Повномасштабне вторгнення Росії розділило життя українців на до та після, хоча війна триває з 2014-го. Ті, хто перебуває в окупації вже понад вісім років, опинилися у ще скрутнішому становищі: повністю закриті блокпости, примусова мобілізація, активізація бойових дій та єдиний маршрут на волю: через Росію та кілька європейських держав. Радіо Донбас.Реалії вдалося поспілкуватися на умовах анонімності зі студентом з окупованого Донецька: як зараз живуть українці в ОРДЛО, та чого очікують від України?
– Як починалась для вас війна та як ви сприймаєте події 2014-го зараз?
– Перший раз я побачив проросійські мітинги зі своєю мамою в березні 14-ого року, йшов купувати атрибутику ФК «Шахтар» на «Донбас Арену», тоді мав бути матч з Львівськими «Карпатами». На вулиці ми побачили натовп, в якому скандували «Росія, Росія», стало страшно, але ніхто не міг подумати, що це приведе до серйозних бойових дій в місті. Але вже 26 травня коли, я прийшов з фотосесії з приводу закінчення моєї молодшої школи, я почув гуркіт літаків. Це були бої в аеропорту.
Спочатку ми не зрозуміли, що це, повисовувалися з вікон, але потім, коли почали падати снаряди, стало страшно та зрозуміло, що це не закінчиться через місяць, два або три, як ми це прекрасно спостерігаємо: все йде вже 9 рік. До 21 липня я проживав поблизу бойових дій, але потім розпочались активні артилерійські обстріли, мені розбило дім та нас евакуювали до центру Донецька. Але й у тому районі регулярно були обстріли, тому ми переїхали ще в більш безпечний район міста.
– Як зараз відчувається війна в Донецьку, як ви реагуєте на вибухи складів та баз російських військ, та що робить окупаційна влада?
- Зараз в Донецьку гучно останні тижні бо «ДНРівці» проводять штурм на Донецькому напрямку. Піски, Авдіївка і так далі, іноді навіть спати не можливо. Але за 8 років це вже ніяк не сприймається, ти вже просто не звертаєш на це уваги. Це стає такою повсякденною справою, що майже кожен день відбувається. «Влада» при цьому взагалі не діє, Їм, як на мене, начхати на те що в них вибухають склади.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Якими будуть нові цілі Росії на Донбасі?Вони ставлять десь гаубицю чи міномет, в житловому масиві Донецька, та стріляють просто по мирному населенню. Приклад нещодавній, це все в місцевих спільнотах поширювалося: вулиця Челюскінців, це нижче ТРЦ «Донецьк Сіті», Київський район. Прилетіло суто зі східної сторони. Це явно показує, що з Авдіївки, чи з інших українських позицій прилетіти ніяк не могло. Як написала одна «ДНРівська» спільнота в Telegram, тут навіть заперечувати не варто, бо навіть український Javelin таких «викрутасів» зробити не може.
Я вважаю, що обстріл в районі готелю «Донбас Палас» це теж був самообстріл, бо я більш, ніж впевнений, якби Україна дійсно хотіла б вбити усю верхівку, яка була на той момент в театрі опери та балету (це Пушилін, мери Горлівки та інших міст), вдарили би більш високоточною зброєю, а не, як я вважаю, 80-мм мінометами. Я тільки був на «Донбас Паласі», і воронка там явно не від 155-го калібру, як заявляють пропагандисти та російська влада в Донецьку.
– Чи продовжується наразі так звана мобілізація до армії РФ? Як це вас як студента торкається?
– Мобілізація продовжує йти, з нещодавніх повідомлень, що я читаю в місцевих спільнотах, в Луганську взагалі людей виловлюють просто з магазинів. Людина стоїть на касі в магазині, його беруть та забирають, все. В Донецьку те ж саме: приїжджає автобус, виходять дві людини з автоматами та просто забирають, та ти з цим нічого поробити не зможеш. Якщо до тебе підійшли, а в тебе немає якихось спеціальних документів, то ти пропав. Тебе відправлять на фронт.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українці в армії Росії: як здатися в полон та не отримати термін?Я з 24 лютого десь по перше травня сидів вдома безвилазно, навіть в під’їзд не вийти, тому що було реально страшно, ходила комендатура. В університеті дзвонили усім бюджетникам та наказали прийти. Сказали, якщо ви не прийдете, вас відрахують, все.
Знаю, що одну людину так забрали, вона брала участь безпосередньо в боях у ***, де сильно захворіла. Звісно, там лікувати ніхто не буде: йому пощастило, його повернули додому, але від армії не звільнили, вилікується та знову піде на фронт.
Зараз я вже виходжу на вулицю, з причини того, що голова окупаційної адміністрації Пушилін випустив наказ, який дає «бронь» абсолютно усім студентам. Дійсно, цей наказ працює, бо я їхав одного разу з іншого міста, нас зупинив комендант та попросив мої документи. Я сказав, що я студент, він попросив мій студентський квиток та відпустив мене. Так що дійсно наказ працює, його дотримуються. Нещодавно випустили наказ, що продовжує цю «бронь» до лютого, якщо я не помиляюсь.
– Як ви почуваєтесь в цих умовах як людина з проукраїнськими поглядами? Чи хотіли б поїхати звідти?
– Я відчуваю себе якось двояко. Ось я ходжу по вулиці та ховаю свої погляди, я спілкуюся з росіянами, які «топлять» за це все, та вимушений їм казати що «Так, «ДНР» хороша, а Україна погана», огидно від цього стає. Спочатку хотілося виїхати в Маріуполь звідси, взагалі задля отримання українського паспорта в 16 років. Чому я цього не зробив? По тій простій причині, що влада «ДНР» закрила кордони у зв’язку з коронавірусом, але всі ми розуміємо, що все це було зроблено спеціально, а виїхати через Росію не давав змоги бюджет. Це коштувало дуже великих грошей, понад 10 тисяч російських рублів з однієї людини. При цьому потрібно будо десь зупинятися в Маріуполі, за щось жити, щось їсти, це все також гроші. Тому так сталося, що мені довелося залишитися та вимушено отримати паспорт «ДНР», але з російським паспортом поки тягну.
– Чого б ви хотіли від української влади, можливо, очікуєте якихось рішень? Чи вірите в деокупацію?
– Я в цій політичній кухні не дуже розбираюся, але я розумію, що якщо українська влада щось не може зробити, на це є причина, та все залежить від кількості допомоги Україні, наступального озброєння. Від цього по суті й залежить, як швидко будуть деокуповані Донецьк та Луганськ. Я нічого не можу вимагати, це все справа часу. Рано чи пізно сюди прийде Україна. Це неминуче.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу