Todd Prince
Витримавши два перекриття поставок газу за 14 років, Україна може постати перед ще однією нестачею газу цієї зими бо Кремль намагається обійти свого найбільшого західного сусіда, поставляючи газ Європі. Беручи до уваги уроки з – буквально – холодного душу в минулому, а також той факт, що Україна має треті розвідані запаси газу в Європі, вона нині може почуватися впевненіше.
Довга історія корупції разом з надмірною бюрократією, низькими внутрішніми цінами і браком інвестицій – все це не давало Києву підвищити власний видобуток газу аби покрити внутрішній попит.
Це робило Україну вразливою до московської «політики сили». Стосунки ж нині є на найгіршому рівні після п’ятьох років війни на сході України, жертвами якої стало понад 13 тисяч осіб і захоплення Росією Криму.
Нині президент Володимир Зеленський, комік і політичний новачок, який переконливо виграв вибори у квітні, пообіцяв викорінити корупцію і залучити інвестиції. Він також хоче натиснути на педаль реформ і підвищити внутрішній видобуток газу.
Вдала реформа принесе Україні гроші, довіру за кордоном і всередині країни, а також може покласти край здатності Москви використовувати енергоносії як зброю проти Києва.
Лічильник тиску в трубах на газокомпресорній станції у селі Мрин в 130 кілометрах від Києва. 15 жовтня 2015 року
Але це важке завдання і є лише одним, яке постало перед Зеленським, який намагається конвертувати велику підтримку виборців у плідні реформи з конкретними результатами.
Раніше цього місяця Зеленський наказав урядові до першого грудня підписати контракти з переможцями десяти нафтових і газових тендерів, проведених цього літа. Раніше процес підписання контрактів займав до півтора року, що знеохочувало інвесторів.
Президент також сказав своєму урядові, що «дуже важливо» підготувати нові лоти для тендерів до кінця року. Відомі як угоди про розподіл продукції (PSA), такі контракти захищають іноземних інвесторів від змін у внутрішньому законодавстві і дозволяють їм вирішувати будь-які суперечки в міжнародних судах.
У 2018 році Україна скоротила на 20 кількість дозволів, потрібних при розробці нафтових та газових родовищ. Це пришвидшило початок розробок принаймні на рік, як кажуть енергетичні експерти. Уряд Зеленського планує далі спрощувати правила в галузі енергорозробок та видобутку.
41-річний Зеленський має діяти швидше в реформуванні галузі, якщо хоче залучити іноземні компанії під час свого п’ятирічного президентського терміну, каже Морган Вільямс, президент Американо-української ділової ради.
Великі міжнародні компанії, можливо, захочуть повернутися до України, якщо побачать «ознаки успіху» на місцях, каже Вільямс у розмові з Радіо Свобода.
Однак розвідка і видобуток займають багато часу, відтак компанії, які виграли тендери цього літа, можуть розпочати видобуток лише у 2021 чи навіть 2022 році – якщо підпишуть контакти до першого грудня, і в разі якщо розвідають значні запаси, пояснює Вільямс.
33 роки запасів
Україна, за урядовими оцінками, має 905 мільярдів кубічних метрів газових резервів, – цього достатньо аби країна з 44-мільйонним населенням була в теплі до 2047 року, виходячи з нинішнього рівня споживання газу.
Запасів може вистачити і на довше, якщо Україна, чий житлово-комунальний сектор застарів разом з «іржавими» заводами, впровадить програми енергоефективності, включно з підняттям цін на газ. Адже нинівона є однією з найбільш витратинх в енергетичному плані країн Європи.
Окрім розвіданих запасів, учені припускають, що великі поклади газу існують в регіоні поміж річками Дніпро та Донець на сході, в Карпатському регіоні на заході та у Причорномор’ї на півдні.
Геологічні дані свідчать, що Україна потенційно може розраховувати ще додатково на 880 мільярдів кубічних метрів газу, чверть з яких можна видобути, спираючись на дані попередніх розробок родовищ.
Але все це під землею: на поверхні видобуток газу в Україні залишається сталим на рівні близько 21 мільярда кубометрів, незважаючи на покращення технологій видобутку.
