Визначити переможця в першому турі президентських виборів у Грузії не вдалося. Другий тур відбудеться через два тижні після оголошення остаточних результатів голосування, що відбулося в неділю, 28 жовтня. У Центрвиборчкомі Грузії крайнім терміном проведення другого туру виборів президента назвали 2 грудня, інформує Грузинська служба Радіо Свобода, посилаючись на Грузинське громадське мовлення – громадську телерадіокомпанію країни.
За словами голови виборчої адміністрації Тамар Жванії, максимальний термін для оприлюднення остаточних результатів, згідно із законом, становить 20 днів після дати виборів. «Із законодавчої точки зору, коли мова йде про другий тур, у нього є свої терміни. Максимальний 20-денний термін призначений для підведення підсумків, і потім у двотижневий термін проходить другий тур», – заявила голова ЦВК Грузії.
Згідно з чинним законодавством, кандидатом, який переміг на виборах, вважається той, який набрав більше ніж 50% голосів. Якщо жоден із кандидатів не може отримати такого результату, пройде другий тур між двома кандидатами з найкращим результатом.
Як повідомила Центральна виборча комісія Грузії після обробки даних із усіх 100% виборчих дільниць, лідирує колишній міністр закордонних справ Саломе Зурабішвілі – за неї віддали голоси 38,64 відсотка виборців. Її основний суперник Ґріґол Вашадзе набрав 37,74 відсотка голосів, а колишній спікер парламенту Давіт Бакрадзе, висунутий опозиційною партією «Європейська Грузія», отримав 10,97 відсотка. В абсолютних числах відставання Вашадзе від Зурабішвілі в 0,9% склало лише 14 тисяч 436 голосів.
Ґріґол Вашадзе та Саломе Зурабішвілі
- Саломе Зурабішвілі, колишня міністр закордонних справ за влади президента Міхеїла Саакашвілі у 2004–2005 роках, балотується як незалежна, але має підтримку нині владної партії «Грузинська мрія» мільярдера Бідзіни Іванішвілі, що є супротивником колишньої владної партії Саакашвілі «Єдиний національний рух»;
- Ґріґол Вашадзе, теж колишній голова МЗС часів влади Саакашвілі (2008–2012 роки), – висуванець альянсу десяти опозиційних партій «Сила в єдності», провідну роль у якому відіграє «Єдиний національний рух».
Згідно зі зміненою Конституцією Грузії, роль президента після виборів буде вже не настільки вагомою, як раніше. Парламентська республіка, хоча б на рівні закладеної в закон теорії, остаточно змінює сильну президентську модель. Реформа Конституції, яку розпочав Міхеїл Саакашвілі «під себе» (щоб після завершення другого президентського терміну, як він уявляв, далі фактично керувати країною з посади прем’єра), була використана і доповнена мільярдером Бідзіною Іванішвілі для вибудовування своєї «вертикалі влади», в якій роль президента зведена до мінімуму.
Перші три президенти пострадянської незалежної Грузії мали на державу величезний вплив. Їхні рішення ставали доленосними для сотень тисяч і мільйонів людей. Їм довелося платити за свої численні помилки – життям (Звіад Ґамсахурдія), ізоляцією (Едуард Шеварднадзе), вигнанням (Міхеїл Саакашвілі).
Для Звіада Ґамсахурдії метаморфоза, коли він перетворився з лідера національно-визвольного руху на авторитарного правителя, який розв’язав війну в Південній Осетії і втратив владу в результаті військового перевороту, а потім і життя, протривала всього кілька років.
(Відео «Эхо Кавказа» – російськомовної редакції Грузинської служби Радіо Свобода)
Едуард Шеварднадзе (колишній міністр закордонних справ СРСР), який прийшов після Ґамсахурдії, очолив Держраду, яка, за підсумками війни, втратила контроль над Абхазією. Бідність і корупція стали синонімами «епохи Шеварднадзе». Президента, який довго тримався за владу, скинули в результаті Революції троянд.
(Відео «Эхо Кавказа» – російськомовної редакції Грузинської служби Радіо Свобода)
Третій президент Грузії – людина, з якою пов’язували свої надії дуже багато громадян цієї держави, – Міхеїл Саакашвілі. Молодий реформатор, чиїх здобутків не заперечують навіть його люті вороги, зумів безкровно повернути контроль над регіоном Аджарія. Але напруженість у його відносинах із Москвою закінчилася повномасштабною війною, визнанням Росією самопроголошеної «незалежності» сепаратистських регіонів Грузії, Абхазії та Південної Осетії. Програна війна, авторитарний стиль правління, порушення прав людини обернулися для Саакашвілі не тільки поразкою на виборах, а й кримінальними справами, які не дають йому сьогодні можливості повернутися на батьківщину.
(Відео «Эхо Кавказа» – російськомовної редакції Грузинської служби Радіо Свобода)
Лише останньому, четвертому президентові – Ґіорґі Марґвелашілі, судячи з усього, вдалося уникнути важкої долі попередників. Але і його вплив на політику держави був радше символічним. Неформальним правителем Грузії більшу частину періоду президентства Марґвелашілі був Бідзіна Іванішвілі. Незадовго до нинішніх виборів Іванішвілі «вийшов з тіні», очоливши «Грузинську мрію», яка має конституційну більшість.
(Відео «Эхо Кавказа» – російськомовної редакції Грузинської служби Радіо Свобода)
Майбутній президент Грузії буде виконувати, по суті, лише церемонійну функцію. Справжнім правителем країни є голова головної політичної сили – партії «Грузинська мрія», термін повноважень якої визначають підсумки парламентських виборів. Таким чином, неможливо передбачити, скільки років буде залишатися при владі Бідзіна Іванішвілі.
Бідзіна Іванішвілі
За повідомленням ЦВК, вибори відбулися спокійно, виникло лише кілька незначних процедурних проблем. Грузинське відділення організації Transparency International інформує, що його спостерігачі зафіксували до 90 порушень – і незначних, і відносно серйозних. Серед них, як стверджує організація, були виборчі махінації чи купівля голосів.
Але кампанія напередодні виборів велася в атмосфері гучних заяв, звинувачень у корумпованості чи зловживаннях кандидатів тощо.
Мабуть, єдиною особливістю цих передвиборних перегонів є те, що «слабкого» президента обирають прямим всенародним голосуванням. Це не дає президентові додаткових повноважень, але підвищує рівень політичної легітимності голови грузинської держави.
Відповідно до змін до Конституції країни, що були ухвалені 2017 року, а набудуть чинності після нинішніх виборів, наступних голів держави має обирати спеціальний орган, колегія виборців. Ці зміни також передбачають, що термін обраного нині президента країни складе 6 років, а не 5, як досі.
Над публікацією працювала Людмила Ваннек (за матеріалами Грузинської редакції Радіо Свобода)