Важа Тавберідзе
Колишній командувач Збройних сил США в Європі, генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес вважає, що російським військовим бракує узгодженості, а нові бойові машини та танки з-за кордону для України можуть змінити хід війни. Про це він розповів Радіо Свобода. Годжес також пояснив, чому помилився у своїх оцінках щодо дати деокупації Криму.
– Бахмут та Соледар перебувають під постійною атакою російських військових, або якщо точніше, під атакою найманців приватної військової компанії «Вагнер». Чому Бахмут на сході України такий важливий? Що голова «ПВК Вагнер» Євген Пригожин хоче досягти у Бахмуті?
– Мені зайняло трохи часу, щоб зрозуміти, для чого Росія приділяє так багато уваги Бахмуту, особливо сили на чолі з Пригожиним. Думаю, тут є символічний аспект, це майже марнославство для нього. Він, очевидно, не дбає про те, скільки людей загине. На цей момент вони [«вагнерівці»] перебувають там вже 5 місяців, але досі не змогли взяти Бахмут. (Росія 13 січня оголосила, що контролює місто Соледар, що неподалік Бахмуту, Україна заявляє про бої за це місто – ред.) Натомість продовжують відправляти туди непідготовлених людей, яких нещодавно мобілізували.
Не знаю, чи буде приємно родинам тисяч загиблих знати, що справжньою метою Пригожина було не стратегічно важливе перехрестя, а гіпсові шахти
Нещодавно з’ясувалося, що в регіоні є соляні та гіпсові шахти. І Пригожин навіть говорив про забезпечення там ресурсів. Але не знаю, чи буде приємно родинам тисяч загиблих знати, що справжньою метою Пригожина було не стратегічно важливе перехрестя, а гіпсові шахти.
Думаю, вся ситуація навколо Бахмуту показує недостатню злагодженність російської операції. Я не думаю, що Пригожин отримує накази від [генерала Сергія] Суровікіна, точно не отримує накази від генерала [Валерія] Герасимова (якого призначили командиром генерального штабу 11 січня, щоб наглядати за вторгненням – ред.). То хто відповідальний? Вони не мають узгодженого плану. Вони, на щастя, досі не зрозуміли і не покращили усі інституційні недоліки, які виявилися в лютому та березні.
– Чи може бути таке, що Росія використовує знайому їй тактику – кидати в бій велику кількість бійців, щоб рано чи пізно це дало результат?
– Росіяни завжди припускали, що виграють кількістю, тобто це їхній шлях ведення воєн століттями, що вони зрештою отримають перевагу над українськими військовими.
Українці більш професійні та кваліфіковані; бачимо, що точність може перемогти масу
Однак, очевидно, вони не здатні зробити це, тому що українці більш професійні та кваліфіковані; бачимо, що точність може перемогти масу, якщо маєш достатньо точності і застосовуєш її у правильних місцях.
І Україна послідовно дбала про логістику – транспортні мережі, зберігання боєприпасів – за допомогою різних засобів.
Український військовий готує мінометні снаряди, Бахмут
– Минулого тижня західні країни анонсували, що відправлять Україні більш розвинену зброю, включаючи бойові машини піхоти Bradley зі США, бойову машину піхоти Marder із Німеччини та легші бойові машини піхоти з Франції. Чого бракувало Україні без них і що Київ очікує зараз від цього?
– Звісно, я хочу, щоб рішення надати Bradley, Marder, AMX-10RC та інші системи сталися раніше. Хороші новини – ці рішення є. І те, що я почув минулого тижня, було основою для бронетанкової бригади. В основному, є самохідна артилерія від Чехії, AMX-10RC від Франції, які є чудовим транспортом з великою мобільністю та великою гарматою на ньому; Marder, які є хорошою системою; Bradley, які є найкращою бойовою машиною піхоти у світі.
Бойома машина Marder
Якщо це отримати і, можливо, відправити український танковий батальйон з інженерами, це буде летальне військове формування, яке може стати залізним кулаком, що допоможе проникнути в нескінченні лінії російських окопів. Це те, що я бачу. Я не рахую машини, я дивлюсь на можливості. І вони [українці] витратять наступні пару місяців на отримання обладнання, навчання на ньому, практику та нарощування логістики. І коли український Генштаб буде готовий, то вони це застосують як силу.
– Деякі західні експерти з безпеки, з якими я говорив, були більш скептичні. Вони вітають новину, але кажуть, що тут не вистачає можливостей для удару; Україні потрібні належні танки, як M1 Abrams і подібні системи озброєння. Чи ви погоджуєтеся з цією оцінкою? Якщо так, чи вірите, що такий пакет зброї також готується?
– Звичайно, це було би краще, якби українці також мали Abrams або Leopard. Є відчуття ніби це може статися, але я не знаю... Але я би не припускав, що те, що ми бачили минулого тижня, це у вакуумі.
Німецький танк Leopard 2 (архівне фото)
Є багато речей, які українці будують для нарощування спроможностей для наступної фази контрнаступу, вирішальним етапом якого стане звільнення Криму.
– Я повернуся до питання Криму, але спершу хочу спитати про танки. Здається, декілька країн, включаючи Польщу та Велику Британію, близькі до того, щоб надати Україні танки. Наскільки це буде знаково для України і як це може змінити хід війни?
