Окружний адміністративний суд Києва 30 липня відкрив провадження щодо заборони діяльності «Партії Шарія». У повідомленні ОАСК говориться, що суд здійснюватиме розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Того ж дня, кількома годинами раніше, праворадикальна партія «Національний корпус» від імені низки громадських організацій звернулася до Громадської ради при Міністерстві юстиції України з вимогою зняти з реєстрації такі політичні партії, як «Опозиційна платформа – За життя» та «Партія Шарія». Такі дії у «Нацкорпусі» називають «боротьбою з п’ятою кремлівською колоною всередині України».
Радіо Свобода опитало експертів про протистояння між цими політичними проєктами.
Сутички прихильників та опонентів Анатолія Шарія у Києві, 17 червня, 2020 року
Впродовж останніх тижнів конфлікти між прихильниками «Нацкорпусу» та «Партії Шарія» вийшли далеко за межі юридичної площини.
Так, 25 червня у Харкові побили координатора «Партії Шарія» Микиту Роженка. Поліція відкрила провадження за статтями «Хуліганство» та «Погроза вбивством». Згодом справу перекваліфікували на «Замах на вбивство». У «Партії Шарія» вважають, що за нападом стоїть «Національний корпус». За кілька годин до скоєння нападу потерпілий написав заяву до харківської поліції, де повідомляв про погрози на свою адресу.
12 липня в результаті сутичок між представниками «Нацкорпусу» та прихильниками «Партії Шарія» в Харкові постраждало двоє людей. За словами лікарів, в одного з травмованих – опік очей.
Поліція відкрила провадження за статтею «Хуліганство». Того ж дня у «Нацкорпусі» повідомили, що представники політичної сили «приходили в гості до головного спонсора Шарія Володимира Кацуби». Відео свого візиту «Нацкорпус» опублікував в інтернеті.
Чергова сутичка «Нацкорпусу» та «Партії Шарія» сталася 19 липня у Миколаєві. Тоді члени обласного осередку «Нацкорпусу» принесли під офіс «Партії Шарія» імпровізовану труну з портретом лідера партії, блогера Анатолія Шарія, що перебуває за межами України. Акція, щоправда, обійшлася словесними перепалками.
Після побиття Микити Роженка у Харкові Анатолій Шарій звинуватив «Нацкорпус» у співпраці з Офісом президента, мовляв, радикали з «Нацкорпусу» почали переслідувати прихильників Шарія після того, як ті 17 червня провели акцію під Офісом президента. Проте вже на початку липня Шарій заявив, що нібито в Офісі президента планують заборонити діяльність обох партій – «Партії Шарія» і «Національний корпус».
Керівник центрального штабу «Нацкорпусу» Максим Жорін у коментарі Радіо Свобода будь-яку співпрацю з владою заперечив. Щодо ймовірності заборони «Нацкорпусу» Жорін сказав, що не здивується, якщо у президента думають над цією ідеєю. «Так, це може статися, тому що на сьогоднішній день «Національний корпус», дієва партія», – сказав Жорін.
На Банковій останні закиди у нібито намаганні заборонити діяльність критиків наразі не коментували. Коли Шарій раніше заявив, що в Офісі президента немовби «готували його вбивство», то Володимир Зеленський порадив йому не намагатися підвищувати свій рейтинг за рахунок президентського.
«Я не займаюся нападами на будь-яку партію... Я не нападаю ні на пана Шарія, чи там «Нацкорпус». Мало того, вони говорять про мене такі речі, які, мені здається, соромно говорити в принципі людині про людину. Але, скажемо так, це їхнє життя», – зазначив президент України 16 липня.
Керівник штабу «Нацкорпусу» Максим Жорін
Немає нічого дивного в тому, що організації, котрі «вважають одна одну ворогами», сходяться в сутичках, каже Радіо Свобода політтехнолог Сергій Гайдай. На його думку, «Партія Шарія», швидше за все, у сутичках виглядає жертвою, а «Національний корпус» вважає, що має право давати відчіс супротивнику.
«Якщо у вас є одна радикально налаштована організація, як «Нацкорпус», котра виховує людей прямої дії, значить ці люди максимально готові до дії. Якщо вони, будучи організованими, зустрічають якихось своїх противників, то з високою вірогідністю там буде сутичка. Однозначно, «Партія Шарія» для «Нацкорпусу» є ворогом, відповідно – зручною мішенню для сутичок. Інша справа, що «Партія Шарія» – це також організація прямої дії. Українці запам’ятали її як організацію, яка активно, прямою дією заважала Петру Порошенку вести свій виборчий тур по країні (йдеться про випадок, коли Петро Порошенко зірвав з дівчини шапку – ред.). Але при цьому вони не діяли радикально, не порушували закон», – каже Гайдай.
На виборах до Верховної Ради 2019 року партія проросійського блогера Шарія отримала 2,2 відсотки, не подолавши п'ятивідсоткового прохідного бар'єру. Праворадикали з «Нацкорпусу» не брали участі у виборах, зате надіслали на дільцниці пов'язані з політсилою «Нацдружини», які були готові «бити по пиці порушників».
Політтехнолог Тарас Загородній також вважає, що прихильники Шарія у нинішньому конфлікті з «Нацкорпусом» виглядають жертвами і можуть викликати співчуття у проросійськи налаштованих громадян. Таке співчуття, за словами оглядача, може стати в нагоді перед місцевими виборами, які заплановані на жовтень 2020 року.