Як наслідок, Україна все ще імпортує понад десять мільярдів кубометрів російського газу на рік, купуючи його нині у західних сусідів, які отримують його з Росії.
Нинішній рівень газовидобутку набагато нижчий від потенційного, беручи до уваги пропорції між видобутком і запасами. Також він нижчий видобутку радянських часів: Україна видобувала аж 68 мільярдів кубометрів газу в 1970-х роках. Пізніше видобуток зменшився вдвічі до 1991 року, бо Кремль перемістив центр видобутку до Сибіру.
Проблеми з видобутком в Україні не є проблемами геології. Тут проблема впирається у процес здобуття ліцензій на розвідку та видобутокЕд Чау
Україна могла зупинити падіння видобутку багато років тому, якби залучила компанії з грошима, технологіями та навичками для розробки її родовищ, кажуть аналітики.
Проблеми з видобутком в Україні «не є проблемами геології. Тут проблема впирається у цілий процес здобуття ліцензій на розвідку та видобуток», – каже Радіо Свобода Ед Чау, колишній чільний керівник в компанії Chevron, а нині газовий аналітик у вашингтонському Центрі стратегічних та міжнародних досліджень.
Непрозорий процес ліцензування протягом кількох десятиліть віддавав перевагу державним компаніям та тим, хто має політичні зв’язки, каже він.
«Нафтогаз» і олігархи
Незважаючи на значні запаси, в Україні в енергетичній галузі домінує маленька група компаній.
На «Нафтогаз» припадало 75 відсотків газовидобутку минулого року, а на сім інших компаній – 20 відсотків і володіють ними або олігархи з політичними зв’язками, або колишні урядовці, як кажуть в Асоціації газовидобувних компаній України.
Робітник на Гуцулівському газовому родовищі в Україні (ілюстраційне фото)
Протягом років Україна неодноразово видавала ліцензії у непрозорий спосіб інсайдерам – дехто з них взагалі не мав жодного досвіду чи знань в енергетичній галузі. За оцінками українського Центру протидії корупції, станом на минулий рік такі компанії володіли 25 відсотками всіх нафтових та газових ліцензій, які видавалися.
Деякі з них тримають в руках ліцензії роками, сподіваючись продати їх з вигодою пізніше. Кількість таких ліцензій може сягати 120, як каже Вадим Гламаздін, який в «Нафтогазі» відповідає за відносини з урядом.
За даними українських ЗМІ, Golden Derrick – компанія, пов’язана з друзями колишнього президента Віктора Януковича, отримала понад 20 ліцензій в 2011 році, коли він прийшов до влади.
Українська преса повідомляла, що після втечі Януковича до Росії після протестного проєвропейського і антикорупційного Майдану у 2014 році, багато з цих ліцензій опинилися в руках Павла Фукса, бізнесмена з впливовими політичними зв’язками, який заробив статки в галузі нерухомості в Росії. І на ділянках, на які видані ліцензії, видобуток ще не почався. Фукс не відповів на прохання Радіо Свобода прокоментувати ситуацію.
Burisma Group, яка є однією з найбільших приватних газовидобувних компаній, належить Миколі Злочевському, який займав чільні посади при Януковичі. Компанія отримала деякі з 39 своїх ліцензій, коли Злочевський був міністром природніх ресурсів в 2010-2012 роках.
Іноземці виходять
За такої ситуації, що тривала роками, іноземці практично залишили Україну. Бо коли аутсайдери і вигравали ліцензії, у них виникали інші проблеми, що залишало гіркий присмак.
Marathon Oil, американська енергетична компанія, вартість якої 10 мільярдів доларів, пішла з України в 2008 році після неспроможності підписати урядовий контракт, незважаючи на виграш тендеру.
Vanco, інша американська компанія, втратила ліцензію після півтора року переговорів, бо деяким українським посадовцям не подобалась офшорна структура акціонерів.
Chevron, одна з найбільших американських енергетичних компаній, пішла з Західної України у 2014 році через незадоволення результатами геологічної розвідки, але також і через невирішені податкові питання, повідомляли ЗМІ.
Менші іноземні компанія спіткала не краща доля в Україні.
