«Страждання об’єднало нас»: у підземному сховищі у звільненому Ізюмі знову стало тихо (фоторепортаж)
60-річний Андрій Плешан дивиться на зруйнований будинок, неподалік якого він живе у підвалі. Ізюм, Харківщина, 2 січня 2022 року
У тому підвалі, за довгі місяці окупації Ізюма російськими військами, мешкало до 60-ти людей. Серед них було і двомісячне немовля - дівчинка Ніка.
Батьки Ніки прийшли із нею в підвал Сергія через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення Росії.
«Я став її хрещеним батьком», – з гордістю розповідає Андрій Плешан. Він пам’ятає, що був єдиним, хто міг заспокоїти дитину, поки над головою гуркотіли вибухи.
Підвал став прихистком для багатьох десятків людей.
Сам Андрій й зараз, після звільнення Ізюму ЗСУ, живе у цьому підвалі. Приміщення площею 70 квадратних метрів слугувало укриттям також під час Другої світової війни
Налякані люди майже не покидали своє підземне житло протягом першого місяця війни.
Інтенсивні російські обстріли тоді перетворили більшу частину міста в руїни
Плешан вітається із сусідкою, яка проходить повз один із ізюмських житлових будинків, понівечених війною.
До вторгнення Росії в Ізюмі жили 45 000 людей.
Після російської окупації, що тривала із квітня по вересень 2022 року, у місті залишилося менше 10 тисяч. Понад 80% житлового фонду зруйнована, як система водопостачання та опалення.
Порожня труна однієї з могил на місці масового поховання. виявленого під Ізюмом. Тіло було ексгумовано і вилучено для встановлення причин смерті. 2 січня 2023 року.
Після звільнення Ізюма від російської окупації були виявлені численні місця незаконного утримування та катування людей, а також у лісі біля міста знайшли понад 440 могил і одне місце масового поховання. Усі тіла були ексгумовані для ідентифікації та встановлення причини смерті, і виявити факти скоєння воєнних злочинів російськими військовими. .
Виявлення місця масового поховання та тіл жертв тортур зробило Ізюм синонімом звірств, скоєних під час російської окупації
Андрій Плешан показує шолом російського танкіста. Подібних «подарунків» залишених російськими військовими у місті чимало.
Люди жили в страху перед російськими військовими, які регулярно приходили обшукувати тих, хто ховався в підвалах.
«Нас могли вбити будь-коли», – згадує Андрій Плешан, – «Це страждання об’єднало нас»
Зараз у підвалі, який був прихистком для багатьох людей, Андрій Плешан залишився один, товариство йому складають собаки та коти
Чоловік каже, що сумує за компанією Ніки та її батьків, які виїхали до Курська, російського міста неподалік українського кордону.
«Батьки переймалися за здоров’я малої», – розповідає Андрій Плешан.
Він розмовляв з ними по телефону: «Я сказав їм, що хочу побачити їх знову найближчим часом, і вони пообіцяли повернутися навесні»
Собака Андрія Плешана лежить біля ялинки в підвалі, де вони живуть.
«Раніше ми в Ізюмі добре жили», – каже чоловік. «Це було гарне містечко, де ми полювали, рибалили, збирали гриби. Тепер, коли неочікувано почне гуркотіти, ми гадаємо, що це може бути. Чоловіки, діти, тварини – всі бояться»