За 8 годин до відставки: Ткаченко у розмові з Радіо Свобода підтримував зйомки серіалів під час війни і звільнятися не збирався

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив опівночі 21 липня, що подав заяву про відставку. І хоча довкола самого міністра та дій міністерства весь час точаться палкі дискусії, зокрема щодо витрачання бюджетних грошей на серіали, будівництва музею Голодомору, і заміни радянського герба тризубом на монументі у Києві, відставка Ткаченка стала несподіванкою. У першу чергу – для нього самого.

Вдень, 20 липня, приблизно за вісім годин до того, як міністр написав заяву про відставку, в ефірі на Радіо Свобода Олександр Ткаченко запевнив, що у відставку не збирається і пояснював чому треба виробляти власні серіали під час війни, та як він реагує на критику.

Радіо Свобода публікує повний текст цієї розмови з Олександром Ткаченком:

– Пане міністре, ми почнемо з фільмів. На сайті Prozorro поступово почала з’являтися інформація про те, що держава виділяє гроші (я тут додам, гроші українських платників податків) на виробництво серіалів, які будуть транслюватися телеканалами «Дім» і FREEДОМ.

Суми дивують українців! Наприклад, на такий серіал, як «Санаторій «Незабудка» і «Позивний «Санта» виділили близько 14 мільйонів гривень. Це новорічні комедії. І ще один серіал з робочою назвою «Смт Інгулець». На це виділено близько 33 мільйонів гривень. І всі ці гроші, наскільки я розумію, виділяє Міністерство культури. Розгорілася дискусія, наскільки доцільно такі гроші витрачати на новорічні комедії, у тому числі під час війни?

– Я дуже поважаю громадську точку зору. Але варто бути послідовними. Наприклад, зайду з тризубу на Батьківщині-матері.

Минулого року всі просили і голосування в «Дії» відбулося. 800 тисяч проголосували. 85% сказали: так, треба міняти.

Зібрали кошти недержавні, приватних компаній, які донатили у тому числі на допомогу ЗСУ. Не потрібно було цього робити – каже громадськість тепер, то не міняйте, краще ці кошти витратити на дрони. Давайте тоді знову проведемо голосування в «Дії» і скажемо: не треба!

Стосовно аудіовізуального продукту, про який ви говорите, то це не для телеканалу «Дім». Я хотів би відразу уточнення зробити.

Телеканал, вірніше, міжнародна платформа іномовлення є замовником. Ці серіали будуть доступними для всіх телеканалів. І всі зацікавлені в тому, щоб вони мали якомога ширшу аудиторію.

А заява поступила, здається, від 120-ти з чимось компаній. Переможців (боюся сказати точно) понад 50. І це абсолютно різні серіали, різної тематики.

Безперечно, комусь в око впадає новорічна історія. Але переважна більшість з них, у тому числі новорічна історія – це актуальна тематика, тематика під час російсько-української війни.

Те ж саме, громадськість питала минулого року: де наші аудіовізуальні продукти під час війни?

Росіяни роблять, у трендах ютубу досі популярні російські серіали, російська пропагандистська машина робить серіали про російсько-українську війну, а де ж ми?

Гаразд.

Знову зробили конкурс прозорий, в якому могли брати участь всі, хто забажає. І знову виникає запитання: а чому те, а чому не інше?

У мене зустрічне запитання: а чому висмикується один чи два проєкти, а не дивляться всі інші, який переважна більшість – 95%?

Усім колегам, які поставили запитання з приводу того ж самого «Інгульця»...дали пояснення авторів.

Якщо не подобається комусь «Інгулець», будь-яке місто інше, тому що справа там не в «Інгульці», а це історія про двох ІТшниках, які потрапили у воєнний час, які працюють у тому числі для армії. Якщо і це не задовольняє, то я перепрошую.

Усі хочуть дивитися власний аудіовізуальний продукт, але звідки кошти?

Хочу наголосити, що ці кошти були заплановані у бюджеті ще минулого року. У тому числі і з приводу серіалів про це йшла мова. Зараз постає питання, коли вже відбувся конкурс: а чому так, а не не так? А як так?

– Давайте тоді ми розділимо все, що ви щойно сказали, все-таки на різні складові.

Заміна радянського герба на тризуб на щиті Батьківщини-матері – я тут з вами погоджуюся, було опитування, більшість українців сказали, що вони цю ідею підтримують. Але ж і ви зі свого боку поінформували суспільство, що за це заплатить не держава, бо знайшлися меценати і приватні організації. Це одна історія.

З кіном – це інша історія. Це гроші з бюджету. Бюджетних грошей не буває, як ми знаємо. Бувають гроші українських платників податків. І тут якраз є обурення, бо не меценати якісь платять, не бізнес, а саме українці у той час, коли елементарно не вистачає дронів на війні.