Cadogan Petroleum, британська компанія, яка котується на біржі, скаржилась, що одна з її ліцензій на розвідку запасів не була перетворена на ліцензію на видобуток через суперечку між центральною та місцевою владою щодо дивідендів.
Навіть «Нафтогаз» останніми роками скаржився, що через корупцію він також мав проблеми зі здобуттям нових ліцензій, бо вони діставалися іншим компаніям без жодного досвіду в газовій галузі.
Нові ліцензії є критично важливими для «Нафтогазу», – а відтак і України – бо компанія переважно видобуває газ на старих площах ще з часів СРСР, які на 80 відсотків виснажились, каже Гламаздін. Відтак, частково через це, «Нафтогаз» не зможе в 2020 році видобути 20 мільярдів кубометрів газу, як передбачено планом.
Уряд минулого року ухвалив рішення, що держава продаватиме ліцензії на інтернет-аукціонах або тендерах, каже Олександр Паращій, аналітик з енергетичних питань в київському Concord Capital. Цього року держава провела кілька інтернет-аукціонів, а також кілька перших тендерів від 2012 року.
«Нафтогаз» сформував спільну команду з канадійською компанією Vermilion Energy для перемоги в двох тендерах. Пара американських компаній перемогла в третьому тендері.
Ці тендери були «великим кроком уперед» для українського внутрішнього газовидобування та енергетичної незалежності, заявила у липні Американо-українська ділова рада.
Більше змін
Інші недавні законодавчі та управлінські зміни потенційно ставлять Україну на шлях зростання видобутку в наступні роки.
Київ скоротив податок на всі нові свердловини більше ніж наполовину у 2018 році, що збільшило їхню кількість на 25 в перший рік після того, як новий норматив почав діяти, каже Асоціація газовидобувних компаній України.
Зростання внутрішніх цін на газ допомогло «Нафтогазові» перетворитися з дуже збиткової компанії кілька років тому на прибуткову, що дало йому ресурси для інвестицій у видобуток.
В «Нафтогазі» є й інші зміни.
Компанію довго «доїли» менеджери, директори та олігархи, особливо через закупівлі.
Одним із яскравих прикладів була, як писали ЗМІ, закупівля двох вишок для буріння через посередника за 800 мільйонів доларів, які мали коштувати 500 мільйонів доларів.
Попередні менеджери «були зацікавлені у розкраданні, а не розробці родовищ», каже Олександр Харченко, виконавчий директор Центру енергетичних досліджень в Києві.
Попередні менеджери «Нафтогазу» були зацікавлені у розкраданні, а не розробці родовищОлександр Харченко
Нове керівництво «Нафтогазу» переглядає спосіб, у який управлялась компанія, виставляючи закупівлі і придбання на інтернет-тендери, оприлюднюючи річні фінансові звіти і намагаючись здобути передові технології.
Харченко каже, що створення спільного підприємства з Vermillion можна розглядати як непряме визнання змін.
«Це неможливо було уявити собі ще кілька років тому», – каже Харченко.
«Нафтогаз» нині відмовляється від радянської практики вимірювання ефективності газового бізнесу «кубометрами чи кількістю пробурених свердловин» замість прибутковості, як каже звіт компанії за 2018 рік. Ця практика мала бути припинена ще кілька десятків років тому, пояснює Чау.
«Нафтогаз» також почав наймати провідні міжнародні нафтові та газові компанії, як, наприклад, Hulliburton, які принесли найновіші технології буріння та 3-вимірні системи моделювання родовища.
Гідророзрив пласту – суперечлива технологія, яка є двигуном вже десятирічного енергетичного буму у США – нині застосовується «Нафтогазом» на своїх свердловинах, каже Гламаздін.
Окрім цього, компанія почала запрошувати іноземні компанії для участі в конкурсах для відбирання залишкового газу на 13 вже відпрацьованих свердловинах.
З недавніми змінами, які створюють плідний ґрунт для зростання, нова реформа, яку проштовхує Зеленський, вже до кінця наступного десятиліття може перетворити Україну на самодостатню в енергетичному плані, каже Роман Опимах, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній.