Донеччина раніше не була російськомовною: це доводить фольклор регіону. Ірина Крюченко досліджує донецьку автентинку вже 20 років, її гурт «Заграйярочка» збирає, зберігає та виконує пісні регіону – спершу він діяв у Волновасі, але через російську окупацію у 2022-му учасники змушені були виїхати. Радіо Донбас.Реалії дізналися в української фольклористки про її досвід «полювання» на українські пісні та боротьбу за збереження історичної спадщини українського Донбасу.
Із зоотехніка колгоспу – до українського фольклору
Ірина Крюченко народилася в селі Малинівка Волноваського району Донецької області. Її матір була родом з Харківської губернії, а батько – нащадком запорізьких козаків. Здобувши освіту зоотехніка, Ірина 14 років працювала за спеціальністю в місцевому колгоспі – але все змінилося після народження доньок.
Її доньки, Людмила та Любов, з дитинства почали займатися народним співом та познайомилися у Донецьку з фольклористкою Оленою Тюриковою, керівницею ансамблю «Дивина» на базі Донецького національного університету. З нею Ірина та її діти почала займатися народним співом у Донецьку. Згодом Ірина стала керівником гурту «Первоцвіт» у своєму місцевому сільському клубі, та здійснила свої перші фольклорні експедиції по Донеччині. Цьому вона присвятила 20 років життя.
Ірина досліджує автентику Донеччини уже 20 років. Через атаку Росії вони залишила рідну Волноваху. Тут фольклористка під час підготовки до концерту в Дюсельдорфі у лютому 2023-го
Тисяча українських пісень Донбасу
Тоді ж дослідниця помітила: хоча у великих містах Донеччини панує російська, в селах навіть молодь розмовляла українською.
«Я хочу сказати: жодної російської пісні за мої 20 років дослідництва я не знайшла, я не зустріла ні однієї автентичної російської пісні ні в одному селі», – зазначає вона.
Але при цьому автентичні українські пісні теж знайти нелегко: їх потрібно вишукувати, каже Ірина:
«Це не так, що ми прийдемо до якоїсь бабусі – й вона нам ось так одразу десять пісень виклала. Десь ми запишемо малесеньку колядочку, а десь – один куплетик якоїсь пісеньки, або якусь там закличку або казочку. По ось такими крупицями збираємо цей фольклор, це дуже, дуже важко», – каже вона.
Ірина з доньками у 2015-му
Загалом Ірина відвідала тисячі різних сіл винятково Донецької області та змогла зібрати до власного репертуару понад 1000 унікальних україномовних пісень Донеччини.
Ірина ділиться: до неї часом зверталися студенти-історики та філологи – просили надати вже готові записи – проте, вона наполягала, аби ті самостійно відвідували літніх людей та записували їх: «Я здивована тим, що, коли я їжджу в експедиції зі студентами, які навчаються на таких серйозних факультетах, вони у мене питають такі смішні питання, які вони повинні знати про свій рідний край».
Діалектологічна карта України із брошури Всеволода Ганцова «Діалектична класифікація українських говорів» 1923 року. Джерело: infodon.org.ua
З дітей глузували за «бабські пісні»
У 2012 році Ірину запросили працювати до районного центру культури та дозвілля у Волновасі. Там під її керівництвом виник пошуково-дослідницький гурт «Заграйярочка».
Зібрати автентичний колектив було складно, каже Ірина, і це довелось робити кілька разів через російську агресію. Перший склад «Заграйярочки» налічував 45 людей, але після 2014 року вони роз'їхалися.
«Заграйярочка» на фестивалі «Витоки» у Запоріжжі, 2019 рік
Але початок війни на Донбасі не зупинив ентузіазм Ірини, і вона продовжила займатися відродженням донецьких традицій на вільних територіях Донеччини. Вдалося зібрати новий колектив.
«Наш колектив унікальний тим, що він родинний. Якщо є багато колективів в Україні, які просто збираються з різних учасників, дуже вокальних тощо, то у нас збираються мами, татка, бабусі, діти та онуки. Були такі родини, які приходили всі разом для того, щоб навчитися співати пісень, наших традиційних донецьких», – каже Ірина.
Ірина Крюченко
За її словами, з деяких дітей через це навіть глузували:
«Їм казали «та ви як бабки ходите» та «ви співаєте бабські пісні», діти приходили, плакали. Ми їм розповідали, що справа, яку вони роблять, дійсно важлива для них, їхнього майбутнього і Донеччини», – згадує вона.
Гурт «Заграйярочка» створив власний мінімузей з народних історичних речей, де зберігалися старовинні сорочки, казанки, горщики та інші цінності.
«Кажуть, що немає у нас ні історії, ні традицій, що ми «без роду і без племені», але це не так: у нас є настільки різноманітні традиції, що таких немає у тих регіонах, звідки приїжджали наші предки, вони збереглися у нас. Збереглися не тільки пісні, зберігся старовинний одяг, якому по 200 років», – каже Ірина.
Ірина Крюченко на фестивалі «Червона Калина» у 2019 році
Після початку повномасштабної агресії Росії у 2022-му гурт «Заграйярочка» знову роз’їхався по різних містах. Рідну Волноваху агресор перетворив на руїни.
Волноваха після боїв весни 2022-го. Зараз місто під окупацією
Але Ірина зазначає, що вони підтримують зв’язок, а іноді деякі учасники гурту зустрічаються та співають разом. А інший гурт, який вон створила у селі Хлібодарівка – «Хлібодари» – продовжує зустрічі онлайн. Ірина разом з донькою Людмилою ведуть YouTube-канал «Голос степу», куди викладають пісні родом з Донеччини.
Казала, що це речі бабусі: порятунок раритетів з окупації
Навесні 2022-го Ірина потрапила до окупації, де вимушено пробула 7 місяців через стан здоров’я. У цей період жінка вирішила врятувати зібрані народні речі з окупованих Волновахи та Хлібодарівки.
Для цього Ірина три рази їздила у Волноваху та намагалась домогтися в окупаційної адміністрації допуску до музею будинку культури. Але їй ставили умови: речі можливо буде забрати, тільки підписавши договір про співпрацю з окупаційною владою, інакше – буде звинувачення у мародерстві. Ірина відмовилась.
Згодом забрати частину речей їй усе ж вдалося таємно від окупантів.
Також вдалося забрати деякі речі з села Хлібодарівка. На блокпосту РФ на запитання, що це таке, вона казала, що це речі її бабусі.
Зараз Ірина вже виїхала до доньки в Німеччину, де разом вони продовжують працювати. Ірина підкреслює, що навіть якщо частину речей після війни буде втрачено, то вони обов’язково зберуть нові.
Сім'я тепер концертує в західній Європі. 18 лютого 2023 року зі співачкою Мар'яною Садовською вони дали етноконцерт в німецькому Дюссельдорфі.
«Після перемоги перепишемо це надбання Донеччини»
Ірина ділиться планами: після перемоги планує повернутися до Донецької області та відкрити великий музей-етноцентр.
«І вже ніхто не зможе сказати, що у нас на Донеччині немає історії», – підкреслює фольклористка.
«Я вірю, що повернусь, продовжу свій етнопроєкт, втілю усе, що я хотіла втілити. Я думаю що ми будемо в тренді», – вірить вона.
Ірина каже, що її головна мета – зберегти історію Донеччини, передати новому поколінню її традиції та надбання: «Потрібно нам всім зібратися – молодим людям, зацікавленим історикам, краєзнавцям – приїхати, наприклад, до мене та все це переписати, щоб це внеслось в реєстри та книги, щоб це було дійсно надбанням Донеччини».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Битва за Донбас: головне 21 листопада (оновлюється)