Україна – в центрі уваги в процесі імпічменту, але Москва теж відчуває наслідки

За день до телефонного дзвінка, який призвів до початку процедури імпічменту президента США Дональда Трампа, відбувся публічний виступ людини, розслідування якої, як вважало багато людей, уже поставило під загрозу президентство Трампа. У центрі уваги 22-місячного розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера було те саме питання, що й у комітеті з питань розвідки Сенату і в американській розвідувальній спільноті, а саме – Росія та її роль у президентських виборах у США в 2016 році.

Але зараз, коли розслідування в Конгресі щодо імпічменту проти Трампа вступає в нову фазу відкритими слуханнями, що транслюються на телебаченні з 13 листопада, саме Україна опиняється у центрі уваги.

Та незалежно від того, чи буде Трампові врешті-решт оголошений імпічмент і чи усунуть його з посади, наслідки на довгі роки вплинуть на відносини США і з Москвою, а не лише з Києвом.

«Це смішно, але насправді не дуже смішно», – сказав Гліб Павловський, колишній радник Кремля, а зараз незалежний російський політичний аналітик, припускаючи, що на політику США погано вплинули вкрай проблемні відносини між Росією та Україною – країнами, які він порівняв з «патологічною парою», що стоять один одному поперек горла.

«Сполучені Штати потрапили в пастку, в якій перебувають Росія і Україна протягом довгих років, і це для мене абсолютно дивно, – сказав Павловський Радіо Свобода. – Америка стала певним чином залежною від цієї патології, і це призвело до деградації її зовнішньої політики».

Зв’язки США з Росією все погіршуються з того часу, коли Володимир Путін повернувся до російського президентства в 2012 році після чотирирічного перебування на посаді прем’єр-міністра.

Вуличні протести в Москві, російське законодавство, що обмежує права геїв, і закон США 2012 року, призначений покарати російських порушників прав людини – все це почало отруювати двосторонні відносини ще до того, як американська розвідувальна спільнота дійшла висновку, що російські шпигунські агенції втручалися в президентську передвиборчу кампанію у США 2016 року.

Роль Росії у американських виборах і взаємодія між посадовими особами передвиборчої кампанії Трампа і російськими чиновниками у 2016 році були одними з основних чинників, які призвели до розслідування Мюллера і викликали багатомісячні спекуляції щодо намірів і зв’язків Росії з адміністрацією Білого дому за Трампа.

Розслідування Мюллера, яке він вперше публічно обговорив 24 липня, не дійшло висновку, що кампанія Трампа мала змову з Росією, щоб вплинути на вибори, і не встановило, що Трамп перешкоджав правосуддю, що становило б федеральний злочин. Але розслідування і не виправдало його за цими звинуваченнями. Адже Мюллер виявив «багаторазові, систематичні спроби» Росії втрутитися в американські вибори.

«Певний парадокс»

25 липня Дональд Трамп провів телефонний дзвінок із президентом України Володимиром Зеленським, у якому він сказав Зеленському: «Я б хотів, щоб ви зробили нам послугу».

Головне питання для слідства у справі імпічменту: чи погрожував Трамп затримати військову допомогу Україні, якщо Зеленський не відкриє розслідування, пов’язане з одним із головних конкурентів Трампа в боротьбі за президентство у 2020 році.

«У Конгресі виник певний парадокс, що набирає обертів навколо України, бо український скандал охоплює ще менш послідовний набір подій, ніж російський скандал», – заявив для Радіо Свобода Кіт Віттінґтон, професор політології та конституційного права в Принстонському університеті у США.

«І трохи дивно, що російський скандал залишився повністю позаду після того, як протягом стількох місяців він привертав стільки уваги», – сказав Віттінґтон.

Росія, можливо, буде щасливою, якщо її менша, вразливіша сусідка вийде у центр уваги, ще й оточена необґрунтованими твердженнями, ніби то Україна втрутилася у вибори у США, а потім звинуватила в цьому Росію.

Зовнішньополітичні наслідки для України вже зрозумілі. Починаючи з 2014 року, Київ покладається на військову допомогу зі США, воюючи на сході України з бойовиками, яких підтримує Росія, що ні для кого не секрет.

Підтримка Вашингтона, а також європейських союзників і всесвітніх інституцій, таких, як Міжнародний валютний фонд, підтримали хитку економіку України.

У боротьбі з Росією Україна мала двопартійну підтримку і демократів, і республіканців. Пакет військової допомоги майже на 400 мільйонів доларів, який, як стверджують обвинувачі Трампа, він використав, щоб змусити Зеленського відкрити кримінальне розслідування проти його політичного суперника, легко пройшов у рамках законодавства про федеральний бюджет США на 2019 рік.