І навіть якщо зараз багато хто з політиків каже, що ви, мовляв, зрозумійте нас, ми не можемо витрачати ці гроші на дрони чи на зброю, бо, мовляв, партнери не дозволяють, якщо це якась частина партнерських грошей, але ж є відбудова житла, є лікування військових й потреби. Знову ж таки, наскільки доцільно виділяти на новорічні комедії під час війни?

– Давайте не узагальнювати. Виділені кошти не на новорічні комедії. Ви знайшли один...

– Я знайшла те, що в мережі поки що просто оприлюднили...

– Пошукайте там ще. Один з 50-ти понад плюс проєктів. У тому числі там є одна чи дві комедії, наскільки я розумію.

І в даному випадку, коли заходить питання про виділення коштів на культуру, у мене такий когнітивний дисонанс.

З одного боку, ми маємо захищати і промотувати українську культуру, а з іншого боку, не виділяти на це державні кошти. Не можна все зробити лише за кошти донорів. Десятки мільйонів коштів донорів вже пішло на врятування української спадщини, на допомогу нашим українським митцям, тощо.

Ці твори, які мають бути створені, залишаться власністю держави. Це важливо. Власністю платників податків в подальшому. Можуть використовуватися так, як буде це потрібно, як зауважить громадськість.

І друге – це нормально, що під час війни держава підтримує у тому числі серіальне виробництво.

Так робили всі, у тому числі і під час Другої світової війни і британці, і американці. І там знімалося кіно. І не тільки за кошти меценатів. І не тільки як продукція, так би мовити, яка може себе окупити, у тому числі відповідними відомствами, які розуміли необхідність створення такого продукту саме під час війни.

– Ви сказали, щоб не чіплятися лише за самі комедії, що є близько 50-ти переможців. Це всі фільми будуть, не лише комедії. Про яку загальну суму йдеться, яку держава витратить на кіно?

– Наскільки я розумію, було подано заявок на, здається, біля 400 мільйонів гривень.

– 400 мільйонів гривень витратять на кіно?

– Я хочу відразу перепросити. Потрібно уточнити фінальну суму, яка склалася в результаті переможців.

– Ви сказали, що це не лише для каналу «Дім», але й для інших каналів. Для яких інших каналів?

– Для всіх, хто забезпечить найширшу аудиторію.

– Поясніть, ви будете це кіно безкоштовно роздавати телеканалам всім українським? Чи як?

– Це означає, що будуть запити від виробників цієї продукції, на якому каналі вони захотіли показати це кіно. Так, і це кіно буде показуватися на українських безкоштовних телеканалах.

– Це кіно, яке буде зніматися за бюджетні гроші і буде показуватися на українських каналах, воно також буде показуватися і на FREEДОМ (це іномовлення)?

– Навряд чи. Це інформаційний канал.

– Все-таки близько 400 мільйонів – це чимало. Я звернула увагу, не знаю, чи бачили ви, але на тлі ось всіх цих закупівель, переважно які здійснювали регіональні влади (це і стадіони, і барабани, і реконструкції бігових доріжок), то на все це звернув увагу голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Він сказав, що треба вжити якихось заходів і обмежити використання коштів на непріоритетні галузі. Тобто, виходить, що, з одного боку, Верховна Рада робить такі зауваження регіональним громадам, а з іншого...

– Давайте скажіть: шановна громадськість і всі, кого обурюють втрати на культуру під час війни... А запитання: заради чого ми воюємо?

Заради цінностей, заради нашої ідентичності, заради культури, мови, історії, у тому числі і продукції, яку створюють вітчизняні виробники під час війни, які позбавлені можливості в подальшому працювати.

Скажіть: ось ці – пріоритетні галузі, культуру викидаємо, спадщину не зберігаємо, індустрію не підтримуємо і лише, умовно кажучи, звертаємо увагу тільки на дрони.

– Справа в тому, що у дуже багатьох фахівців із кіноіндустрії є сумніви стосовно якості цього продукту, який буде вироблятися за гроші українських платників податків. Ви згадали щойно історію і культуру. Багато продюсерів кажуть: якщо це так, тоді знімайте документальне кіно.

Наприклад, для розуміння. Я прочитала синопсис ось цього фільму «Інгулець».

Два талановитих ІТшники Максим і Данило втікають з фронтового Харкова і по дорозі на Львів опиняються на Кіровоградщині в селищі Інгулець, де всім керує фермер Олексій Паровоз, по кличці «Батя».

А що тут патріотичного? Про яку тут історію і спадщину йдеться? Поки що мені незрозуміло.

– Я, наприклад, в кінотелеіндустрії працюю практично все життя. Я розумію, що за результатом синопсису говорити про якість фільму, поки ви його не побачите, досить важко.

