Збірна Грузії вийшла на Євро, а тепер грузинські футболісти приєднуються до ширшої боротьби країни за Європу

Джошуа Кусера

ТБІЛІСІ – Грузія на шляху до Європи. Не до Європейського Союзу – принаймні поки що – а до Євро-2024 цього літа, першого в історії кавказької країни виступу на футбольному чемпіонаті Європи.

Сьогодні мільйони грузинів перебувають одночасно в полоні футбольної манії та політичної кризи через боротьбу за демократичні цінності та геополітичну ідентичність – прагнення приєднатися до Європи, як до великого футболу, так і до Європейського Союзу для Грузії дедалі більше переплітаються.

Футболісти Грузії стали національними героями після драматичної перемоги над Грецією у відбірковому матчі на Євро 26 березня.

Тепер деякі гравці національної збірної рішуче виступають проти повторного розгляду проєкту закону про «іноземних агентів» і жорстокого придушення поліцією протестів, які виступають проти законопроекту.

Демонстрації, що тривають у Тбілісі, посилились через побоювання, що правляча партія «Грузинська мрія» відвертає країну від європейського шляху, якого бажає більшість грузинів. Партія знову презентувала так званий «російський закон» для стримування іноземного впливу на ЗМІ та неурядові організації.

Після кількох місяців протестів, що тривали з початку квітня, напруга різко посилилася, оскільки законопроєкт став просуватися в парламенті, а поліція на вулицях почала застосовувати сльозогінний газ, водомети та, як свідчать дані, гумові кулі.

«Мені важко дивитися, як вони протистоять моїм співвітчизникам, особливо жінкам і дітям, – написав півзахисник національної збірної Гіоргі Чакветадзе в Instagram 2 травня, – Ніщо не вартує більше, ніж наш народ, немає закону, важливішого за народ. Скасуйте цей закон, і ми знову будемо жити дружно, як 26 березня! Ні – Росії і повним ходом у Європу!».

Підтримка гравців підживила ентузіазм противників законопроєкту.

«До Євро дійшли, тепер дійдемо і в ЄС», писали на плакатах протестувальники ту. Під час багатьох із цих демонстрацій лунали футбольні пісні, включаючи неофіційний гімн, приспів якого проголошує: «Казки завжди збуваються».

Але для протестувальників казковий фінал залишається малоймовірним. «Грузинська мрія» та її союзники, схоже, сповнені рішучості прийняти законопроєкт у третьому й останньому читанні до середини травня, навіть якщо протестувальники не виявлять жодних ознак відступу.

Кожна зі сторін посилила тиск на спортсменів, щоб ті допомогли переважити шальки терезів на чиюсь користь. Принаймні одна із таких спроб нагадала про кровопролиття у 90-их.

Колишній гравець і нинішній політичний союзник «Грузинської мрії», законодавець Міхеїл Кавелашвілі, зайшов настільки далеко, що звинуватив зіркового форварда Хвічу Кварацхелію в Instagram у підбурюванні до насильства у своєму пості, яким футболіст засудив законопроєкт.

«Кваро, твою заяву використала опозиція, саме так почалася громадянська війна в 90-х», – сказав Кавелашвілі у коментарі каналу, який просуває його партію «Сила народу», яка раніше відокремилась від «Грузинської мрії», але залишається її політичним союзником. «Якщо грузин протистоятиме іншому грузину через твою заяву, відповідальність лежитиме на тобі».

Лідери протестів, тим часом, намагаються використати нову активність гравців, щоб долучити о руху грузинів, які, можливо, не займаються політичною діяльністю, але які точно люблять свою команду.

«На даний момент футбол вважається частиною національної ідентичності Грузії, особливо після цієї перемоги», – сказала Тамар Джакелі, організаторка протесту. «Будь-яка підтримка з боку футболістів відіграє величезну роль, особливо серед людей, які не належать до цієї «ліберальної бульбашки» середнього класу з Тбілісі, які складають основу будь-яких протестів проти правлячої партії», – сказала вона.

