У п’ятницю 7 червня завершується черговий етап одного з позовів України проти Росії у міжнародних судових установах, що стали наслідком захоплення Росією українських територій і війни, яка триває вже 5 років, призвівши до понад 13 000 загиблих, десятків тисяч поранених і більше мільйона біженців.
Ці слухання у Міжнародному суді ООН у Гаазі почалися 3 червня з виступу російських представників, які доводять, що суд не має повноважень розглядати український позов, поданий у січні 2017 року, в якому Росію звинувачено в порушеннях прав людини у Криму та у фінансуванні і підтримці сил, які воюють проти України.
Рішення суду про те, чи погодиться він з російськими доводами про брак юрисдикції і чи відмовиться від розгляду позову очікуватимуть до кінця цього року, або на початку 2020.
Не зважаючи на те, що наша делегація є набагато меншою за російську, вона складається з перевірених часом представниківОлена Зеркаль
У попередньому тимчасовому рішенні суд у квітні 2017 року погодився з вимогою України про потребу негайно зобов’язати Росію припинити дискримінацію в Криму, але залишив незадоволеним український заклик, щоб Москву зобов’язали зупинити підтримку збройних формувань на українській території.
Коментуючи тоді хід справи в інтерв’ю “Голосу Америки”, юрист Ірина Марчук назвала серед недоліків позиції України брак обґрунтованих доказів, а також певні суперечності у тому, як сама Україна визначала події на Донбасі: міжнародний збройний конфлікт за участю Росії, чи операція проти терористів.
Росія перемогла у подібній судовій суперечці в Гаазі з Грузією, коли Міжнародний суд 2011 року відхилив грузинський позов зі звинуваченнями про порушення прав людини Росією, починаючи з 90-х років в Абхазії та Південній Осетії, включно з війною 2008 року.
Суд тоді визнав факт диспуту сторін, але заявив про відсутність власної юрисдикції для розгляду позову Грузії зокрема тому, що російська сторона довела брак намагань Тбілісі спочатку вирішити диспут з Москвою на двосторонньому рівні, а вже потім звертатися до Міжнародного суду, як цього вимагає міжнародне право.
З огляду на активне використання Росією технічних заперечень проти позову України, українським юристам необхідно було сформувати й обґрунтувати подання відповідно до положень міжнародних конвенцій ООН: Про боротьбу з фінансуванням тероризму та Про ліквідацію расової дискримінації.
Одним з найбільших прикладів підтримки Росією тероризму в ході війни на Донбасі українські представники називають збиття у липні 2014 року малайзійського авіалайнера, коли загинули 298 пасажирів та членів екіпажу.
«Незважаючи на те, що наша делегація є набагато меншою за російську, вона складається з перевірених часом представників МЗС, СБУ, ГПУ, які безпосередньо розслідують справи щодо збиття МН17, терористичних актів в Маріуполі, Краматорську, Волновасі, забезпечують надання міжнародно-правової допомоги та брали участь в усіх переговорах з росіянами щодо цих питань», – написала у зв’язку з початком червневих слухань представниця України заступниця міністра закордонних справ Олена Зеркаль.
Україна у даному випадку не має можливості вимагати покарання Росії за сам факт агресії, захоплення українських територій і намагання змінити міжнардно визнані кордони.
Москва відкидає звинувачення, що утискає неросійські меншини у Криму і заперечує, що від самого початку фінансує та забезпечує збройні формування на українській території.