«Громадський контроль обмежений». Як війна впливає на рівень корупції в Україні

Цього тижня Україну просто накрила лавина інформаційних повідомлень про звільнення, висунення підозр у скоєнні корупційних дій і затримання чиновників із різних державних відомств, зокрема митниці, податкової та міністерства оборони. У Києві 3 лютого – саміт Україна-ЄС, перед початком якого українська влада демонструє активну боротьбу з корупцією. Як представники антикорупційних громадських організацій оцінюють таку активність влади? Чи вказує на якісь тенденції те, що Україна дещо покращила свій показник у рейтингу Індексу сприйняття корупції Transparency International? І як широкомасштабна війна впливає на ставлення до корупції і на боротьбу з нею?

​Лише у перший день лютого генеральний прокурор України Андрій Костін повідомив про оголошення підозр низці українських посадовців:

• ​Ексзаступнику міністра оборони висунули підозру за фактом «перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період. За даними слідства, він лобіював укладення договорів про постачання продуктів для військових за завищеними цінами, закупівель бронежилетів та інших речей для ЗСУ низької якості».
• Колишньому в.о. директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони повідомили про підозру за фактом«розтрати коштів та перешкоджання законній діяльності ЗСУ — організовував закупівлю неякісних бронежилетів».
• Чинному ​службовцю Міноборони повідомили про підозру у заволодінні коштами та службовій підробці. За даними слідства, «перебуваючи на посаді заступника директора підприємства ОПК, він нібито уклав фіктивний договір з іноземною компанією про проведення огляду, оцінки та технічного стану раніше відремонтованих 4 двигунів та 2 головних редукторів до авіатехніки».
• Колишньому міністру енергетики висунули підозру у службовій недбалості, що «призвела до укладення збиткових для держави угоди на користь олігарха».​
• В.о. першого заступника Голови Правління ПАТ «Укртатнафта» повідомили про підозру «в умисному ухиленні від сплати податків, вчиненому за попередньою змовою із головним бухгалтером. Їхні дії завдали державі мільйонних збитків».
• Посадовця Одеської ОВА, за даними Генпрокуратури викрито на хабарі 40 тис дол за махінації із землею.​

«​Мій сигнал всім чиновникам на всіх рівнях, де б вони не були: повернення до минулих часів не буде. Україна йде європейським шляхом та не зверне з нього. ​Влада передбачає відповідальність. Якщо ви не згодні жити за Законом –​ це буде кримінальна відповідальність»​, –​ написав у Телеграмі генпрокурор Костін.

Що зробили, а що ні?

33 бали отримала Україна зі 100 можливих в Індексі сприйняття корупції (CPI) у 2022 році та посіла 116 місце зі 180 країн. Минулого року було так: 32 бали зі 100 можливих і 122 місце серед 180 країн. Тож Україна зміцнила свій показник, який є найвищим для країни з часу запуску оновленої методології СРІ.

Цьому сприяла, за словами юридичного радника Transparency International Ukraine Олександра Калітенка, низка позитивних моментів. По-перше, призначили керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). По-друге, влітку 2022 року ухвалили законопроєкт державної антикорупційної стратегії. Це важливий документ, який містить опис стратегічних результатів у боротьбі з корупцією, яких має досягти Україна.

Однак, наголошує Калітенко, так і не ухвалили державну антикорупційну програму. Саме цей документ містить відповідальних, строки та конкретні заходи, щоби досягти цих очікуваних результатів.

Кабмін мав її ухвалити до 10 січня 2023 року, після шести місяців ухвалення антикорупційної стратегії.

«Ми сподівалися, що її ухвалять найближчим часом, можливо, вже до саміту України в ЄС 3 лютого», – міркує Олександр Калітенко.

На важливості ухвалення цієї програми 30 січня у твіттері наголосили посли країн «Групи семи».

«Посли «Групи семи» вважають, що для України вкрай важливе подальше зміцнення антикорупційних інституцій шляхом затвердження та впровадження державної антикорупційної програми, що викликає довіру. Це зміцнить стійкість України під час війни та стане ще одним кроком до її європейського майбутнього»

Серед негативних моментів, які не дають Україні зайняти вищу позицію в Індексі, радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко називає, зокрема, те, що уже майже три роки як призупинений обов'язок політичних партій подавати звіти до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

Також, каже фахівець, Україна не провела реформу Конституційного суду з урахуванням правок Венеційської комісії.

У грудні президент України Володимир Зеленський підписав ухвалений парламентом законопроєкт щодо доборів кандидатів на посаду судді Конституційного суду. Цю редакцію закону критикували громадські експерти із закликами до ветування.