Безперечно, можна скласти як і про футбол, так і про ще щось точку зору, коли ви подивилися якісь фрагменти футбольного матчу. Ви не бачили цього продукту. Це з принципу СРСР. Не бачив, не читав, але засуджую.

– Відома фахівчиня у сфері кіноіндустрі Алла Самойленко пише, що це описання російського серіалу «Жуки» і що частину цих фільмув, які виграли конкурс і отримали фінансування, скопіювали з російських серіалів. Чи відомо вам щось про це?

– Російське кіно давно не дивлюся. Тому паралелі мені проводити важко. Я дуже радий всім критикам, які говорять про те, що це не так чи не те кіно, брати участь у таких конкурсах. Вони були відкриті для всіх.

І якщо хтось здатен створити краще, актуальніше, яскравіше – прошу! Безперечно, набагато простіше, у тому числі і тим колегам, які не виграли у цьому конкурсі, критикувати тих, хто виграв.

– Ви згадали про те, що якщо ми не будемо воювати за культуру, то який сенс у цій війні взагалі. Ви тут згадали США, Британію. Давайте так. Під час Другої світової війни до Вашингтону, мабуть, ніякі ракети не прилітали. Вони точно могли знімати кіно. А в Україну продовжують щодня прилітати ракети. І дуже багато критиків, які критикують Міністерство культури і державу загалом за цей крок, що ми не знаємо, чи взагалі ми виживемо до того часу, коли це кіно буде вже зняте і показане. Тобто все одно для українців першочергово стоїть питання виживання. І на це теж треба гроші.

– У Британію бомби прилітали упродовж кількох років. Це їм не заважало працювати і розширювати і радіомовлення, і знімати фільми.

По-друге, якщо ми будемо зважати лише на ті злочини, які коять проти нас росіяни, тоді за цим принципом ми маємо перестати і працювати, і інформацію передавати, і працювати з відвантаженням українського зерна.

Так, прилітають. Це війна. Але в нас так само продовжується життя. І ми маємо знаходити натхнення, у тому числі в тих творах, які будуть робити наші представники кінотелеіндустрії.

Той факт, що зараз в українських кінотеатрах практично немає українських фільмів, ідуть лише іноземні фільми, говорить про те, що потреба в цьому є. Варто лише згадати «Мавку», на яку прийшла рекордна кількість українських глядачів.

– Ви зараз кажете про художні фільми. А ми зараз говоримо про телевізійні серіали.

– Ви фактично не бачите прем’єр серіалів. Зараз український телеринок заповнений тим продуктом, який був створений ще до війни. Лише ледь-ледь оживає ця сфера, яка намагається щось робити.

Можливостей у них, оскільки рекламний ринок впав від початку війни, здається, на 70-80% і зараз ледь-ледь поновлюється, продовжувати зйомки того, що відбувалося до війни, не має.

– Ще одна стаття витрат, на яку підуть державні гроші – це будівництво музею Голодомору. І цей крок теж був дуже жорстоко розкритикований українцями. Тому що знову ж таки постає питання виживання, а Україна витрачає там більше, там понад 500 мільйонів гривень на музей Голодомору. Ви теж вважаєте, що це доречно робити зараз?

– Так. Тому що цього року 90-а річниця Голодомору. Українська держава просить інші держави визнавати Голодомор геноцидом. Це будівництво розпочалося багато років тому. І не запитання до нас зараз, чому воно не було завершене раніше.

Це фактично останній транш коштів, який потрібен для того, щоб завершити будівництво фактично єдиного повноцінного музею Голодомору у світі. Тому я вважаю так, що такі речі, які говорять про ті страждання, які завдавалися українському народу упродовж десятиліть з боку Москви, мають знайти своє відображення в музеї.

Якщо хтось говорить про те, що музей не потрібно будувати під час війни, хай наведуть аргументи, крім того, що потрібно витрачати кошти на відновлення. Вони є. Відновлення триває. Так само потрібно витрачати кошти. Було би бажано, щоб набагато більше витрачалося коштів на українські книжки і на підтримку постановок українських театрів. Цього немає, на жаль. Цих можливостей немає. Тому ми шукаємо можливості у наших західних донорів на такого характеру підтримку.

– Аргументи тих, хто критикує це рішення, є такими, що якщо Україна зараз перестане активно фінансувати війну, дрони, зброю і все інше, то може статися так, що в цьому музеї просто оселяться окупанти. Це буквально цитата з нашої розмови з військовослужбовицею Марією Берлінською.

– Можна я не буду коментувати?

Тому що з приводу того самого тризубу, яка істерика здійнялася! Я вже побачив пости в російських телеграм-каналах, які мені скинули, що українським бійцям видають медалі з Батьківщиною-матір’ю з тризубом на ньому. Давайте не вподоблятися спекуляціям такого характеру.

