Через зростаючу «гібридну війну» у вигляді нелегальної міграції з Білорусі Польща оголосила про черговий етап зміцнення східних кордонів. Днями прем’єр Дональд Туск анонсував будівництво фортифікаційних споруд вздовж усього східного кордону, а також модернізацію вже існуючої огорожі на польсько-білоруському кордоні.
За даними прикордонної служби, впродовж 15–16 травня на цій ділянці кордону зафіксували 604 спроби нелегально перетнути кордон. Шістьох мігрантів затримали. Нелегали, прориваючись через кордон, кажуть прикордонники, кидають у прикордонників каміння, гілки, пробують перелазити огорожу або ж автомобільними домкратами розтискають прути, і так намагаються дістатися на територію Польщі.
«Кожні 24 години відбувається кілька сотень спроб перетнути кордон, це не біженці, це все менше мігрантів чи бідних сімей, які шукають допомоги. У 80 випадках зі 100 ми маємо справу з організованими групами молодих чоловіків 18-30 років, які є дуже агресивними», – сказав 14 травня Дональд Туск.
Що східний кордон треба ущільнити, вважає більшість поляків. Відповідно до опитування, проведеного IBRiS для Radio ZET та оприлюдненого кілька днів тому, 83,9% жителів Польщі висловилися «за» зміцнення кордонів із Білоруссю та Росією.
Як і чим укріплювати межі Польщі, чи загроза і тиск з боку Мінська і Кремля останнім часом посилилися? Про це Радіо Свобода розпитало у генерала польського війська, офіцера повітряно-десантних військ і військ спеціального призначення Романа Полка.
Польський прикордонник біля польсько-білоруського кордону. 6 жовтня 2023 року
– Пане генерале, днями Дональд Туск оголосив про початок будівництва сучасних фортифікаційних споруд на східному кордоні. Чи відомо, які саме це будуть укріплення?
– Насправді це поєднання фізичних барʼєрів і електронного захисту. Водночас таке розміщення відділів прикордонної служби, щоб вони могли швидко реагувати, коли щось відбувається. Тут використовується досвід різних країн.
Мета – полегшити роботу прикордонникам і щоб не треба було додатково стягувати армію на кордон для підтримки діяльності відділів прикордонної служби. Звичайно, мусимо розуміти, що це робиться лише для того, аби полегшити роботу службам, але це не вирішує проблему.
Проблема на білоруському боці. Стандартом, про який ми часом забуваємо, є те, що служби розмовляють між собою і що прикордонники обох країн пильнують, аби не доходило до нелегальних перетинів. У випадку Білорусі маємо справу з гібридними діями, а насправді це удар «демографічною зброєю». Як би це жорстко не звучало, але людей сьогодні використовують як зброю.
На нашу територію «перекидають» різних завербованих людей, диверсантів
– А які у вас є ідеї щодо зміцнення кордону з Росією і Білоруссю? Що б ви запропонували уряду?
– Встановлення охоронної смуги, щоб всередині цієї смуги – такого сучасного огородження – можна було спокійно патрулювати і щоб, звичайно, це було безпечно для тварин, які є в цьому районі.
Також тиск на Білорусь з боку ООН, щоб вона не використовувала людей в такий жорстокий спосіб, бо це призводить до людських трагедій. Білорусь і Росія не хочуть від цього відмовлятися, тому що слідом за мігрантами, метою яких є дестабілізувати Європу, також «перекидають» на нашу територію різних завербованих людей, диверсантів, завдання яких – не знайти працю чи прихисток, а робота на користь служб, які їх завербували.
– Чи варто замінувати кордон, як про це говорять деякі експерти? Чи це погане вирішення проблеми?
Смугу мін розгортають, коли противник має військовий потенціал
– Це якась абсурдна теза. Росія і Білорусь не мають операційних можливостей у будь-який спосіб конфронтувати з НАТО. Загрози, про які ми можемо говорити в перспективі кількох років, то це маневруючі ракети, війна в кіберпросторі, яка вже триває, це є диверсійні дії завербованих людей, також на нашій території, то тут міни нічим не допоможуть.
Більше того, від них буде більше проблем, ніж користі. На них могли б гинути ті втікачі, котрі не є частиною «воєнної машини» Росії чи Білорусі, а також звірі. Смугу мін розгортають, коли противник має військовий потенціал, підрозділи бронетехніки, котрі могли б через цю територію проникати. Нагадаю, що протипіхотні міни, згідно з міжнародними конвенціями, заборонені.
