«ІT-компанії будуть працювати на кого завгодно, окрім Білорусі». Як протести проти Лукашенка вплинули на економіку Білорусі

Політик і економіст Ярослав Романчук, який висувався у президенти Білорусі в 2010 році, розповів телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», чи вплинула політична ситуація на економіку Білорусі, чи постраждав її розвинутий IT-сектор від політичного тиску влади і чи позначилися на економічних показниках страйки на підприємствах.

– В якому стані економіка Білорусі зараз і чи врятує країну обіцяний Росією кредит в 1 мільярд доларів?

– Мільярд доларів – це буквально з однієї кишені російської перекласти в іншу. Зрозуміло, що Росія захищає свої власні ризики, а не думає про те, щоб якимось чином зупинити кризу в Білорусі. Останні 10 років Білорусь перебуває в стані стагнації – середньорічні темпи зростання не перевищують 0,9%. За останнє п’ятиріччя, яке закінчується в цьому році, середньорічні темпи зростання – 0,7%, що майже в два рази менше, ніж за попередній період. Тобто виснаження ресурсів моделі самого держплану є абсолютно очевидним. І той факт, що ми стільки часу приділяємо не четвертій промисловій революції – не підприємництву, не інвестиціям, а нафті, – свідчить про те, що Білорусь і Росія з нафтової голки свої відносини знімати точно не мають наміру.

– А ці цифри, про які ви говорите, через що так сталося? Через політичну ситуацію в Білорусі, через страйки на підприємствах, через економічні санкцій Євросоюзу чи все разом?

– Рецесія почалася в 2019 році, вона третя за останні 10 років. Тому зрозуміло, тут політика ні до чого. Це як в Радянському Союзі було в 1980-ті роки. Спочатку йде повільне накопичення токсичних ресурсів, не працюють інвестиційні проєкти, заморожуються десятки мільярдів доларів, і білоруська влада говорить, що у нас ледь не найнижчі темпи падіння ВВП в 2020 році в Європі, але якщо добре порахувати ті борги, ті неліквіди, ті заморожені активи, які були зроблені, тому що потрібно робити вал, – то вийде, що білоруська економіка, за моїми оцінками, впала на 10%, тому що всі заморожені активи, які були, вони ж нікуди не зникнуть, з ними потрібно буде щось робити. Вони і в банківському середовищі, і на балансах підприємств є. Навіть такий хороший показник, як зовнішня дебіторська заборгованість. Ми відвантажили майже на 6 мільярдів доларів товарів, але не отримали оплату і малоймовірно, що отримаємо в повному обсязі. Тому весь цей схематизм вигідний для тих людей, які сидять: хто на нафтовій трубі, хто на ресурсних потоках. А про країну, звичайно ж, у нинішній владі ніхто не думає.

– Тобто можна говорити про те, що і акції протесту, і ті незліченні страйки на підприємствах, і санкції Євросоюзу взагалі ніяк на економіку в країні не вплинули?

– Страйки були дуже фрагментарні, їх швидко зуміла усунути білоруська влада, тому ніякого впливу на валові показники не було. Грубо кажучи, якщо ми подивимося на те, скільки було випущено продукції, то, за багатьма показниками, випущено було навіть більше. На диво, IT-сектор, який став жертвою політичного тиску, він за три квартали збільшив обсяг виручки на 23% – це означає суттєвий приріст.

А що стосується санкцій, ми тільки зараз, в грудні, починаємо усвідомлювати, власне, до чого вони призведуть. Звичайно, «релокейт» – переїзд – буде не тільки щодо підприємців і людей, які висловлюють протест проти режиму і нелюдського ставлення до себе, але також щодо тих людей, тих проєктів, які потрапили під санкції. Тому і уважно зараз думають, під яку юрисдикцію піти: під арабську, китайську, російську. Те, як обходити санкції, білоруські номенклатурно-силові структури давним-давно вже навчилися, в тому числі від російських партнерів.

– Передислокація IT-компаній з ринку Білорусі в інші країни якось вплинула на економіку країни?

– Я назвав цифру – 23% зростання IT і ПВТ (Парку високих технологій Білорусі). Якщо формально говорити – ні, приріст дуже великий. Але тут доречно використовувати таке поняття, як «альтернативні витрати» або «втрачена вигода». Якби не було цього «релокейту», якби IT-сектор працював і не відкривав би сотні і тисячі робочих місць по периметру країни, то зростання було б набагато більшим, і ми давним-давно вийшли б вже на 3,5 мільярди доларів експорту IT-послуг. А так – білоруські IT-компанії будуть працювати на кого завгодно, крім як на Республіку Білорусь.