Україна і ескалація дій Заходу проти Росії. Чого очікувати?

(Рубрика «Точка зору»)

На тлі літних самітів, під час яких підтримку України обговорюють як одну з найважливіших тем для лідерів цивілізованого світу, вже ухвалено і цілу низку конкретних рішень, що мають змінити не тільки сам хід війни, але й рішучість Росії її продовжувати.

На початку хочу нагадати про рішення Білого дому дозволити Україні використовувати американську зброю для ударів по російській території – за винятком глибшої території Росії, й, зокрема Кремля, звісно.

Це справді принципове рішення, тому що воно означає можливість знищення російських арсеналів за кордонами території України й значно змінює можливості Москви щодо наступальних дій. Президент Сполучених Штатів Джо Байден нагадав про це рішення під час свого візиту до Франції, де він зустрічався із Володимиром Зеленським.

У Берліні, на ритуальній вже тепер конференції про відновлення, говорили не тільки про відновлення, але й про постачання нових систем протиповітряної оборони й необхідність протистояти новим російським атакам на українську інфраструктуру.

Нові санкції

На зустрічі «Групи семи» в Італії було ухвалено інше важливе рішення, повʼязане із російськими активами, що зберігаються на Заході. Це передача Україні доходної частини активів у розмірі 50 мільярдів доларів. Самі активи залишаються замороженими, але можливість «позики» відсотків є серйозним сигналом Москві: якщо війна продовжуватиметься, мова може піти і про «позику» самого капіталу.

Ну і, звичайно, рішення про нові санкції – до речі, не тільки проти Московської біржі та інших важливих російських інституцій, але й проти китайських компаній, які активно співпрацюють з Росією і допомагають відновленню і розвитку військово-промислового комплексу цієї країни. А це вже сигнал не тільки в бік Москви, але й у бік Пекіну.

Причини рішучості

Чому Захід діє так незвично рішуче? Й чому одне принципове рішення доповнюється іншим? Можливо тому, що західні лідери намагаються відібрати у Володимира Путіна монополію на ескалацію?

Адже раніше виключно російський очільник підіймав ставки, коли переконував своїх західних колег, що їхня допомога Україні призведе не до закінчення, а до загострення конфлікту. А вони продовжували марно сподіватися, що Путін усвідомить безперспективність своїх намірів щодо його намагання поглинути Україну і шукатиме реалістичних шляхів припинення війни. А очільник Росії якось не поспішав це усвідомлювати.

Терпець Заходу почав зникати десь на другу річницю широкомасштабної агресії, коли президент Франції Емманюель Макрон збирав керівників західних країн на зустріч у Єлисейському палаці. Саме тоді Макрон сказав, що задача Заходу – створити у Путіна відчуття стратегічної невизначеності щодо продовження війни в Україні і заговорив про можливість присутності військ країн НАТО на українській території.

Так, це була тільки словесна ескалація, однак дуже важлива – тим більше, що Макрон не відмовився від своїх намірів, а зараз намагається зібрати справжню «коаліцію інструкторів» для навчання українських військовослужбовців в Україні. Але тепер «ескалацію слів» доповнює «ескалація дій», що є важливим для зміни ситуації у війні.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода