Арешт і табори за «ворожі голоси». Дисидент Микола Горбаль розповів, як слухав Радіо Свобода в часи СРСР

Чортків – Микола Горбаль, політв’язень часів СРСР. Тричі радянська влада позбавляла його волі, зокрема, і за те, що слухав передачі забороненого у радянський період Радіо Свобода.

Микола Горбаль відбував покарання у таборах і на засланні в Росії та в Україні. Лише 23 серпня 1988 року з його рук зняли кайданки. Загалом український дисидент Микола Горбаль провів 16 років у неволі, а, згідно з судовими вироками, мав перебувати 23 роки.

Громадський діяч, учасник Української Гельсінської групи Микола Горбаль розповів про те, як йому вдавалося слухати Радіо Свобода у часи заборони і як «блатні», тобто кримінальні авторитети, в ув’язненні зреагували, коли почули розповідь про українця на хвилях Радіо Свобода.

До 70-річчя Радіо Свобода редакція зустрілася із Миколою Горбалем і записала його спогади. «Ціле покоління чуло правду про Україну голосом Надії Світличної», – каже дисидент.

Микола Горбаль під час запису розмови із Радіо Свобода. Травень 2024 року

Майже 54 роки тому, 24 листопада 1970 року, вчителя музики з Борщева, що на Тернопільщині, Миколу Горбаля суд звинуватив в «антирадянській агітації та пропаганді». Тоді йому було 30 років. Радянським органам не сподобалася його недописана тоді поема «Дума», запис якої був в одному з вилучених КДБ зошитів.

«Виявилось, що за мною давно стежили. Звісно, я відчував і знав про те, що Україна поневолена, що це колоніальний стан держави. Я не хотів співати репертуарних пісень. Адже організовував дитячий ансамбль «Сонце» у будинку піонерів у Борщеві. Створив свій репертуар. Сам писав пісні. Був у нас і вчительський молодіжний ансамбль «Подолянка».

До мене приїжджав Володимир Івасюк і награвав свою «Червону руту», яка ще не була ніде опублікована. Я знав, що в кожному районному центрі було відділення КДБ. Але чого я мав боятися? Що я? Співаємо, я музикант, у мене не було якихось революційних пісень, щоб я закликав до чогось. Просто це була українська лірика, очевидно, що патріотична. У мене не було ні одного російського твору чи російською мовою, який би виконували мої колективи. Я це робив на підсвідомому рівні, бо так мені хотілося. До мене доходили деякі документи від друзів, що я розповсюджував. Потрапила до рук і стаття Євгена Сверстюка», – розповідає Микола Горбаль.

Однак у судовому вироку було ще записано – «Під впливом прослуховування ворожих радіостанцій став на шлях боротьби з радянською дійсністю». Мова йшла про те, що Микола Горбаль слухав передачі Радіо Свобода.

«З Радіо Свобода цікава історія. У мене був радіоприймач на довгі хвилі. У Ризі придбав «Спідолу». Величезний цей приймач. Мав 13 метрів довготи і майже так не глушили. Я ідеально слухав Радіо Свободу. Мене під час судового засідання запитала, а звідки я це чи інше взяв, що використав у записах. То ж сказав, що чув по радіо»,– каже Микола Горбаль.

Арешти і Радіо Свобода

Перший раз Миколу Горбаля засудили до п’яти років таборів суворого режиму і двох років заслання до Сибіру. Він вийшов на волю у 1977 році і одразу долучився до Української Гельсінської групи. Про неї багато чув саме з програм Радіо Свобода.

«Під час першого ув'язнення я зрозумів, що моє місце серед цих українців, які в УГГ. Я дізнався з програм про правозахисну групу, про Миколу Руденка. В ув’язненні познайомився з київським журналістом Валерієм Марченком», – говорить Микола Горбаль.

Втім на волі Микола Горбаль перебував недовго. Вже 23 жовтня 1979 року його вдруге арештували і суд ухвалив рішення про п’ять років таборів суворого режиму. Справа проти дисидента була цілком сфабрикована. КДБ вигадало, що буцімто Микола Горбаль мав намір когось зґвалтувати. До слова, таке звинувачення придумали і для В’ячеслава Чорновола. Обох громадських діячів КДБ намагалося у такий спосіб і скомпрометувати, і принизити, і прибрати подалі. На захист Миколи Горбаля виступив поет Василь Стус.

Миколу Горбаля сильно побили на одній із вулиць Києва. Поруч уже стояв міліцейський автомобіль, «воронок». Ним і завезли його в Лук’янівську в’язницю.

