Бджолярі Західної Грузії ризикують життям заради «рідкого золота»
Це мед джара, одне з найчистіших натуральних ласощів на Землі.
Здобути його можна тільки в горах Аджарії, у західній Грузії.
Щовесни та щоосені, коли погода помірна і стабільна, аджарські бджолярі неподалік кордону Грузії із Туреччиною підіймаються на скелі...
...та лізуть на високі дерева, щоб зібрати мед. Вони застосовують техніку – таку давню техніку, що її походження загубилося в часі.
Вулики джара виготовляють, видовбуючи середину із липових колод. Деревина липи не є важкою і легко піддається обробці.
Потім їх розвішують у місцях, де їх можуть знайти дикі бджоли. Зазвичай, у глибині лісу. Такі вулики майже ідентичні природним житлам диких бджіл – дуплам старих дерев.
Дикі бджоли всередині вуликів джара створюють свої власні соти, на відміну від домашніх бджіл, яким чимало пасічників вкладають до вуликів штучні воскові соти.
Кавказькі гірські сірі бджоли, які виробляють джара-мед, цінуються у всьому світі за їхню витривалість в холодну погоду, а також за їхні довгі язички, якими вони дістають нектар. Інші види бджіл таких довгих язичків не мають. Гірські бджоли досить спокійні, але їхні укуси надзвичайно болючі.
Деякі бджолярі-джара тримають свої вулики недалеко від дому, щоб легше було їх охороняти.
Інші бджолярі піднімаються дуже високо, щоб зробити свої вулики недосяжними для ласих до меду ведмедів, які бродять Аджарським високогір'ям.
Рамаз Думбадзе (перевіряє вулик на висоті близько 16 метрів), тримає 26 вуликів джара в лісі навколо свого будинку. Моторний 44-річний чоловік каже: «Я думаю, що у вулику, який висить на дереві, є щось особливе. Це як окреме царство, де правлять тільки бджоли».
Він каже, що дохід від меду-джара допоміг йому відремонтувати будинок, до якого кілька хвилин іти пішки від цього дерева.
Окрім того, що аджарці їдять свіжий гірський мед, деякі з них ще готують з нього цей вогненний, але м'який медовий напій.
За підрахунками, щорічно збирається близько 6 тонн джара-меду, тоді як до 2017 року – 2-3 тонни. Наразі активно працюють трохи більше двох десятків пасічників-джара.
Тамаз Путкарадзе збирає урожай із своїх вуликів джара на хиткому каркасі з дерева і дроту, який він зробив майже 20 років тому в ущелині скелі.
69-річний чоловік каже, що метод бджільництва джара «зачарував» його ще у дитинстві. Маленьким хлопчиком він спостерігав за тим, як його батько надає форму вуликам. Зараз Тамаз сам дбайливо працює із бджолами свого батька. Путкарадзе навчив свого дорослого сина (у білій футболці) тим самим технікам.
Усередині одного з 20 вуликів Путкарадзе соти звисають згори порожнистої колоди. Він каже, що все своє життя працював із бджолами, щоб «зберегти традицію», але завдяки зростаючому ринку унікального меду планує додати ще 10 вуликів у свою лісову збірку.
Щоб зібрати мед, Путкарадзе за допомогою вигнутого леза (на першому фото) акуратно зрізає стільники з даху вулика. Солодкий скарб плюхається йому на руку, як млинець, просочений сиропом.
Путкарадзе опускає мішок із ніжним урожаєм своєму синові, який чекає внизу з відром, щоб знести стільники з гори. Збір меду проводиться тільки один раз на рік.
Путкарадзе не тільки встановив свої вулики поза досяжністю ведмедів, але і зробив чаклунську огорожу по периметру із брязкаючого залізяччя ще радянських часів і ведмежих кісток (на фото), щоб відлякувати ласунів.
Путкарадзе ділиться шматочком соти зі свого врожаю на скелях. Мед прозорий, злегка фруктовий, його приємно їсти, запиваючи холодною водою із гірського струмка.
Літній пасічник радіє, що унікальний мед викликає зростаючий інтерес за межами Грузії: « Я займаюся цим вже кілька десятиліть ....Я вважаю, що бджоли важливі для збереження нашої прекрасної природи, а бджільництво джара дозволяє і мені відігравати в цьому свою роль».