ТБІЛІСІ – Через п’ятнадцять років після війни Грузії з Росією в 2008 році за сепаратистський регіон Південна Осетія мало грузинів може дійти згоди щодо того, як її пам’ятати – включно з датою її початку.

Багато хто, включно з грузинським урядом, відзначають річницю початку війни 8 серпня. Опозиційні діячі та велика частина міжнародної спільноти, тим часом, відзначають її на день раніше, 7 серпня.

Дедалі жорсткіший розкол щодо річниці є наслідком єдиного питання, яке стало домінувати в грузинському дискурсі про війну 2008 року: хто її розпочав?

Питання не має короткої відповіді. Повномасштабна війна спалахнула після кількох днів загострення і сутичок у регіоні та місяців напруженості навколо підтримуваних Росією сепаратистських територій – Південної Осетії та Абхазії.

Вона виникла внаслідок років політичної відчуженості між грузинами й осетинами та історичних образ, які сягають століть.

У короткій війні, яка тривала близько п'яти днів, загинули понад 200 солдатів і понад 300 мирних жителів, а тисячі були змушені покинути свої домівки. Після війни Росія офіційно визнала Абхазію та Південну Осетію «незалежними державами» та значно розширила свою військову присутність на обох територіях.

Хто почав війну?

Хто, на вашу думку, «почав» війну, великою мірою залежить від того, наскільки далеко в історію ви вирішите повернутися.

Це було рано-вранці 8 серпня 2008 року, коли грузинські війська сильно обстріляли столицю Південної Осетії Цхінвалі.

Росія, яка була гарантом безпеки для сепаратистської Південної Осетії, яка відкололася від Грузії в іншій війні на початку 1990-х років, відповіла переважною силою і в наступні кілька днів не лише витіснила грузинські сили з Південної Осетії, але і вторгся в Грузію.

За багатьма свідченнями, так і почалася війна. У звіті Європейського союзу, опублікованому роком пізніше, зазначено, що обстріл Цхінвалі «поклав початок широкомасштабному збройному конфлікту в Грузії», хоча й звинуватив Росію також у її провокаційних діях напередодні війни.

Деякі грузини, однак, вказують на те, що, на їхню думку, було справжнім початком конфлікту: передбачуваний широкомасштабний рух російських військ до Південної Осетії через Рокський тунель, який, на їхню думку, був попередником давно запланованого вторгнення до Грузії.

Передбачуване пересування російських військ ніколи не було доведено, і автори звіту ЄС обережно заявили, що вони «не в змозі вважати достатньо обґрунтованими» повідомлення про значне просування Росії 7 серпня.

Російська танкова колона на шляху до Цхінвалі. 9 серпня 2008 року

Незважаючи на таку оцінку, наратив про 7 серпня був виправданням постфактуму з боку тодішнього президента Міхеїла Саакашвілі, стверджує Паата Закареїшвілі, колишній державний міністр з питань примирення та громадянської рівності.

«Протягом року [після війни] абсолютно ніхто не говорив про 7 серпня», – сказав Закареїшвілі Радіо Свобода.

Але в очікуванні публікації звіту ЄС у 2009 році Закареїшвілі сказав, що Саакашвілі розвинув «міф, цю легенду» про широкомасштабне вторгнення Росії перед нападом Грузії. «Ідея про те, що війна почалася 7 числа, абсурдна. Її придумав Саакашвілі для своїх політичних цілей», – сказав він.

Коли партія «Грузинська мрія», очолювана бізнесменом-мільярдером Бідзіною Іванішвілі, у 2011 році розпочала свій задум із повалення Саакашвілі та його партії «Єдиний національний рух» (ЄНР), частина її передвиборчого наративу полягала в тому, що Саакашвілі необачно розпочав війну та навів на нищівну російську владу свої дії.

У 2011 році на пресконференції перед парламентськими виборами Іванішвілі заявив, що «Грузія почала» війну, посилаючись на звіт ЄС як на доказ.

