли себе опанувати. Це як дежавю, я вже це бачила, я вже таке переживала. Сиділа в підвалі в своєму місті, шукала машину, волонтерів, я виїжджала. І знову те саме. Знову діти, знову ці сумки за 30 хвилин. Все повторилося».

Донька Тетяни тримає уламки ракети

Вранці наступного дня жінка знайшла в соцмережах сторінку місцевого депутата. В одному з оголошень чоловік повідомив про евакуацію. Тетяна написала повідомлення, і за декілька годин їй відповіли, що можливість залишити місто є.

«Я зібрала речі за пів години, і через годину нас забрали. Люди кидають клич, що потрібна машина, треба дістатися туди і туди. Одне одному передають інформацію – і звичайні люди допомагають. Водій, що нас віз, дав гроші, волонтери нас нагодували, дали багато їжі, квартиру за мамадом, бо ми з дітками. У ній раніше жили місцеві, вони зараз виїхали за кордон і нас пустили. Це все безкоштовно», – каже біженка.

Зараз Кошеві у місті Герцлія, що у передмісті Тель-Авіва. Тетяна розповідає, що, попри війну в країні, тут життя продовжується – по вулицях ходять люди, на майданчиках граються діти та вигулюють собак.

Кошеві евакуювалися у місто Герцлія

Біженці вдалося зв'язатися з українським посольством в Ізраїлі. Там їй повідомили про евакуаційний рейс до Румунії. Однак, каже, ціни на квитки для її сім’ї – непідйомні: «Я думала, що якщо це евакуація, то це безкоштовно або за невелику ціну. А там ціна 415 євро за людину. В мене немає таких грошей, в мене троє дітей. Я думала, що може якісь знижки будуть, але це ніде не вказується. Привезуть в Румунію – і все, а далі: ти сам живи, їдь. Думаю, може якось трохи пересидіти, щоб ціна була менша на літаки. Я вже дуже хочу додому».

У коментарі Радіо Свобода в українському посольстві в Ізраїлі повідомили, що евакуація здійснюється лише комерційними авіарейсами: «Посольством вивчено усі наявні опції та домовлено про фіксовану ціну – 400-450 євро. Це найнижча ціна на ринку. Квитки заброньовані для наших громадян за цими цінами».

Сім'ї надали безкоштовне помешкання. Волонтери привозять їжу, іграшки, канцтовари

Інакше кажучи, Україна евакуацію своїх громадян наразі не фінансує. На запитання про те, що ж у такому разі робити українцям, які не мають коштів на платну евакуацію, у дипломатичному відомстві відповіли так: «Для найбільш уразливих категорій ми шукаємо варіанти для фінансування».

«Я розумію, що час йде»

Аліна Володіна живе у місті Петах-Тіква. Це – північно-східне передмістя Тель-Авіва і за 30 кілометрів від міста, куди евакуювалася Тетяна. В Ізраїль вона приїхала із Запоріжжя у березні минулого року. Тут біженка влаштувалася на роботу, а її донька пішла у перший клас місцевої школи.

Жінка каже – взагалі не думала про те, що, рятуючись від російської агресії в Україні, доведеться пережити напад «Хамасу» на Ізраїль: «Сьомого жовтня був Шабат, всі відпочивали. Мені в шостій годині написали повідомлення, що лунають вибухи.

Я думаю: «Які вибухи?». Дивлюся на карту і бачу, що вона просто червона. І я така думаю: «О, щось почалося». Це в мене є група в телеграмі. Я її встановила минулого року, коли біля Тель-Авіва був приліт. Вона в мене і залишилася, звідти дізнаюся новини. А так всі люди включають телебачення, там все показують».

Минулоріч Аліна Володіна переїхала з донькою у місто Петах-Тіква

За спостереженнями українки, шостий день вулиці Петах-Тіква майже безлюдні, містяни перебувають вдома. Тривога тут лунала три-чотири рази. Аліна з донькою живе у старому багатоповерховому будинку. У ньому немає мамаду, тож коли чують сирену, ховаються у під’їзді або біжать у сусідній дім.

Громадський транспорт у місті курсує, щоправда, ним користуються поодинокі люди. Продуктові магазини працюють, але деяких товарів на полицях немає. А ціни значно зросли на товари, каже Аліна: «Раніше можна було купити два товари, а третій за півціни або безкоштовно. Зараз такого немає.

Вода питна коштувала 12 шекелів. Це – 1,5 літри, шість пляшок. Зараз одна пляшка коштує п’ять шекелів. Я воду ще купила, 7-8 жовтня, але зараз коли заходжу, води немає. В магазині, який біля мене, немає картоплі, немає моркви, немає напівфабрикатів. Школи працюють онлайн. Вони зідзвонюються, одну годинку погралися з дітками, поспівали. Вже з наступного тижня будуть повноцінні уроки онлайн, бо ніхто не був підготовлений до таких подій».

За спостереженнями українки, шостий день вулиці Петах-Тіква майже безлюдні

Аліна планувала поїздку в Україну, щоб виготовити доньці новий закордонний паспорт. Подорож запланували на 13 жовтня і завчасно придбали квитки. Біженка зізнається, зробити новий документ можна було і в Ізраїлі. Але це був привід поїхати додому, за яким встигли засумували.

Через початок війни та можливу незрозумілу ситуацію з рейсами, Аліна скасувала свої квитки. І з перших днів намагалася зв’язатися в українським посольством. Так, вона отримала повідомлення про евакуацію і заповнила відповідну анкету: «Я її заповнила на себе і на доньку, писала, чому мені треба виїхати до 15 числа, що у доньки закінчується закордонний паспорт. Я вказала, що у мене є тварина. Через день на email мені прийшов лист, що евакуаційний літак буде 14 жовтня, і лінк на оплату. Я розумію, що час йде. Коли я почала дивитися, квитки коштували десь 420 євро, поки я це все заповнювала, купила за 433 євро на одну людину. Мені прийшла повідомлення, що летимо в Румунію. А далі вже будемо самі на себе розраховувати. Про ніякі помешкання не пише, самій собі прийдеться шукати».

Аліна з донькою та собакою летітимуть першим евакуаційним рейсом

В українському посольстві повідомили Радіо Свобода, що отримали 1700 звернень від українців, які хочуть евакуюватися з Ізраїлю. Ще близько 200 осіб прагнуть покинути Смугу Гази. Перші евакуаційні рейси будуть у Румунію.

«Перший евакуаційний рейс заплановано на 14 жовтня до Бухареста. Він майже повністю заповнений. Подальший трансфер для найбільш вразливих категорій громадян вивчається Посольством України в Румунії. Закликаємо громадян, які придбали квитки на цей рейс, не хвилюватись, якщо ви оплатили квиток - ви його отримаєте. Оскільки процедура нештатна – вона займає більше часу. Другий евакуаційний рейс планується 15 числа, також в Румунію», – зазначили в посольстві.

Біженка каже, що представники консульства в Тель-Авіві з нею постійно на зв’язку. Вони допомогли зробити її доньці тимчасовий проїзний документ, щоб та змогла без проблем дістатися Батьківщини. Також Аліні довелося виготовляти документи і для собаки, який у них з'явився вже в новій країні. Наразі Аліна не знає, що робитиме після повернення додому: чи знову вона з донькою повернуться в Ізраїль, чи їхній собака стане ізраїльським біженцем в Україні.

За даними українського посольства, на сьогодні підтверджено загибель 11 українців в Ізраїлі. Даних щодо постраждалих чи загиблих громадян України у Смузі Гази – немає.