Правозахисна організація Freedom House представила доповідь про «транснаціональні репресії» – переслідування людей владою рідних їм країн за межами територій цих країн.
«Десятки урядів у всьому світі систематично застосовують насильство проти вимушених емігрантів і діаспор, виходячи за межі національних кордонів в прагненні заглушити опозиційні настрої», – наголошується в пресрелізі організації.
Як один із яскравих прикладів транснаціональних репресій організація наводить вбивство саудівського журналіста Джамаля Хашокджі в Туреччині в 2018 році.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: В Туреччині почали заочно судити підозрюваних у вбивстві Хашокджі саудівських чиновників
За даними Freedom House, всього з 2014 року було зафіксовано 608 випадків прямих транснаціональних репресій, включно із вбивствами, викраденнями, нападами, затриманнями і незаконними депортаціями. У подібних діях помічена 31 країна, а репресії відбувалися в 79 різних країнах. Від прямих або непрямих репресій постраждали в цілому 3,5 мільйони осіб.
У розділі доповіді, присвяченому Росії, зазначається, що її зусилля мають два основних напрямки: переслідування колишніх інсайдерів, яких Кремль вважає загрозою, і великомасштабна кампанія проти чеченців, які кидають виклик лідеру республіки Рамзана Кадирова. Автори зазначають, що 7 з 26 зафіксованих в доповіді замахів пов'язані з Росією. Так, всього за останні два роки в Європі були вбиті троє вихідців з Чечні.
За словами авторів доповіді, «підхід Кремля до транснаціональних репресій є природним продовженням його концепції «політичної війни». Згідно з доповіддю, готовність Кремля вбивати тих, кого він вважає своїми ворогами, проявилася щонайменше в чотирьох країнах: Україні, Болгарії, Німеччини та Великій Британії. Як приклади наводяться отруєння колишнього співробітника розвідки Олександра Литвиненка у 2006 році і замах на колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля у 2018 році.
Доповідь також згадує Україну у контексті видачі з її території опозиційно налаштованих до урядів рідних для них країн громадян. Наприклад, у доповіді йдеться про видачу до Туреччини «у співпраці з місцевими політиками та службами безпеки» в Україні, Балканах, країнах Африки на південь від Сахари та південно-східній Азії.
Доповідь вказує на видачу із України «без дотримання відповідних процедур» у вересні минулого року Іси Озера. Доповідь називає його «колишнім кандидатом від переважно курдської та лівої «Партії миру та демократії». Українські ЗМІ у повідомленнях про видачу називали його «членом угруповання «Робітнича партія Курдистану», яке визнане в Туреччині терористичним». Доповідь Freedom House вказує, що операція із видачі Озера «здавалась дуже схожою на видачу двох членів руху Гюленіств з України у 2018 році».
У доповіді наголошується, що Росія активно користується так званими «червоними картками» Інтерполу – повідомленнями про оголошення в міжнародний розшук. За словами авторів доповіді, на Росію припадає 38 відсотків усіх виданих в світі «червоних карток» (для порівняння, на США припадає 4,3 відсотка, на Китай – 0,5 відсотка).
Крім того, опозиційно налаштовані росіяни, які проживають за межами Росії, піддаються стеженню і хакерським атакам.
За словами правозахисників, російська влада жорстко контролює культурні установи і російськомовні інформаційні ресурси за кордоном, щоб поширити свій вплив на росіян в інших країнах, але при цьому не здійснюють прямого тиску на діаспору в цілому.
Виняток з цього правила становить Кадиров, режим якого активно переслідує представників чеченської діаспори, в тому числі і через цифрові платформи. У вересні 2020 року він оголосив про створення спеціального агентства для зв'язку зі співвітчизинками за кордоном і пообіцяв робити «хорошим» чеченцям «хороше», а «поганим» – «те, що треба».