Джуліан Сміт про весняний наступ ЗСУ, деокупацію Криму та підштовхування до переговорів. Ексклюзив

Захід очікує від України весняного наступу, який може початися найближчими тижнями, і зосереджений на тому, аби передати все необхідне Збройним силам України, щоб «вони могли продовжувати переважати на полі бою». Про це в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода розповіла Джуліан Сміт, постійна представниця США при НАТО. Крім того, вона заявила, що Захід не буде підштовхувати Росію і Україну до переговорів, а продовжуватиме санкційну політику проти агресора.

– Рік тому багато хто вважав, що Україна не витримає повномасштабного вторгнення, а зараз оцінка кардинально змінилася. Захід та Україна вважають, що Росія в цій війні не переможе. Як би ви охарактеризували поточну ситуацію на полі бою і котра зі сторін наразі володіє ініціативою?

– Озираючись сьогодні назад, скажу, що впродовж останнього року було дивовижно спостерігати за діями Збройних сил України. Вони вступили в війну з великою мужністю, неймовірною рішучістю та новаторством. І ми очікуємо, що побачимо ці всі речі й у майбутньому. Українцям вдалося дуже успішно відтіснити росіян від своєї столиці – від Києва в перші місяці, і вони досягли серйозних успіхів на полі бою в плані повернення території, яку Росія намагалася захопити.

Забігаючи вперед, ми підозрюємо, що українці організують якийсь весняний наступ, який може початися в будь-який момент найближчими тижнями. Ми зосереджені на тому, аби передати все, що ми можемо, в руки українських військових, щоб вони могли продовжувати переважати на полі бою.

(Минулого тижня міністр оборони Сполучених Штатів Ллойд Остін, який брав участь зустрічі у форматі «Рамштайн», заявив, що Україна має «хороші шанси» взяти ініціативу на полі бою, а також вказав на важливість підготовки України до весняного контрнаступу – ред.).

Як українські механіки відновлюють трофейні російські танки для боротьби з армією РФ

– Наразі ми бачимо, що Росія продовжує наступ, а Україна готується до контрнаступальної операції. Яким ви уявляєте подальший розвиток ситуації, зокрема, в короткостроковій перспективі?

– Ну, схоже, Росія продовжує вводити війська в Україну. Вони, звичайно, все ще використовують частину військ, людей, яких мобілізували минулої осені. І тому ми бачимо, як вони збільшують свою присутність в Україні. Щодо перемог на полі бою, ми бачили тут і там маленькі крихітні села, захоплені російськими військами. Втім, зараз немає жодних ознак того, що Росія має те, що їй потрібно, для успіху на полі бою. У стратегічному сенсі вони не здатні досягти своїх стратегічних цілей. У них проблеми з матеріально-технічним забезпеченням, нестача боєприпасів і, що найважливіше, моральні та лідерські проблеми. Україна має надзвичайне лідерство та інновації. І знову ж таки, ми забезпечимо, щоб вони мали те, що їм потрібно, – обладнання та боєприпаси, – необхідні для досягнення успіху.

– Український президент під час Мюнхенської безпекової конференції висловив припущення, що війна завершиться перемогою України цьогоріч. Маю на увазі, 2023-го. Як би ви оцінили шанси України відкинути російські сили з усіх своїх територій у межах міжнародно визнаних кордонів цього року, включно з Кримом?

– Я би вагалася робити якісь конкретні прогнози. Важко сказати точно, як це буде розвиватися. Точно знаємо одне: Путін міг би закінчити цю війну сьогодні, якби захотів. Він це почав і може закінчити. Він міг би вивести всі російські війська з України. Ми хочемо й надалі чинити тиск на Москву, щоб спробувати переконати його зробити це. Сподіваємося, цієї весни українські сили продовжуватимуть мати значні успіхи на полі бою, що загострить стратегічний прорахунок Путіна.

365 днів війни очима воєнкора Радіо Свобода

– Якщо говорити про більш довгострокову перспективу, чи зможуть Збройні сили України загалом звільнити Крим? Наприклад, наступного року чи під час наступних двох, умовно?

– Вважаю, питання Криму краще лишити в руках президента Зеленського. Це рішення, яке від імені України має схвалити самостійно її президент, порадившись зі своїм військовим командуванням. Однак зараз ми продовжуватимемо підтримувати українські сили, надаючи їм обладнання та боєприпаси, необхідні їм, аби витіснити Росію зі своєї території.

– До річниці повномасштабного вторгнення США оголосили про новий пакет військової допомоги Україні, який включає, зокрема, додаткові боєприпаси для систем HIMARS, а також безпілотники. Щодо винищувачів, нам відомо, що дискусії тривають. Хотіла би вас запитати, наскільки Сполучені Штати та їхні союзники близькі до рішення задовольнити український запит на літаки? І який внесок, на вашу думку, вони зробили би в зміцнення Збройних сил України?

– Думаю, ви чули, що президент Байден був досить чітким, як і наш радник з національної безпеки Джейк Салліван. Зараз у нас немає жодних планів надсилати винищувачі в короткостроковій перспективі, але завжди є низка запитань, які ми повинні поставити собі.

(У Вашингтоні обговорюють можливість надання Україні винищувачів четвертого чи пʼятого покоління, сказала в інтервʼю The Washington Post заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд – ред.).

Перш за все, маємо зрозуміти, що зараз потрібно і чого хоче Україна для успіху на полі бою. Потім ми повинні визначити, чи є у нас ці активи і чи можемо швидко перемістити їх в Україну. Але є й інші питання, які ми повинні поставити собі. Вони пов’язані з підтриманням будь-яких можливостей, котрі ми надаємо українським силам. Ми не можемо просто пожертвувати обладнання, піти й забути про такі речі, як запасні частини та їх підтримку. Тому щоразу, коли Сполучені Штати надають будь-які військові засоби, ми хочемо переконатися, що українські сили мають те, що їм потрібно, аби продовжувати використовувати ці засоби, навіть якщо вони виходять з ладу чи мають будь-які механічні проблеми на полі бою. Тож ми продовжуватимемо тісно контактувати з українськими військовими, дивитися, які є вимоги, і визначати, як їх найкраще задовольнити.

– Сьогодні Сполучені Штати у співпраці з країнами G7 запровадили нові санкції проти Росії, зокрема проти 200 фізичних та юридичних осіб, щоб вплинути на здатність Росії вести війну. Чи робили ви оцінку впливу санкцій на економіку Росії? Я маю на увазі всі ті обмеження, що запроваджувалися впродовж цього року, а також того, як довго Росія ще буде у змозі вести війну?

– Що ж, ми віримо, що тиск, який Захід чинить на Москву, впливає на російську економіку. Ми бачили, що їхній ВВП скоротився приблизно на 7%. Бачимо, що інфляція становить приблизно 11%. З Росії вийшли сотні країн. Вони більш ізольовані, ніж будь-коли раніше. Їм важко виробляти майже все самостійно. І з погляду їхньої власної технологічної модернізації, їм дуже важко просуватися вперед з будь-якими новими технологіями, тому що вони не зможуть отримати доступ до частин, потрібних для просування практично в будь-якій галузі. Отже, віримо, що Росія відчуває на собі вплив цих санкцій, що вона відчуває себе все більш ізольованою як у середньостроковій, так і в довгостроковій перспективах. Вони й надалі відчуватимуть це й не матимуть легких рішень, аби усунути деякі з цих недоліків.

– Напередодні річниці війни Генеральна асамблея ООН проголосувала за резолюцію, котрою закликає Російську Федерацію припинити бойові дії та вивести війська з України, а також закріплює основні положення української формули миру, презентованої Володимиром Зеленським. З іншого боку, Росія (чуємо це від різних західних лідерів) принаймні поки що не зацікавлена в пошуках миру. Як можна було би знайти рішення і що, на вашу думку, могло б змінити ситуацію?

– Що ми хочемо зробити прямо зараз – це продовжувати чинити тиск на Москву, наскільки це можливо. Це включає деякі додаткові санкції, про які сьогодні оголосили країни G7. Але ми також хочемо надати таку важливу безпекову допомогу Україні, щоб вона могла й надалі досягати успіху на полі бою.

Зрештою, ми не будемо підштовхувати Росію і Україну за стіл переговорів. Це рішення справді мають ухвалити українці – президент Зеленський має визначити, як і коли він хоче вести переговори. Сподіваємося, момент настане найближчим часом, коли дві країни зможуть об’єднатися, сісти за стіл і працювати над якимось переговорним врегулюванням. І ми зробимо все від нас залежне, щоб спонукати Росію бути до цього готовою. Зараз не схоже, що президент Путін має якийсь намір вести переговори чи працювати над досягненням миру, але ми хочемо змінити це протягом наступних місяців і, сподіваюся, побачимо певний рух з боку Москви.

– Продовжимо тему миру: наскільки вам відомо, Китай оголосив про свій мирний план, який складається з 12 пунктів і закликає до припинення вогню та продовження переговорів, але не містить жодних конкретних кроків. Чи ви оцінювали таку пропозицію і що взагалі означає ця ініціатива з боку Китаю, зважаючи на те, що ця країна навіть не засудила російську агресію?

– Маєте рацію. Розчаровує те, що Китай не спромігся або не захотів засудити війну Росії в Україні. І з цієї причини, я думаю, дивимося на мирний план певним чином скептично. Звичайно, ми вітаємо спроби будь-якої країни просувати мир, але це має бути країна, яку обидві сторони можуть розглядати як своєрідного нейтрального посередника. А, враховуючи політичну підтримку Китаєм Росії у війні, важко уявити, що це станеться з Китаєм. Тут важливо, що Україна висунула свій мирний план із десяти пунктів, умов миру, які мають бути виконані. Це привітали G7 і, звичайно, Сполучені Штати. Ми хочемо продовжувати боротися за мир. І, чесно кажучи, якщо Китаю вдасться змусити Росію залишити Україну та вивести всі свої війська – це чудово. Але думаю, люди розуміють, чому ми зараз дивимось на це трохи зі скептицизмом.

– Якщо Китай надасть військову допомогу Росії (американська розвідка, зокрема, попередила про можливість такого сценарію), якою буде реакція з боку США?

– Що ж, наше повідомлення в цьому плани було досить чітким. Ви чули від держсекретаря Блінкена та інших членів адміністрації Байдена, що відносини між США та Китаєм матимуть наслідки. Це означало би серйозні зміни в наших взаєминах. Думаю, ми надіслали кілька дуже чітких попереджень Китаю про ризики та небезпеку надання матеріальної підтримки Росії. Сподіваємось, вони цього не зроблять. Вони не надавали такої підтримки, наскільки ми можемо судити, від початку війни. І ми не хочемо, щоб це змінилося.