Мігранти на білорусько-польському кордоні в Гродненської області, Білорусь, 8 листопада 2021 року
– Tакож уряд планує модернізувати паркан на кордоні з Білоруссю. Зараз ця огорожа зовсім неефективна?
– Вона, напевно, більш ефективна, ніж огорожі з колючого дроту, які були раніше, але, звісно, паркан треба модернізувати таким чином, щоб полегшити роботу прикордонникам. Вони бачать недоліки цього паркану хоча б через те, що крізь щілину (в паркані – ред.) якийсь мігрант вкрав рацію у прикордонника і втік. Хтось там верхом перелазить, падає на землю і сам собі може заподіяти шкоди.
Тому, звісно, потрібні фізичні барʼєри, які будуть відбивати бажання у такий спосіб або підкопами проникати на територію ЄС. Також треба удосконалити систему інформування і попередження, котра дасть змогу оперативніше застосовувати сили реагування, щоб вони могли завчасно виявити потенційні спроби перетину чи нищення тих укріплень, які охороняють наш кордон.
Точка зору залежить від відповідальності
– Коли попередній уряд «Права і справедливості» будував паркан на кордоні з Білоруссю, тодішня опозиція критикувала цю ідею, не голосувала за зведення огорожі і згодом навіть говорила, що треба її демонтувати. Тепер «Громадянська коаліція» змінила думку. Чому? Як вважаєте?
– Точка зору залежить від відповідальності. Невипадково в Конституції маємо прописану охорону власних кордонів. Литва тут є добрим прикладом, бо там ніколи не було ані суперечок, ані спекуляцій на цю тему.
Безпека передусім. Кордон перетинають у відповідних місцях, визначених пунктах. То не так, що можемо впускати кожного, хто буде хотіти перетнути наш кордон, а потім будемо мати проблему, бо зʼясується, що разом з тими групами, і раніше вже були виявлені такі випадки, проникали на територію Європи терористи, бандити. Їхня присутність дестабілізує регіони, і Європа вже сильно це відчула.
Путін думав, що зробить з України щось на кшталт Білорусі
– Чи загроза з боку Білорусі і Росії стала більш реальною?
– Ця загроза весь час є. Міграційна війна, або «прикордонна війна» почалася три роки тому, вже тоді було зрозуміло, що щось не так, що російська сторона використовує Білорусь, аби відволікти Європу – «ковідом», мігрантами. Також обмеживши поставки сировини, Путін думав, що у такий спосіб йому вдасться повністю захопити Україну і зробити з неї щось на кшталт Білорусі – нібито незалежна держава, але цілком під контролем Кремля.
Польські солдати патрулюють вздовж паркану на польсько-білоруському кордоні в Уснаж-Ґурнах, Польща, 30 серпня 2023 року
– Але чому саме зараз так гостро постало питання зміцнення східного кордону?
– На щастя, це відбувається систематично. Польща дуже швидко доклала зусиль, щоб зміцнювати кордон, але це вимагає часу. Зведення такої інфраструктури, яка полягає в будівництві муру чи «зубів дракона», чи інших укріплень – це довготривалий процес.
Білоруські служби навчили так званих мігрантів уникати контролю
Спершу це треба виготовити, потім привести і відповідно встановити. Весь час ми отримуємо досвід від поточної роботи поліції, прикордонників, армії, які працюють в тому районі. Впроваджуються пропозиції, щоб ущільнити кордон, щоб той паркан, який там є, виконував свою ціль.
На початку огорожа добре блокувала доступ до Польщі, а тепер білоруські служби навчили так званих мігрантів уникати контролю. Весь час це змагання триває. Думаю, що нові рішення, які будуть реалізовані, теж стовідсоткової гарантії не дадуть, але, безумовно, ущільнять систему охорони кордонів ЄС.
Треба памʼятати, що мова не тільки про Польщу. Багато людей, які проникають на нашу територію, отримують завдання, якщо це завербовані агенти Кремля чи Білорусі, або ті, які шукають свого місця на світі, рідше в Польщі, переважно далі в ЄС.
– Чи фактично вже розпочалися роботи щодо будівництва фортифікацій і модернізації огорожі?