Вільям Тейлор, головний американський дипломат в Україні й один із перших свідків, який виступив на відкритому слуханні про імпічмент, заявив депутатам Палати представників під час своїх попередніх свідчень: Кремль буде дуже радий бачити, що ця ситуація послабить Зеленського чи поставить його в незручне становище.

«Якщо Україні вдасться звільнитися від російського впливу, Європа може бути цілісною, вільною, демократичною й мирною, – сказав Тейлор, коли давав свідчення перед Конгресом 22 жовтня. – І навпаки, якщо Росія буде панувати над Україною, то Росія знову стане імперією, пригнічуючи свій народ і загрожуючи своїм сусідам і решті світу».

Москві «сподобається приниження Зеленського руками американців», сказав він.

Із погляду Росії

За словами Ендрю Вайса, колишнього головного радника щодо Росії як в республіканській, так і в демократичній адміністраціях, підтримка України Америкою значно послабилася за Трампа, головним чином через готовність Трампа «дивитися на конфлікт крізь призму кремлівської пропаганди».

Вайс, який зараз є віцепрезидентом Фонду Карнегі за міжнародний мир у Вашингтоні, стверджував, що американські чиновники нижчого рівня змогли втримати раніше наявний рівень допомоги для України, ухвалений іще до адміністрації Трампа.

Але, за його словами, «росіяни повністю усвідомлюють, що Дональда Трампа насправді не хвилює Україна, і тепер, коли це питання стає внутрішньоамериканським політичним футболом, єдиним реальним переможцем є Володимир Путін».

Це не означає, що Москва цілком задоволена наслідками справи з Україною, вважають інші експерти. Російська політична аналітик Тетяна Станова прогнозує, що процес імпічменту спровокує «новий цикл хаосу і божевілля, …що може призвести до нових негативних наслідків для Росії».

«Решта політичного класу США, і демократи, і республіканці, становить довгострокову стратегічну загрозу для Росії та її геополітичних інтересів. Таким чином, незалежно від того, які головні болі може створити Трамп для Кремля, він завжди буде здаватися меншим злом, – написала вона в коментарі минулого місяця. – Не дивно, що, що б не трапилось із Трампом, Путін публічно його підтримає. Але зараз зовнішньополітичну поведінку Трампа відстежують більше, ніж будь-коли, і він, найімовірніше, не зможе діяти таємно».

«Для Путіна було б краще, якби українського скандалу взагалі не було», – додала Станова.

«Гасло – непередбачуваність»

Томас Ґрем, чільний радник Ради національної безпеки США за президента Джорджа Буша-молодшого, заявив, що, фокусуючись на імпічменті, мало хто у Вашингтоні звертає увагу на стан поточної політики США і щодо України, і щодо Росії.

«Процес розробки політики не просто зламаний у цій адміністрації – тут узагалі бракує людей із достатніми знаннями, навіть щоб тільки почати серйозно займатися політикою», – заявив Ґрем Радіо Свобода.

Іще гірше, за його словами, те, що у США зовнішня політика, як правило, відходить на другий план у роки виборів, і це є викликом для України в час, коли Зеленський намагається прискорити вирішення конфлікту з підтримуваними Росією бойовиками, який вбив понад 13 000 людей із 2014 року.

«Сполучені Штати значною мірою не беруть участі у цій дипломатії, навіть якщо у нас є що захищати, – сказав Ґрем. – І хто знає, що президент Трамп вирішить зробити після розмови з Путіним, особливо за відсутності ґрунтовних політичних порад, що надходили б від бюрократії в галузі національної безпеки?».

Як кандидат і як президент Трамп чинив спротив значній частині звичних зовнішньополітичних позицій США щодо ставлення до Росії, кажуть експерти ,хоча не всім цим позиціям, і закликав до більш примирливої політики.

Іван Курілла, професор історії Європейського університету в Санкт-Петербурзі в Росії і фахівець із американської політики, який був автором книжки 2018 року «Закляті друзі», заявив, що новий саміт Трамп – Путін відбудеться не скоро.

Він стверджує, що враховуючи те, що законодавці і політики США цілком зайняті розслідуванням імпічменту, його наслідками, а потім політикуванням у рік проведення виборів, Росія може почуватися сміливіше.

«У той же час Трамп і Конгрес будуть настільки зосереджені на процедурі, що Росія може зрозуміти, що вона має зелене світло для того, робити все, що їй заманеться, в різних регіонах, – сказав Курілла. – Америка не відреагує, [якщо тільки] такий крок не виявиться настільки нахабним, що громадськість США буде вимагати відплати».

«Гасло – непередбачуваність», – вважає Ґрем.

Ці настрої поділяє і Павловський.

«Чесно кажучи, мені важко зрозуміти, що зараз відбувається в політиці [США]», – сказав він.