Чоловік, який втратив дружину в літаку «Міжнародних авіаліній України», збитому в Ірані 8 січня, каже, що мусив втекти з Ірану після того, як зазнав тиску з боку влади через те, що критикував ставлення уряду країни до трагедії. Дружина Джавада Солеймані, Ельназ Набії, була серед 176 людей, убитих унаслідок обстрілу цивільного авіалайнера зенітними ракетами Корпусу вартових Ісламської революції.
Як каже чоловік, його викликали до іранських спецслужб через те, що він «образив» державних посадовців.
«Я вирішив виїхати з країни якнайшвидше, бо я не збирався йти до них і вибачатися за свою критику. Тож я вирішив виїхати з Ірану негайно і стати голосом жертв і їхніх родин», – сказав Джавад Солеймані в інтерв’ю канадській телемережі CBC News, яке вийшло 30 січня.
Солеймані, докторант Школи бізнесу штату Альберта в Канаді, каже, що влада Ірану також втрутилася в похорон його дружини, щоб не допустити можливого протесту.
Вони не дозволили нам провести похорон самим. Вони контролювали все, бо боялися будь-якого протесту проти владиДжавад Солеймані
«Вони не дозволили нам провести похорон самим. Вони контролювали все, бо боялися будь-якого протесту проти влади», – сказав Солеймані. За його словами, родина терпіла цей тиск, бо «найпершим нашим пріоритетом було поховати мою дружину».
Іранські студенти тримають світлини жертв на акції пам’яті загиблих в українському літаку, Університет Тегерану, 14 січня 2020 року
Корпус вартових Ісламської революції тільки через три дні визнав, що збив літак «Міжнародних авіаліній України» рейсу PS752. В цьому елітному військовому формуванні заявили, що інцидент стався через «людську помилку». Іран заявив, що почав розслідування трагедії й арештував кілька осіб.
Трагедія сталася лише через кілька годин після того, як Іран обстріляв балістичними ракетами бази військ США в Іраці, щоб помститися за ліквідацію американським повітряним ударом чільного командувача Корпусу вартових Ісламської революції Касема Солеймані 3 січня. Але й досі через цю трагедію не подав у відставку жоден посадовець.
Визнання Тегераном своєї вини після трьох днів упертих заперечень викликало протести в столиці й інших містах Ірану – демонстранти закликали до відставок, аж до відходу верховного керівника країни аятоли Алі Хаменеї.
Як вважає Джавад Солеймані, відповідальність за збиття літака лежить на чільних посадовцях Ірану, включно й із Хаменеї. За його словами, багато іранців розчаровані, що Хаменеї не вибачився особисто за смерті невинних людей.
«Коли вбиваєш когось, свідомо чи випадково, перше, що треба б зробити, – це сказати «Я вибачаюся». Але він цього не сказав, і цим розсердив і розчарував людей в Ірані», – сказав Солеймані канадському мовцеві.
Багато іранців, за повідомленнями, розчаровані тим, що верховний керівник аятола Алі Хаменеї не вибачився особисто за смерті невинних людей
Він також додав, що його засмутило те, що влада називала його дружину «мученицею». В ісламській культурі так називають людей, які, як вважається, загинули героїчно, «за віру».
Вони казали, що жертви – це мученики, і написали вітання у зв’язку з цим. Це було жахливоДжавад Солеймані
«Вони казали, що жертви – це мученики, і написали вітання у зв’язку з цим, – поскаржився Солеймані. – Це було жахливо».
Аліреза Гандчі, в якого в збитому літаку загинули дружина, дочка і син, каже, що винні у владі мають понести відповідальність.
«Ми не погодимося, якщо вони знайдуть когось одного і скажуть, що то він помилково натиснув кнопку», щоб закрити справу, сказав Гандчі в інтерв’ю нью-йоркському Центрові прав людини в Ірані 14 січня.
Знати справжніх відповідальних, сказав Гандчі, – «це моє право», як і домагатися суду над ними.
За його словами, на похоронах членів його родини в Тегерані були присутні агенти спецслужб.
Він додав, що на нього влада не чинила тиску, але й не надала ніякої практичної допомоги й підтримки.
Як сказав Гандчі, єдиними діями влади було використання щодо загиблих слова «мученики» і створення дещо кращих умов для похорону, «і це все».
І він теж наголошує, що жертв збиття літака не можна називати «мучениками».
«Термін «мученик» використовують щодо людей, загиблих на війні, у протистоянні з ворогом. Але не добре називати так моїх дітей, які поверталися (до Канади) з подорожі», – наголосив Гандчі.
Хамед Есмаїліон, який втратив у катастрофі літака дружину й дочку, розповів, що посадовці в тегеранському міжнародному аеропорті імені імама Хомейні залякували родичів загиблих, які вилітали з Ірану до Канади, щоб там узяти участь у прощальних заходах.
«Дайте можливість членам родин виїхати на похорони без проблем. Що вам до того, що Канада за лічені години без проблем видала родичам візи?» – написав він у фейсбуці 27 січня.
Есмаїліон не уточнив, що саме він мав на увазі під залякуванням родичів загиблих.
Але з повідомлень в інших джерелах випливає, що принаймні декому з родичів загиблих влада наказувала не давати інтерв’ю перськомовним засобам інформації, які працюють за межами Ірану, а говорити тільки з іранськими ЗМІ, що суворо контролюються державою.
«Вони сказали: «Говоріть із нашими ЗМІ, а не з антидержавними», – розповіла емігрантському сайтові Iranwire.com 15 січня мати одного з загиблих, як просила не називати її на ім’я через страх перед іранськими спецслужбами.
«А я їм сказала: «То ви хочете, щоб я говорила, що винна Америка? Ви ніколи не дочекаєтеся, щоб я вас відбілювала», – заявила вона.
Тим часом саме така нині, по суті, офіційна позиція Тегерану: вину за помилку своїх ракетників складають саме на США, бо, мовляв, військові перенервували, очікуючи американського удару у відповідь на обстріл баз в Іраці.
Хаменеї, виступаючи з першою своєю публічною реакцією на збиття авіалайнера тільки 17 січня, звинуватив «ворогів» Ірану в тому, що ті, мовляв, використовують трагедію українського літака, щоб очорнити ісламський режим країни і Корпус вартових – який, за його словами, «зберіг безпеку» Ірану.
А збиття літака, сказав він, – це «прикрий випадок», який «горить у наших серцях».