За її словами, для людей в інших регіонах Грузії це був «дзвіночок про те, що щось відбувається».

Політичний футбол

Країна не мала і тижня, щоб насолодитися перемогою у кваліфікації на Євро, перш ніж «Грузинська мрія» скинула політичну бомбу, заявивши, що повторно внесе у парламент законопроєкт, який вимагає від організацій та ЗМІ реєструватися як «агенти іноземного впливу», якщо вони отримують більше 20 відсотків свого фінансування з-за кордону.

Коли подібний законопроєкт представили союзники «Грузинської мрії» минулого року, його відразу ж порівняли з законами в Росії, які використовували позначення «іноземних агентів» для постійного придушення інакомислення протягом останнього десятиліття. Опоненти затаврували варіант грузинського законопроєкту як «російський закон». Тоді лідери США та ЄС різко розкритикували документ як потенційний наступ на свободи.

Грузини, які боялися, що це завадить пришвидшеному руху їхньої країни до членства в ЄС після повномасштабного вторгнення Росії в сусідню Україну, виступили проти закону під час вуличних протестів, які були придушені хімічними спреями, водометами та електрошокерами.

22-річна футбольна суперзірка Кварацхелія, який грає за італійський клуб «Наполі» і вже отримав прізвисько «Кварадона» на честь покійного легендарного аргентинського фуболіста Дієго Марадони, написав у Facebook пост, у якому просто сказав: «Майбутнє Грузії в Європі».

Хоча меседж поста був непрямим, його сприйняли як демонстрацію підтримки протестувальників. До нього приєдналася кілька інших видатних спортсменів, які також висловилися, відіграючи вирішальну роль у приверненні уваги грузинської громадськості до проблеми.

«Резонанс у тих дописів, у Квари зокрема, був величезний», – каже Ніно Самхарадзе, аналітикиня Грузинського інституту політики, яка пише свою докторську дисертацію про грузинську національну ідентичність і футбол.

Зрештою, спротив законопроекту був таким, що «Грузинська мрія» та її союзники були змушені піти на рідкісний відступ і відкликати закон.

Другий тайм

Коли представили новий законопроєкт про «іноземних агентів», дехто в Тбілісі припускав, що протестні настрої можуть згаснути після історичного кваліфікаційного матчу на Євро. Але якщо так думала «Грузинська мрія», то, схоже, вона помилилася.

Натомість повторне введення та несподівані кроки щодо просування законопроекту в парламенті викликали протести в Тбілісі, які постійно зростали. Можливо, найважливішим є те, що рух спротиву з-за меж традиційної політичної арени, здається, затьмарив минулорічний рівень, у тому числі завдяки активності кількох ключових гравців у кваліфікації Грузії на Євро.

Півзахисник Гіоргі Кочорашвілі 9 квітня опублікував в Instagram фотографію своєї племінниці на мітингу проти законопроєкту, яку сприйняли як жест футболіста про підтримку протестувальників.

Пост завалили коменатрями антиурядові активісти, але також і «Грузинська мрія» та її прихильники. Каха Каладзе, мер Тбілісі і колишня зірка Мілана, пішов у атаку, припустивши, що батько Кочорашвілі був членом опозиційної політичної партії.

Кочорашвілі став одним із найулюбленіших гравців команди завдяки його виступу у вирішальному матчі з Грецією. «Він був першим виконавцем пенальті», – каже Самхарадзе. «Тож він зараз дуже важливий для нас».

Незабаром кілька інших гравців збірної опублікували сврї пости на підтримку протестів. повідомлення.

Нападник Буду Зівзівадзе, який забив обидва голи збірної Грузії в переможному матчі із Люксембургом, яка і вивела команду у плей-оф, де вона протистояла Греції, опублікував фотографію двох хлопців, один із яких завішаний прапором Грузії, а інший – прапором ЄС. «Ні – Росії, шлях Грузії – в Європу», – написав він, додавши: «Ніхто не повинен дякувати мені, тому що я говорю те, що повинен говорити кожен грузин».