Незабаром почалися дуелі. Коли «Грузинська мрія» перемогла на виборах у 2012 році, поклавши край правлінню ЄНМ Саакашвілі, а Іванішвілі став прем’єр-міністром, він відзначив річницю війни 2012 року 8 серпня. Саакашвілі, який тоді ще був президентом, відзначив це днем раніше.

До листопада 2013 року Саакашвілі також втратив президентство, і почалося домінування «Грузинської мрії» і дати 8 серпня. Стовпом політичного наративу «Грузинської мрії» є те, що попереднє керівництво принесло війну в країну, а воно цього не насправді не зробило.

Але серед опонентів «Грузинської мрії», які, як правило, є політичними союзниками Саакашвілі, почав наростати опір пізнішій даті.

«Існує певна плутанина щодо дати початку серпневої війни 2008 року», – писав Давид Баташвілі, аналітик Грузинського фонду стратегічних і міжнародних досліджень, у статті 2018 року.

«Люди схильні називати 7 серпня та 8 серпня взаємозамінними, ніби між цими двома датами немає різниці», – зауважив він.

Насправді, писав Баташвілі, дата 8 серпня базується на «російській брехні», що Москва атакувала лише у відповідь на обстріл Грузією Цхінвалі. «Для деяких грузин згадувати 8 серпня як день початку війни слідом за Москвою є неймовірною дурною легковажністю».

Наратив про 7 серпня, який звинувачує Росію у розв’язанні війни, почав пускати коріння. У 2020 році тодішній прем’єр-міністр Георгій Гахарія порушив традицію «Грузинської мрії» і відзначив річницю 7 серпня.

У перший рік перебування на посаді президента Саломе Зурабішвілі, у 2019 році, вона відзначала річницю 8 серпня. Але наступного року вона змінила річницю після суперечки під час її виборчої кампанії 2018 року на підтримку ідеї про те, що Грузія почала бойові дії.

США теж змінили підхід. У той час як попередні заяви про вшанування пам’яті публікувалися 8 серпня, з 2020 року Вашингтон відзначав річницю 7 серпня. На прохання пояснити цю зміну речник посольства США в Тбілісі сказав: «Посольство, народ Грузії і міжнародне співтовариство визнають 7 серпня початком повномасштабної військової агресії Росії проти Грузії». (ЄС, зі свого боку, роками відзначає дату 7 серпня.)

Суперечки щодо дат лише посилюються, оскільки політичні розбіжності в Грузії зростають. Під час торішнього відзначення дати війни прем’єр-міністра «Грузинської мрії» Іраклія Гарібашвілі запитали, чому він відзначив річницю 8, а не 7 числа.

«Дата 8 серпня ніколи не була предметом обговорення, – відповів він. – Взагалі соромно, що тут стоять родини наших воїнів-героїв, а ми говоримо про дати».

Він додав, що «нерозумна політика Саакашвілі, його непрораховані, провокаційні кроки» призвели до того, що колишнє керівництво «не змогло відвернути цю трагічну війну».

Суперечки щодо того, хто її почав, означають, що залишається менше місця для справжніх дискусій про те, що сталося під час війни, і про те, як тепер думати про сепаратистські території, сказала Анна Дзяпшипа, кінорежисерка з Тбілісі та пацифістка.

«Ця поверхнева тема дат дійсно змінює те, як ми говоримо про проблему та про що ми говоримо у війні 2008 року, – сказала вона Радіо Свобода. – Це не дає місця для роздумів і розуміння рамок і причин» конфліктів у Грузії. У результаті пам'ять про війну «стала дуже поверхневою», сказала вона.

Тодішній президент Грузії Міхеїл Саакашвілі під час відзначення 5-ї річниці російсько-грузинської війни. Тбілісі, 8 серпня 2013 року

Політика в Грузії неймовірно поляризована, аж до того, що ЄС заявив, що лідери країни повинні вирішити проблему за допомогою більшої міжпартійної співпраці, щоб Грузія стала кандидатом на членство в ЄС.

«Війна [2008] стала одним із головних стовпів цієї поляризаційної гри в звинувачення», – сказав Вано Абрамашвілі, аналітик і керівник Програми миру тбіліської неурядової організації «Кавказький дім».

Нова поляризація

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році ще більше поляризувало спадщину 2008 року.

Опозиція та інші організації, які виступають проти «Грузинської мрії», прагнули зобразити конфлікт у Грузії як частину більшого явища російської агресії, яка включає її війну проти України.

«Рух ганьби», прозахідна молодіжна група активістів, купує рекламу в Instagram, яка рекламує 7 серпня як справжню річницю війни.

«Навіть після 15 років після серпневої війни російська пропаганда продовжує проштовхувати наратив про те, що війна почалася 8 серпня, маючи намір перекласти провину на Грузію», – написала група в одному з таких дописів.

«Однак реальність така, що Росія готувалася до цієї війни роками... Офіційний початок війни стався 7 серпня, коли російська армія вторглася на територію, що контролюється центральним урядом Грузії. Важливо не поширювати російську пропаганду, а шукати точну інформацію про події».

«Російсько-українська війна така чорно-біла, і у людей є бажання перенести це чорно-біле на наш конфлікт тут», – сказала Дзяпшипа. Це означає, що конфлікти в Грузії дедалі частіше сприймаються виключно в грузинсько-російських термінах, а голоси абхазців і осетинців рідко чуються або розглядаються, кажуть такі активісти, як Дзяпшипа та Закареішвілі.

Колишній прем’єр-міністр Груії Бідзіна Іванішвілі (архівне фото)

Риторика правлячих кіл «Грузинської мрії» також загострилася. Нещодавно вони почали висловлювати скарги, які колись були табу серед більшості грузин, що Захід недостатньо підтримав Грузію в 2008 році.

«У 2008 році у нас була війна, ви це добре пам'ятаєте, а чи пам'ятаєте ви когось, хто вводив санкції проти Росії? Ні в кого в світі не було правильної, адекватної реакції. Тому моє запитання: де логіка? Наша війна була не війною, а війна в Україні є війною?» – про це заявив прем'єр-міністр Іраклій Гарібашвілі під час травневого виступу в Катарі.

«Західні країни запровадили фактичне ембарго на постачання зброї Грузії відразу після війни 2008 року і незабаром оголосили про злощасне «перезавантаження» [у відносинах] з Росією, – написав спікер парламенту Шалва Папуашвілі в нещодавній статті для сайту civil.ge. – У наступні роки багато з цих країн збільшили зовнішню торгівлю з Москвою до безпрецедентного рівня і загорнули деякі великі економіки в російську енергетичну гамівну сорочку».

Війна в Україні також дала лідерам «Грузинської мрії» нові боєприпаси для їхніх аргументів про те, що вони краще, ніж ЄНР – який залишається найбільшою опозиційною партією Грузії, – в утриманні Грузії від війни.

«Якби Саакашвілі був сьогодні при владі, вони б зробили тут другий Маріуполь, це був намір», – сказав Гарібашвілі у квітні 2022 року, маючи на увазі зруйноване українське місто, яке було спустошене вторгненням Росії.

Для багатьох грузин урядова риторика час від часу змінювалася на звинувачення жертви, коли він порівнював свій успіх у тому, що Росія не вторглася, з нездатністю Києва запобігти нападу.

«Уряд «Грузинської мрії» втрачає можливість скористатися війною в Україні, а весь світ бачить, що Росія є агресором, – сказав Закареішвілі. – Натомість вони постійно звинувачують ЄНР у тому, що вони стали причиною початку війни».

Обговорення дат і звинувачень означає, що важливіші питання не ставляться, сказав Закареішвілі. «Неважливо, хто почав війну, – сказав він. – Важливо, що війна була і як її можна було уникнути. І про це треба говорити з абхазами і осетинами, як тільки закінчиться війна в Україні».

Аналітик Абрамішвілі погоджується: «Для мене не головне, хто стріляв першим. Моє запитання: «Що зробив мій уряд?»

(Над статтею працював Джошуа Куцера)