– Думаю, що так, але не маю на увазі фізичної роботи. Якщо премʼєр оголошує таку концепцію, то, напевно, вона вже проаналізована. Із тієї інформації, яку ми отримуємо, випливає, що проведені дослідження, де, як і що ефективно можна реалізувати.
До речі, Академія Вищої школи безпеки в Домброві Гурничій, з якою я співпрацюю, проводить дослідження на міжнародному рівні. Вони контактують з людьми, які, зокрема, відповідають за американсько-мексиканський кордон щодо того, як проблему з мігрантами, біженцями розвʼязати в гуманний і водночас ефективний спосіб, який дозволить зберегти територіальну цілісність і контроль тих людей, які потрапляють на нашу територію, щоб не виявилося, що ми повністю цього не контролюємо.
– Очевидно, що зміцнення безпеки східного кордону потребує величезних коштів. Чи Польща самотужки зможе це зробити?
– Це проблема не тільки Польщі, не тільки Литви, Латвії, Естонії чи північно-східного флангу НАТО. Європа створюючи власні проєкти, які стосуються мігрантів, передусім повинна концентруватися на запобіганні причин, щоб люди не мусили втікати з тих місць, де вони можуть нормально функціонувати. Тому саме туди варто скеровувати кошти, в ті регіони, щоб відновити стабільність і мир, бо це найкращий спосіб допомагати тим людям.
Мігранти біля огорожі на польсько-білоруському кордоні поблизу Біловежі, Польща, 28 травня 2023 року
Натомість будівництво фізичних барʼєрів теж є елементом, яким займаються служби, відповідальні за безпеку ЄС, а не конкретних країн. Тому, думаю, в цих діях будемо мати підтримку, як і всі інші країни східного флангу НАТО, саме коштами ЄС, бо від того, чи цей кордон буде щільний, залежить і безпека наших друзів з Німеччини, Франції, Нідерландів, Бельгії. Якщо кордон не буде щільний, то ці мігранти проникатимуть вглиб ЄС і будемо мати з цим великі проблеми.
Єдине, чого ми маємо найбільше боятися – страху, який паралізує і не мотивує до дій
– Як ви оцінюєте потенційну загрозу російського нападу на Польщу чи країни Балтії? Чи треба боятися цього?
– Передусім страх не повинен паралізувати. Це Франклін Рузвельт сказав. Єдине, чого ми маємо найбільше боятися – страху, який паралізує і не мотивує до дій. Тому подивімося на цю загрозу реально. Зрештою вона прописана в нормативних документах НАТО.
Так само президент Макрон і все французьке суспільство переконалося, що розмова з Путіним, з Кремлем як з нормальними людьми, мовою аргументів немає сенсу. Треба вжити ефективних дій, щоб перед тими агресивними, варварськими нападами берегтися.
Росія у цьому плані створює велику загрозу. І якби мала чим, то, напевно, атакувала б, навіть ті країни, які нещодавно стали членами НАТО – Фінляндію, Швецію. Тільки засоби Росії – і людські, і військові – дуже виснажені через агресивну, варварську війну проти України.
Росія – це не Індія, як дехто думає, то не 1 мільярд 400 мільйонів. Якщо ставляться до людей як до «гарматного мʼяса», то навіть 140-мільйонна країна в певний момент відчуває дефіцит людей, які можуть воювати.
Росія отримує зброю у вигляді позики від Ірану, від Північної Кореї, від країн, які б, здавалося, розраховують на допомогу Росії, якщо б щось сталося. Але чітко бачимо, що Кремль має дуже великі обмеження щодо засобів.
Відповідь на це має бути
Дехто каже: «Росія нападе на Європу, на Польщу у найближчі 3-5 років, біймося». Я вважаю, що не варто очікувати атаки в найближчі роки, радше слід побоюватися терористичних, диверсійних, гібридних атак «демографічною зброєю». Кібервійну ми вже програємо, інформаційну теж.
Відповідь на це має бути – навчання суспільства, формування почуття відповідальності і такі дії, щоб Путінові не вдавалося задіювати «п’яту колону» у вигляді політиків на кшталт Орбана, у вигляді різних тролів чи декотрих фермерів, які вивішували антиукраїнські чи прорадянські гасла на демонстраціях. Мусимо просто захищатися всередині, щоб наша солідарність і наполегливість у боротьбі з варварами не зменшилася, бо на це розраховує Путін.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Росія готується до втручання у вибори до Європарламенту – ТускМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
ап