Півзахисник національної збірної Джаба Канкава і колишній гравець українського ФК «Дніпро» був різкішим, опублікувавши фотографію прапорів Грузії та ЄС, переплетених, і додав напис «Російська РСР» і емодзі у вигляді лайна.

«Грузинська мрія» йде в контратаку

Інші гравці опублікували більш м'які заяви в соціальних мережах. Багато хто, включно з Кварацхелією, використовували те саме формулювання: «Шлях і майбутнє Грузії – в Європі».

Але хоча пост Кварацхелії минулого року здавався підривним, у новому контексті ці м’якіші дописи були більш відкритими для скептичних інтерпретацій. Більш загальні проєвропейські меседжі, які не роблять протиставлення з Росією, є достатньо розпливчастими, щоб не суперечити жодному із меседжів «Грузинської мрії», яка також наголошує на європейському майбутньому для країни, але на своїх умовах.

«Обидві сторони успішно використовують цих [проєвропейських] футболістів, тому що вони просто кажуть, що майбутнє Грузії в Європі. І «Грузинська мрія», і опозиція говорять про це», – каже Самхарадзе.

Протестувальники у Тбілісі несуть транспарант із написом «Так – Європі»

Узгоджений характер постів футболістів привів до припущень, що вони могли бути організовані федерацією футболу країни. І хоча пост Кварацхелії наразився на докори з боку депутата «Сили народу» Кавелашвілі, його сприйняли більш мейнстрімні проурядові ЗМІ.

Телевізійна мережа «Імеді» повідомила про заяви Кварацхелії та інших гравців збірної під заголовком «Грузинські футболісти висловлюють у соцмережах підтримку європейського майбутнього країни».

Мераб Метревелі, ведучий інформаційного видання Kviris Palitra, який регулярно коментує як спорт, так і політику, припускає, що на гравців чинився тиск, щоб вони уникали висловлювати свою особисту думку. «Але тиск, здається, був безуспішним, тому їм довелося змінити тактику і просто сказати, що «нічого, що вони говорять, не є тим, з чим ми не згодні».

Затишшя?

Оскільки і протести, і протидія поліції посилилися, на гравців знову посилився тиск, щоб вони не стяли осторонь.

Атлети з кількох інших видів спорту, включаючи регбі та баскетбол, швидко опублікували дописи в соціальних мережах, засуджуючи насильство з боку поліції. У цій атмосфері відносна тиша футбольної команди була помітною – у всякому разі серед чоловічої команди: дописи кількох гравчинь національної жіночої збірної спонукали Метревелі написати у Facebook, що «жіноча команда явно перевершила чоловіків».

Але 2 травня ніби як скоординовано принаймні п’ять членів чоловічої національної збірної опублікували дописи, в яких різко критикували придушення поліцією протесту та, здавалося б, висловлювали підтримку протестувальникам.

«Слава і свобода Грузії, і ні – насильству», – зокрема написав Кочорашвілі . «Ні – Росії! Шлях Грузії – в Європу!»

1 травня законопроєкт ухвалили у другому читанні. Щоб набути чинності, йому потрібно ще одне читання. Президентка Саломе Зурабішвілі пообіцяла накласти вето, але правляча партія має достатньо голосів, щоб його подолати. Таким чином, законопроєкт може стати законом приблизно під час групового етапу Євро наприкінці червня.

З огляду на важкий політичний шлях попереду за відсутності будь-яких серйозних політичних поступок, увага грузинів буде розділена між битвами на футбольному полі та битвами на вулицях Тбілісі.

«Все залежить від того, як це буде розвиватися політично», – сказав Метревелі. «Можливо, ми будемо спостерігати за турніром з мітингів».