Ще 31 грудня 2019-го мало хто уявляв, яким буде 2020 рік для Білорусі. У Палаці незалежності під бій курантів Олександр Лукашенко так міркував про майбутнє країни: «Так, це буде рік важкої праці і випробувань, перемог і розчарувань. Усе як у звичайному житті. Але як по-іншому? Адже право самостійно вибудовувати свою долю легко не дається». Прогноз збувся. Хоча навряд чи Лукашенко уявляв собі саме такий сценарій. Через 8 місяців після цього виступу сотні тисяч білорусів вийшли на вулицю з вимогою відставки Олександра Лукашенка. Журналісти телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», зібрали основні факти року, що минув, у Білорусі.
Почалося все навесні. Сьомого травня підприємець і блогер Сергій Тихановський заявив про намір балотуватися на пост президента Білорусі: «Понад 100 тисяч підписників на сьогоднішній момент просять мене брати участь у цій кампанії, тому що не вірять і не бачать жодного кандидата, за яким вони могли б піти і яким вони б могли довіряти».
В результаті Тихановський так і не став кандидатом у президенти. Центрвиборчком Білорусі відмовив йому в реєстрації. Замість нього рішення балотуватися ухвалила його дружина – 37-річна домогосподарка і мати двох дітей Світлана Тихановська. І ЦВК її допустив. Через пів року Тихановська увійде до списку ста найвпливовіших жінок року за версією «Бі-бі-сі», а також до числа 28 найвпливовіших людей Європи за версією американського журналу Politico.
Сам Сергій Тихановський із кінця травня перебуває під арештом. Блогера затримали на одному з передвиборних пікетів на підтримку його дружини. Тихановського звинувачують за трьома статтями, в тому числі у грубому порушенні громадського порядку. Правозахисники визнали його політв’язнем.
Під арештом перебуває ще один потенційний кандидат у президенти Білорусі – банкір Віктор Бабарико. Колишній глава «Белгазпромбанку» заявив про президентські амбіції в середині травня, заарештований був у червні за звинуваченням в економічних злочинах. Як і Тихановський, визнаний політв'язнем.
Третій потенційний кандидат у президенти, колишній дипломат і співзасновник Парку високих технологій Валерій Цепкало був змушений утікати з Білорусі через загрозу кримінального переслідування.
Влітку на чолі опозиції залишаються три жінки – кандидатка у президенти Білорусі Світлана Тихановська, керівниця виборчого штабу Віктора Бабарика Марія Колесникова і дружина Валерія Цепкала Вероніка Цепкало.
«Можливо, якби я була сама, можливо, сил би не вистачило. Але зараз відчуваю підтримку милих дам, їхніх штабів, і об’єднання з нашим штабом, звичайно, додає мені сил», – говорила Світлана Тихановська.
Передвиборчі пікети Тихановської збирають аншлаги по всій країні. Тисячі білорусів приходять підтримати опозиційну кандидатку з історичним біло-червоно-білим стягом Білорусі, який став символом протесту. Наймасштабніший пікет пройшов 30 липня в Мінську. Він зібрав понад 60 тисяч людей.
Світлана Тихановська обіцяє проведення нових виборів у разі своєї перемоги: «Я не політик, і влада мені не потрібна, але мій чоловік за ґратами. Я змушена була сховати своїх дітей заради їхньої безпеки. Я пожертвувала спокійним життям заради нас усіх». Білоруси бачать у Тихановській шанс на зміни.
Дев’ятого серпня, в день голосування, її прихильники масово йдуть на виборчі дільниці. На руках – білі стрічки як символ змін. Для того щоб віддати свій голос, люди стають у величезні черги до дільниць – такого в Білорусі не було ніколи.
Проте ввечері Центрвиборчком оголошує перемогу Олександра Лукашенка. За даними ЦВК, він набирає більше ніж 80% голосів (81,35%), Світлана Тихановська – лише 8%. Її прихильники заявляють про фальсифікації і виходять протестувати на вулиці по всій країні. Силовики жорстко розганяють акції, застосовуючи світлошумові гранати.
ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ: «У Лукашенка не залишиться іншого вибору, як поступки і переговори». Радник Тихановської – про те, скільки ще протримається режимУ цей час по всій країні практично відсутній інтернет. Не працюють сайти незалежних ЗМІ і соцмережі. Міліція повідомляє про рекордні 3 тисячі затриманих. Сотні людей поранені і побиті. Багато з них до цих пір проходять реабілітацію.
Жорстокість силовиків призводить до того, що наступного дня люди знову виходять на вулицю. Проти них знову застосовують зброю і силу. Увечері 10 серпня МВС Білорусі повідомляє про першу жертву протесту. Пізніше стане відомо, що це Олександр Тарайковський. Кримінальну справу за фактом його смерті досі не порушено.
На білоруських заводах починаються страйки – там вимагають припинити насильство і провести нові вибори. Згодом владі вдається придушити опір робітників.
Шок протестувальників викликає не лише перша смерть, а й розповіді затриманих демонстрантів. Вони говорять про масові побиття, катування та факти сексуального насильства в центрі ізоляції правопорушників на Окрестіна в Мінську.
«Затримували всіх, били всіх – дівчат, хлопців, дітей по 13, 14, 15 років. Були чоловіки по 70 років – вік дідуся, який із нами сидів».
Світлана Тихановська 11 серпня під тиском влади залишає Білорусь. Уже з Литви вона записує відеозвернення, в якому повідомляє про свій відхід із політики: «Багато хто мене зрозуміє, багато хто мене засудить, а багато зненавидять. Але знаєте, не дай Боже опинитися перед таким вибором, перед яким опинилася я». Пізніше стане відомо, що влада погрожувала Тихановській в’язницею, а її дітям – дитбудинком.
Утім, із політики Світлана Тихановська так і не пішла. 14 серпня вона заявила про створення Координаційної ради для передачі влади в Білорусі. До неї увійшли нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич, колишній міністр культури Павло Латушко, юрист Лілія Власова та інші відомі білоруські діячі. На даний момент практично всі вони залишили Білорусь або перебувають під арештом.
Білоруська влада намагалися силоміць вивезти з країни і Марію Колесникову, керівницю виборчого штабу Віктора Бабарика. Але на кордоні Колесникова порвала свій паспорт. Зараз вона під арештом. Її звинувачують у закликах до захоплення влади.
Незважаючи на спроби обезголовити опозицію, щонеділі білоруси незмінно виходять на марші протесту. Один із найбільших зібрав 23 серпня понад чверть мільйона протестувальників. Того дня Олександр Лукашенко вийшов до силовиків, які охороняли його резиденцію, з автоматом. Зброя також була в руках у його 15-річного сина.
Є й інше відео, зняте того ж дня силовиками. Воно демонструє, як насправді співробітники ОМОНу відреагували на появу Лукашенка.
Протести в Білорусі тривають досі. За даними правозахисників, загальне число затриманих перевищило 30 тисяч осіб. Із початку виборчої кампанії порушено понад 900 кримінальних справ проти її учасників, активістів та учасників протесту і жодного – проти силовиків. Загалом за час мирних акцій, за різними даними, загинули від 4 до 7 людей.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ: Правління Лукашенка переживає 2020 рік. А 2021-й переживе?Останньою на даний момент стала смерть 31-річного Романа Бондаренка в Мінську. Він помер від ушкоджень головного мозку після затримання на «площі змін» – так називають один із дворів, де регулярно проходять протести.
Громадські активісти та незалежні засоби масової інформації вважають, що до його смерті причетні люди з найближчого оточення Олександра Лукашенка.
Останні слова Бондаренка в дворовому чаті «Я виходжу» стали одним із головних гасел білоруського протесту.
Роман Бондаренко. Життя у фотографіях білоруса, який помер після затримання і побиття