У Transparency International Ukraine зауважують, що вказували на низку ризиків у недосконалих підходах відбору на голову Агентства з розшуку та менеджменту активів, якого так і не обрали.

Не обрали і голову Національного антикорупційного бюро України. Лише частково, зауважують, виконали рекомендації Transparency International Ukraine щодо забезпечення прозорого обліку державної власності та продовження курсу на приватизацію, а також мінімізації ризику ухвалення законопроєктів, які виводять закупівлі з-під дії закону України «Про публічні закупівлі».

Динаміка України у рейтингу Індексу сприйняття корупції за останні десять років.

Експерт Центру протидії корупції Антон Марчук вказує на те, що хоча зміна показника на 1 бал рік до року не є надто значущою, але у порівнянні з 2014-им показник України зріс на 8 балів – і це демонструє загальну позитивну тенденцію.

Водночас він зауважує, що Україна попереду має багато роботи для подальшого зниження рівня корупції:

• розвиток антикорупційних органів й інструментів,
• судова реформа,
• реформа правоохоронних органів,
• забезпечення прозорості закупівель
• та інші секторальні реформи.

«Україна поступово запроваджує потрібні системні зміни, але часто це відбувається надто повільно і всупереч волі посадовців. Якщо говорити про розвиток антикорупційної інфраструктури, то поліпшити показник України у наступному році могли би відновлення декларування посадовців, посилення автономії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», – мовить Антон Марчук.

Читайте також: Відбір директора НАБУ: 22 учасники переходять до фінішних етапів конкурсу

Вплив повномасштабної війни

Парламент зберіг можливість проведення аукціонів з продажу великих об'єктів держвласності на період війни. Такі аукціони й надалі проводитимуть в електронному форматі через систему «Prozorro.Продажі». Та, за словами юридичного радника Transparency International Ukraine Олександра Калітенка, хоча тут продовження курсу на приватизацію виконано, однак не забезпечили прозорий облік державної власності. Єдиний державний реєстр державної власності, в якому обліковуються понад один мільйон об'єктів державного майна, закритий дотепер.

Однією із рекомендацій від українського офісу Transparency International була мінімізація ризиків ухвалення законопроєктів, які виводять закупівлі з-під дії закону України «Про публічні закупівлі». Тоді, як пригадує Олександр Калітенко, після повномасштабного вторгнення Росії сталася невизначеність: Кабінет міністрів дозволив купувати усе необхідне напряму без аукціонів і паралельно продовжив діяти профільний закон про публічні закупівлі.

Це породило дискусії, як проводити закупівлі в кожному конкретному випадку.

Ця постанова Кабінету міністрів про купівлю без аукціонів мала 10 редакцій, більшість з яких відкладала звітування про договори, укладені за цією постановою на період після припинення воєнного стану. Тому у частини угод, що уклали в перші пів року після повномасштабного вторгнення, невідомі власники та умови. Невизначеність врегулювали тільки восени, коли у вересні Верховна Рада наділила Кабмін повноваженнями регулювати закупівлі на час війни. Верховна Рада ухвалила спеціальний закон, на виконання якого Кабмін ухвалив нову постанову, яка визначила особливості закупівель. Тоді був визначений новий вид процедури закупівлі.

«В умовах війни такий крок був необхідний, тому що рівень правової невизначеності був підвищений. Значна частина закупівель повернулася у публічний простір, але є низка винятків, де можна купувати напряму без застосування аукціонів і існує загроза зловживання цим дозволом купувати напряму. Апелюючи питанням безпеки чи терміновості, замовники можуть підписувати прямі угоди й не публікувати їх. Скандал з переплатами на харчуванні для військових є прикладом таких зловживань. Щоби запобігти корупції й забезпечити якість, закупівлі мають бути максимально відкритими. На жаль, ми не можемо сказати, що не має жодних загроз із відкритістю зараз. Існує загроза виведення поза межі Prozorro закупівель з відбудови», – пояснює Олександр Калітенко.

Експерт Центру протидії корупції Антон Марчук міркує, що в умовах повномасштабної війни більша увага приділяється відсічі ворогу і тому, як Україні перемогти, але розслідування корупції не припинялися.

«Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Вищий антикорупційний суд продовжують працювати, а з призначенням нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури робота із розслідуваннями значно активізувалась. У суспільстві також зберігається значна увага до цих справ, що засвідчила реакція на останні журналістські розслідування», – розповів Антон Марчук.