«Слідчий одразу мені сказав, що порушено справу за спробою «зґвалтування». Я відповів, що насильство вчинене щодо мене і вимагав зняття побоїв. Лікар порадив цього не вимагати, бо мені буде гірше. Як гірше, коли проти мене фабрикували справу, тоді так і відповів. Викликали лікаря і вже наступного дня відкрили справу за статтею, що я чинив опір громадянам, які прийшли на допомогу. Тобто, врятували «жертв», бо якби не вони, то я б там зробив насильство», – каже Микола Горбаль.

Другий термін ув’язнення дисидент називає найважчим. Він відбував покарання разом із кримінальними злочинцями у гранітному кар'єрі, що на Миколаївщині. З цього місця, яке в’язні називали «Бухенвальд», мало хто міг повернутись живим. У Новоданилівці Микола Горбаль важко працював в кар’єрі, де обробляв граніт. До того ж, довкола нього крутились «стукачі».

Микола Горбаль під час ув’язнення

Однак там знову з ним трапився випадок, пов'язаний з Радіо Свобода. «Блатні», тобто кримінальні авторитети, почули його прізвище по Радіо Свобода і це у них викликало повагу.

«Начальство боялось «блатних», їх посадили за якісь там комерційні махінації. Вони не працювали. Іду на роботу і бачу, що вони стоять. Запитали, чи я Микола Горбаль, а можна тобі потиснути руку. Виявилось, що вони про мене чули по Радіо Свобода. Сиділи вночі в каптьорці, пили коньяк, грали в карти і слухали «ворожі голоси».

«Микола, ви молодець, ви молодець, так їм козлам і треба», – кажуть. Мені запропонували і гроші, від яких відмовився, і не йти на роботу. Я знав, що їм все пройде, а мені – ні. Ввечері повертаюсь з праці, а під дверима –великий мішок, а там повно продуктів. Я знав, що то вони мені принесли. Пізніше я говорив до Надії Світличної, що це її заслуга отой подарунок. Цей подарунок мені зробило Радіо Свобода», – розповідає Микола Горбаль.

Втім після закінчення другого терміну Миколу Горбаля не випустили, а одразу йому винесли вирок про третій арешт. 24 жовтня 1984 року він отримав вісім років особливо суворого режиму і три роки заслання знову ж «за антирадянську агітацію та пропаганду». До нової справи додали антирадянські вірші, вилучені раніше.

Микола Горбаль з кумою Надією Світличною ( праворуч)

Звільнення

Микола Горбаль був звільнений з колонії лише 12 серпня 1988 року. 23 серпня з його рук зняли кайданки. Президент США Рональд Рейган на зустрічі з Михайлом Горбачовим у Рейк'явіку поцікавився політичними в’язнями. Хоча Горбачов це заперечив, але Рейган зачитав імена. І вже не могла компартійна структура уникнути звільнення цих людей із неволі.

Пригадуючи свої арешти, Микола Горбаль зазначає, що перший раз, коли опинився за гратами, його емоційний стан був дуже пригнічений. Він геть не був готовий до такого рішення суду, тому що вважав його несправедливим, вважав, що нічого не вчинив злочинного.

«Я прийшов у камеру і сказав: «Господи, зроби так, щоб мені не довелося сидіти по тих тюрмах». Я ж у підвалі КДБ сидів пів року. Молився і просив. Але потім, коли я прийшов у табір, то сказав, «Господи, яке щастя, що ти мене не послухав». Кращих людей України зустрів саме там. У 1972 році були масові арешти. А це Стус, Сверстюк, Світличний, Калинці. Ігор Калинець відкрив мені, лемкові, Богдана-Ігоря Антонича. Я, справді, щасливий, що так сталося. Мене просто могли вбити, як Івасюка, а відправили у табір. Ціле покоління виросло на голосі Надії Світличної. Ціле покоління чуло правду про Україну її голосом. Я вже казав: коли нації важко, то Бог посилає потрібних людей», – зауважує Микола Горбаль.

Микола Горбаль про Українську Гельсінську групу

Миколі Горбалю вдавалося з таборів і заслання передавати маленькі клаптики паперу, які скручували у капсулки. На них дрібним почерком було описане табірне життя, передані думки дисидентів про свободу, ситуацію в Україну, боротьбу за незалежність.

Ці повідомлення звучали у програмах Радіо Свобода.

Інші публікації про історію Української редакції і Радіо Свобода загалом читайте тут: ІСТОРІЯ РАДІО СВОБОДА