На думку Загороднього, іскра між двома партіями спалахнула 17 червня, після акції біля Офісу президента, коли між прихильниками Шарія та ветеранами «Азова» виникла бійка у столичному метро.
«Відтоді вони вважають своїм обов'язком показати, хто в домі господар. Але при цьому кожна з партій працює на свій електорат перед місцевими виборами. Шарій позиціонує себе як «блогер-правдоруб». І треба сказати, що серед його прихильників є не лише проросійськи налаштована молодь, а й багато тих, котрі вважають себе патріотично налаштованими. А завдяки цим сутичкам у Шарія з'являються інформаційні приводи говорити про те, що всі ці люди зазнають утисків», – каже Загородній.
Ще один політтехнолог Денис Богуш так само, як і Загородній, вважає, що сутички «Нацкорпусу» та «шарійців» можуть бути вигідними для останніх у світлі наближення місцевих виборів.
«На виборах Шарію це дуже допоможе, оскільки частина їхнього іміджу таки є радикальною, і їм потрібно час від часу робити якісь акції. Інша справа, що «Нацкорпусу» також треба щось робити. Грубо кажучи, когось все рівно потрібно бити, бо це частина їхнього іміджу. Вони так демонструють порядок», – каже Богуш.
Прихильники Анатолія Шарія з червоними кульками на акції «Терпіти більше не можна», Київ, 2 липня 2019 року
Сутички прихильників «Партія Шарія» та представників «Нацкорпусу» – це природне явище тієї політичної ситуації, котра склалася за останні кілька років, каже політтехнолог Петро Охотін. Багато молоді радикалізується через те, що банально не може влаштуватися у житті, і йде в лави тих організацій, котрі одразу обіцяють дію. Досвідчені політики, на думку Охотіна, цим користуються.
«Сказати, що у Шарія чи у «Нацкорпусу» є один кінцевий бенефіціар, я не можу. Але розумію, що організована група молодиків є цікавою для людей, котрі готові вирішити політичні або бізнесові інтереси силовим, а інколи і кримінальним методом. Глобально для України це означає маргіналізація політики. Це коли люди, організовані і сковані однією ідеологією, можуть робити те, від чого не здатна захисти держава. Дивлячись на ці сутички, ми розуміємо, що відбувається втрата державою монополії на застосування сили. Отже, насильство стає формою політики», – каже Петро Охотін.
Заборонити діяльність цих партій чи навіть якоїсь однієї із них не так вже й просто, вважають експерти. По-перше, каже Петро Охотін, потрібні переконливі факти порушення партією законів. По-друге, рішення про заборону партій ухвалює Міністерство юстиції, а не Офіс президента. «Немає такої сильної вертикалі влади, щоб можна було за одним дзвінком зняти з реєстрації дві політичні партії», – зазначає експерт.
Заборона діяльності тієї чи іншої партії на території демократичної держави зажди викликає великий резонанс, каже Денис Богуш. «Партнери, котрі дають Україні гроші на підтримку демократичних перетворень та розвиток демократії, спитають нас, навіщо нам така підтримка, коли ми такими недемократичними методами вирішуємо ці питання – закриваємо партії, які самі ж зареєстрували. Мін’юст же їх зареєстрував. А тепер закривати, бо хтось когось побив? Якщо побили, значить треба розслідувати, а до чого тут партія? Закрити партію – це дуже складно», – констатує Богуш.
Відеоблогер Анатолій Шарій, лідер «Партії Шарія»
Чи не є сутички штучними? Обидві політичні сили заявляють, що діють винятково з власної ініціативи.
Зокрема, блогер Анатолій Шарій, якого пов'язують з Кремлем, заперечує свої зв'язки з Москвою. Керівник центрального штабу «Нацкорпусу» Максим Жорін у коментарі Радіо Свобода запевнив, що ні з очільником МВС Арсеном Аваковим, ані з Офісом президента «Нацкорпус» свої дії не узгоджує.
Андрій Білецький, лідер праворадикальної політичної партії «Національний корпус»
Те, що в історії створення «Нацкорпусу» і підрозділу «Азов» брав участь очільник МВС Арсен Аваков – це був просто збіг інтересів, каже політтехнолог Сергій Гайдай. «На той момент Авакову було важливо мати боєздатні підрозділи, котрі здатні були б воювати на фронті. Радикальні організації – це завжди гарний кадровий резерв», – каже Гайдай. Проте зараз, на думку цього експерта, малоймовірним є те, що «Нацкорпус» керується з Міністерства внутрішніх справ. Арсен Аваков також публічно це заперечує, хоча підтверджує давнє знайомство з Андрієм Білецьким, керівником «Нацкорпусу».
Деякі політичні гравці можуть використати конфлікт Шарія з «Нацкорпусом» на свою користь. Серед таких – «Опозиційна платформа – За життя», говорить політолог Тарас Загородній. Оскільки обидві партії перебувають на одному електоральному полі, але на тлі «шарійців» та їхніх безкінечних скандалів ОПЗЖ виглядає більш респектабельною партією, каже експерт. Разом з тим Шарій є частим гостем телеканалів, які контролює один із лідерів ОПЗЖ Віктор Медведчук.
Читати по темі: «Азов» пішов у політику як «Національний корпус»