Президент України Володимир Зеленський на скандали у міністерствах, зокрема на розслідування журналістів про закупівлю продуктів для військових відреагував так: «У кожній ситуації ми будемо детально все розбирати. Те, що стосується енергетики та закупівель. Те, що стосується відносин між центральною владою і регіонами. Те, що стосується закупівель для військових. Суспільство отримає повну інформацію, а держава зробить необхідні потужні кроки».

Виконані та невиконані Україною рекомендації від Transparency International Ukraine щодо боротьби з корупцією.

Війна обмежила громадський контроль

Юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко зазначає, що подібні скандали з корупцією є результатом роботи антикорупційних органів. Таким чином інституції, які Україна створила після Революції гідності працюють і показують результат. А цифра у 33 бали, мовляв, пояснює частотність корупційних скандалів.

«Ми ще й у майбутньому побачимо такі скандали, наприклад, після відновлення декларування, коли буде більше інформації з реєстру декларації, який зараз, на жаль, закритий, і громадські організації адвокують його відкриття. Тому було б логічно очікувати, що після його відкриття, після поновлення обов'язку чиновників подавати декларацію уже зараз, а не після війни або після перемоги, то, вочевидь, ми зможемо побачити ще корупційні скандали. Це буде теж ознакою того, що наші антикорупційні органи працюють».

Водночас є проблема з доступом до реєстрів, каже він. І додає: лише частина з них відкрилась, через це громадський контроль зараз обмежений.

Це, за словами експерта, трапилося після початку повномасштабного вторгнення, і спочатку це було обґрунтованим кроком, однак потім законодавцю треба було шукати більш збалансований підхід. Наприклад, пояснює, у реєстрі декларацій заблюрити додаткові конфіденційні дані чи приховати певні дані так, щоб знайти баланс таким чином, щоб і громадські розслідування були можливими, і суб'єкти декларування почувалися безпечно.

«Можливість для громадського контролю обмежена. Вона продовжує бути обмеженою, і це може бути загрозою для наступних індексів сприйняття корупції», – наголошує експерт.

Олександр Калітенко звертає увагу на те, що Індекс не вимірює побутову корупцію і приватний сектор. Він відображає сприйняття корупції лише в державному секторі, на думку експертів, бізнес-аналітиків тощо, а думка пересічних людей не враховується. Серед останніх він зауважує таку тенденцію:

«Зростає готовність викривати корупцію, ці показники наближаються до показників західних країн. Тут ми говоримо про декларативну готовність викривати корупцію, яка, можливо, ще не відобразилася у реальну готовність її викриття. Мені здається, що нульова толерантність до корупції розвивається і формується, а негатив її сприйняття підвищується»

Таку ж тенденцію відмічає і голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков. За його словами, у суспільстві суттєво зріс запит щодо неприпустимості корупції в умовах війни та під час відбудови, а також неготовність її толерувати.

«Ухвалення Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, обов'язкове відновлення електронного декларування та перевірок звітів партій, завершення конкурсів на посади директора НАБУ та голови Агентство з Розшуку та Менеджменту Активів -АРМА безумовно додадуть балів Україні для покращення результатів у цьому році», – заявив Олександр Новіков.

Рекомендації на наступні роки

Юридичний радник Transparency International Ukraine Олександр Калітенко розповідає про рекомендації, які можуть зменшити рівень корупції в Україні та підвищити її позиції в рейтингу сприйняття корупції наступного року:

• Завершення конкурсів на посади очільників антикорупційних органів. Обрання «професійних, незалежних, доброчесних» керівників Агентства з розшуку та менеджменту активів, Національного антикорупційного бюро України, а також Національного агентства з питань запобігання корупції.
• Втілення реформи Конституційного суду з урахуванням висновків Венеційської комісії.
• Відкриті дані, де це можливо і де це не шкодить інтересам безпеки та оборони. Відновлення подання звітності політичних партій і їхню перевірку Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), відновлення подання електронних декларацій та їхньої перевірки НАЗК і функціоналу тих органів, які обмежили через повномасштабну війну, окрім обґрунтованих винятків.
• Ефективний контроль та моніторинг закупівель і використання електронної системи Prozorro для закупівель з відновлення України після повномасштабного російського вторгнення.

Рекомендації від Transparency International Ukraine щодо боротьби з корупцією на 2023 рік.

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, СРІ) – показник, який з 1995 року розраховується міжнародною організацією Transparency International на підставі 13 досліджень авторитетних міжнародних установ та дослідницьких центрів. Чим нижче це число за шкалою від 0 до 100, тим більш корумпованою вважається країна.