У музеї буде експозиція. Експозиція буде створюватися за кошти донорів. І музей буде працювати. І я думаю, що стане однією з тих точок, яка після нашої перемоги буде однією з найбільш цікавих об’єктів для того, щоб світ у тому числі дізнався, через що і чому росіяни розпочали проти нас війну, яка насправді триває багато-багато років.

– Скажіть, будь ласка, а ось всі ці рішення: і про кіно, і про музей – ви їх ухвалюєте самотужки, чи ви з кимось радитеся в уряді, чи з Офісом президента? Хто з влади підтримує ці рішення, які ухвалює міністерство?

– Хочу нагадати, що за виділення коштів на Голодомор, проголосувала конституційна більшість депутатів.

– 312 депутатів. Так.

– Хочу також нагадати, що за те, щоб знімалися українські серіали, проголосувала так само, не конституційна, але більшість депутатів, які голосували за бюджет. І про це там говорилося. Тому це парламентсько-президентська республіка. Безперечно, всі ці речі обговорюються...

– І все-таки як ви далі збираєтеся реагувати на критику? Вона ж не не вщухає. Ви ж бачите, люди...

– Роз’яснювати, пояснювати, безперечно, комунікувати з усіма критиками, наводити аргументи істориків, фахівців, депутатів в тому числі, які підтримують цей законопроєкт щодо Голодомору, у тому числі опозиційних депутатів. Тут у нас якраз немає суперечок політичного характеру між колегами з різних фракцій.

– Я тут з вами не до кінця погоджуюся. Тому що, якщо ми говоримо про опозиційні політичні сили, то, наприклад, «Європейська солідарність» вже заявила, що вони будуть вимагати вашої відставки. Це оціночне, очевидно, судження, але я процитую: «За зрив евакуації цінностей, цензуру і дерибан бюджету».

І я так розумію, що «дерибаном» бюджету вони якраз називають виділення сотень мільйонів гривень на кіно для телеканалів «Дім», FREEДOM. Вони згадують також шоу Олени Кравець «Тихий вечір». На нього теж було виділено, здається, близько 30-ти мільйонів гривень. От є вже реакція опозиції.

– Я кажу про позицію стосовно Голодомору. Без жодної критики стосовно Голодомору. Ви ж питали про Голодомор. Давайте не змішувати все до однієї купи.

Так, у нас є різні точки зору, у тому числі і з приводу закону про англійську мову. Нормальна дискусія. Кожен наводить свої аргументи. Єдине, що хотілося би більше конкретики, а не загальних звинувачень за принципом «ти сам дурак».

– І все-таки «Європейська солідарність» каже, що буде вимагати вашої відставки. Яка ваша відповідь? За кіно. Йдеться про витрачання грошей на кіно.

– Мають на це право.

– У відставку не збираєтеся?

– Ні.

– Це, до речі, не вперше, коли вимагають вашої відставки. Я пам’ятаю, що...

– Із першого дня.

– Вже створено дві петиції за вашу відставку. І також ми пам’ятаємо на «Книжковому Арсеналі» теж прийшли люди на захід, де ви були залучені до дискусії, і теж вимагали вашої відставки.

– Так, я з цим стикаюся постійно. Тому що сфера культури надзвичайно активна. Багато людей, багато гравців, які мають власну точку зору.

Єдине, якщо ви вже згадали про «Арсенал», то я підійшов до людей, які прийшли на дискусію, і запитав: у чому проблема? Жодного аргументу не почув.

Запросив на окрему дискусію після цього наступного тижня. Якась частина прийшла, адекватно поспілкувалася, відповів на всі запитання.

– Тобто ви вважаєте, що ви як міністр культури на своєму місці і нічого не робите такого, що би не схвалювало українське суспільство?

– Ні. З того, що я почув з приводу критики, на всі запитання я відповів. І щодо евакуації найбільшої з часів Другої світової війни, і щодо коштів на кіно я вам щойно відповідав.

Якщо ці відповіді не задовольняють, то у депутатів завжди є право відправити мене ...на спокій.

– Скажіть, будь ласка, ось ці гроші на кіно, 400 мільйонів гривень – це вже остаточне рішення, а чи воно може бути переглянуте, наприклад, якщо...?

– Це гроші, перепрошую, які були проголосовані в бюджеті. І конкурс вже проведено.

– Тобто відмінити його неможливо?

– Так.

– Ще одне питання про кіно. Як у сфері кіно буде використовуватися англійська мова? Ми знаємо, що парламент вже підтримав законопроєкт за застосування англійської мови в Україні. Як це буде реалізовано в сфері кіно і загалом у сфері культури?

– По-перше, парламент не проголосував. Лише комітет розглядав це питання сьогодні, рекомендував винести.

– Перепрошую. Комітет, так.

– З приводу сфери кіно була дискусія. Депутати вирішили вилучити зі сфери кіно. Тому наразі можемо обговорити це питання під час другого читання.