Нещасна ізоляція: афганські дівчата зобразили життя під владою «Талібану» на папері
Малюнок Фаранази з провінції на північ від Кабула
Малюнок Фаранази, на якому таліби топчуть освіту, з провінції на північ від Кабула.
Рік тому афганські дівчатка готувалися до нового навчального року. Але цю щорічну традицію було скасовано, коли бойовики угруповання «Талібан» штурмували Кабул 15 серпня 2021 року. Згодом угруповання сформувало уряд і почало видавати укази відповідно до суворої інтерпретації ісламу. Серед них була заборона відвідування школи дівчатками 6-12 класів
Малюнок Мадини, дівчини, яка говорить мовою пушту.
На малюнку дівчина з рюкзаком, якій не дозволяють залишити Афганістан
Малюнок Малалі, дівчини, яка говорить мовою пушту, з невідомого місця
На картині Фаранази зображена дівчина та книга під замком
Приклади вишивки та в'язання гачком Кобри.
Кобра навчається у 9-му класі міста Фірозко, розташованого в центральній провінції Гор.
Кобра постійно зайнята, допомагаючи матері по господарству, шиє дитячий одяг, вишиває та в'яже гачком.
«На жаль, вони закрили школи для дівчаток, і ці останні 10 місяців були для нас як 10 років, – написала вона у червні. – Ми втратили надію на майбутнє. Труднощі майбутнього постають перед нашими очима, як живий образ. Щоразу, коли я думаю про майбутнє, мені хочеться, щоб мене не було у цьому світі; це дуже погано вплинуло на мій психічний стан».
16-річна дівчина посилається на пропозиції, зроблені талібами з моменту приходу до влади, про те, що вони розглянуть питання про дозвіл дівчаткам повернутися до школи – можливість, надана жінкам університетського віку після заборони
Малюнок Монавари з Кабула
Малюнок Монавари з Кабула
Фотографія, надіслана Марзією, де вона працює у сімейній пекарні.
Марзіє, учениця 9-го класу з невідомого району Афганістану, проводить більшу частину свого часу в сімейній пекарні та займається домашніми справами
Малюнок Монавари з провінції Кабул.
Монавара має піти до 11-го класу суфійської школи у провінції Кабул. Натомість вона вичікує вдома, миє посуд, прибирає на кухні і молиться. Щоб зменшити стрес, вона пише на Радіо Азаді, намагається читати одну годину на день, а ввечері дивиться новини
Монавара малює вдома.
«Щодня я чекаю новин про відкриття шкіл та програм, пов'язаних з правами жінок. Я втомилася від внутрішніх новин, тому що у нас немає хороших новин, які обнадіюють, – каже вона. – Крім війни, самогубств, вибухів, та засудження жінок, талібам робити нічого»
Малюнок Парвани із замкненою школою.
Парвана – мрійниця восьмого класу із центральної провінції Гор, чиї сни іноді суперечать її жахливій реальності.
«Одного разу вночі мені наснився сон, що я пішла до школи і побувала зі своїми однокласниками на шкільному дворі та у класі. Можливо, найкращий сон, – пише вона. – Коли я прокинулася, я намалювала цю картинку, на якій видно, що шкільна брама замкнена».
Парвана сказала Радіо Азаді, що, на її думку, таліби бояться освічених жінок.
«Чому жінка не має вчитися? Де в книзі ісламу, священному Корані сказано, що жінки не повинні вчитися? – запитує вона. – Всемогутній Бог наказав чоловікам і жінкам читати та навчатися»
Малюнок афганського чоловіка і жінки, зроблений Парваною.
Її сім'я не може дозволити собі платити за приватне навчання і відсутність можливості вчитися, за словами Парвани, підірвало її психічне здоров'я. Вона описує постійний тиск на свій розум і дух, який, як вона визнає, іноді змушує її кричати на матір.
Але вона також визнає мудрість своїх старших.
«Моя прабабуся каже, що там, де немає єдності та злагоди, чи то в домі, чи то в селі, чи в місті, чи в країні, це стане руїною», – каже Парвана.
«Навіть зараз ця країна виглядає як руїна, – нарікає вона. – Заблоковані навчальні заклади; відсутність медичних послуг; вбивства, крадіжки, грабунок та сотні інших потворних речей. Я завжди довіряю моєму Богу і завжди прошу його привести нашу країну до миру»
Малюнок Сідіки, дівчинки, яка говорить мовою пушту, що зображує школярку, замкнену в клітці
Саахіда малює вдома.
Саахіда – учениця 11-го класу з провінції Парван, що розташована на північ від афганської столиці.
«Мені дуже сумно, тому що я більше не можу ходити до школи і вчитися», – пише 17-річнна дівчина. «Це важко. Дні минають у великих труднощах, – зазначає вона. – У минулі роки я ходила до школи. Я навчалась і зустрічалася з друзями та сестрами».
Тепер, за словами Саахіди, вона цілими днями стикається з проблемами.
«Кожен день для мене гірший від попереднього. На початку року я дуже сподівалася, що нам дозволять піти до школи та продовжити навчання, – каже вона. – Я багато готувалася і з нетерпінням чекала на можливість піти до школи, вчитися і наблизитися до своїх цілей»
Саахіда малює вдома.
Коли вона пішла до школи після того, як з'ясувалося, що таліби можуть це дозволити, їй не дозволили увійти до неї.
«Я повернулася додому дуже розчарованою. З того дня я більше не маю надії», – зізнається Саахіда, кажучи, що колись хотіла стати лікаркою.
«Тепер я думаю, що ці бажання ніколи не здійсняться. Я страждаю з цими бажаннями та цілями щодня. Я кажу собі, що, можливо, я заберу ці мрії з собою в могилу», – так вона завершує свого листа
На малюнку Ікри зображено вчительку, якій заважають викладати
На малюнку Фаранази зображено дівчинку, якій заважають говорити