– Це важливо з точки зору реальних можливостей, якщо припустити, що вони [українці] отримають технічне обслуговування, разом із боєприпасами та можливістю тренуватися так, щоб це був реальний потенціал.
Але що більш важливо: це сигналізує, що західні держави роблять наступний крок, що вони все м
Це не закінчиться, коли Україна звільнить Крим – вони будуть захищати себе ще довгий час
енше і менше стурбовані, що Росія може якось загострювати ситуацію, тому що це малоймовірно. І поки ці рішення ухвалюють із запізненням, але я думаю, що не пізно змінити ситуацію. Звісно, це не закінчиться, коли Україна звільнить Крим – вони будуть захищати себе ще довгий час. Отже, незважаючи на те, що зараз [такої військової техніки] немає, це знадобиться через кілька місяців. Тому я за всі ці речі.
Бен Годжес в Україні, 2015 рік
– Ви сказали, що не звертаєте багато уваги на кількість техніки, яку надають, але це все ще досить сильна відмінність, якщо дивитись на те, що дають і що головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний просить. Він просив 700 броньованих машин та 300 танків. Наскільки Україна близька, щоб отримати це?
– Я не знаю. Відбувається багато речей, які не потрапляють в медіа. Росія отримує дрони від Ірану і зимову форму від Північної Кореї. Україні допомагає 50 держав.
Німці передають Marder і Patriot. Говорять про Leopard. Це має бентежити Росію
Чи робимо ми це так швидко, як потрібно? Ні. Чи робимо ми достатньо? Ні. Чи очікувати ще щось? Сподіваюсь. Німці передають Marder і батарею Patriot. І вони говорять про Leopard. Це має бентежити Росію.
– Раніше ви прогнозували, що до кінця 2022 року українські військові можуть відтіснити російські сили на позиції до 24 лютого. Це передбачення не збулося, чому?
– Очевидно, що я був надто оптимістичним, тому що не передбачив, що ми провалимо передачу ATACMS (Army Tactical Missile Systems). Я думав, що це наближається. Це був недолік.
ATACMS
І також я не передбачав кількості сил, якими Росія готова пожертвувати в Бахмуті та навколо нього. Важливо те, як Україна адаптувалася до того, що Росія робить з мобілізованими військами. А чи постачає Захід Україні те, що їм потрібно, щоб вони могли продовжувати атакувати російську логістику та командування і управління?
Вони звільнять Крим. Є тільки дві дороги, які ведуть до Криму: Керченський міст і сухопутний шлях. Один був сильно пошкоджений, інший вже постраждав
Думаю, що вони [Україна] звільнять Крим. Є тільки дві дороги, які ведуть до Криму: Керченський міст і сухопутний шлях. Один був сильно пошкоджений, інший вже постраждав. Це те, що має відбутися протягом наступних кількох місяців. Ми повинні надати Україні можливість це зробити.
Якщо обмежимо те, що даємо з точки зору діапазону, як GMLRS, яка є ракетою HIMARS (високомобільна артилерійська ракетна система), що летить на 90 кілометрів. Якщо ми не зробимо більше, то, по суті, створимо святилище для Росії. Росія безкарно стріляє з Криму, з Росії та Білорусі. І це призводить до вбивства невинних українських мирних жителів. Тож, ми повинні надати їм [Україні] системи озброєння більшої дальності та ATACMS, які могли б вразити кожну річ на Кримському півострові.
Керченський міст після вибухів у жовтні
– Отже, шанси успішного майбутнього українського контрнаступу залежать від подальшої підтримки Заходу?
– Так, абсолютно. Це велике застереження полягає в тому, що Захід повинен продовжувати підтримувати Україну, принаймні на рівні того, про що вже говорили.
– І якщо це станеться, як Україна діятиме далі?
– Що ж, їм [Україні] і надалі доведеться блокувати російські зусилля навколо Бахмуту. Доведеться стежити за Білоруссю на північному кордоні та на північ від Харкова. Я можу помилятися, але маловірогідно, що росіяни можуть атакувати звідти. Вони можуть розмістити там якісь війська, але у них немає можливості знову піти в бік Києва. Однак Генштабу України доведеться стежити за цим.
Великий бронетанковий потенціал міг би стати вирішальним елементом у звільненні Криму
Тим часом, думаю, що вони [українські військові] збираються нарощувати свої бронетанкові сили, щоб мати великий бронетанковий потенціал, який міг би стати вирішальним елементом у звільненні Криму. Але перед цим їм доведеться витратити пару місяців, далі цілити у Керченський міст та розривати транспортну мережу, яка проходить через Маріуполь і Мелітополь в Крим.
Тож, багато роботи, щоб створити умови. Думаю, це не буде великою атакою через Перекопський перешийок (cмуга землі, яка з'єднує Крим та материкову Україну – ред.). Їм доведеться створювати умови через пожежі на відстані, спеціальні сили, але зрештою доведеться когось висадити там [у Криму]. Але думаю, що Генштаб досить розумний; вони вразили мене тим, наскільки добре зробили все можливе, аби мінімізувати жертви та бути ретельними й методичними.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Вражає, що Україна зараз має більшу та боєздатнішу армію, ніж Росія» – генерал СШАМасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.