Воєнний стан – це важливо з точки зору міжнародного резонансу щодо дій Росії – експерт

26 листопада Верховна Рада України проголосувала за указ президента про введення воєнного стану в деяких областях України та у внутрішніх водах Азово-Керченської акваторії на 30 днів (Вінницька, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська, Харківська, Сумська, Чернігівська області).

На проведення президентських виборів, які мають відбутися 31 березня 2019 року, воєнний стан не вплине.

Петро Порошенко заявив, що поки не планує оголошувати повну чи часткову мобілізацію.

Воєнний стан. Фінальні хвилини в Раді – відео

​

Такі дії стали наслідком атаки російських прикордонників увечері 25 листопада поряд з Керченською протокою по корабельній групі Військово-морських сил Збройних сил України. Було захоплено три українські катери, за даними української сторони, шестеро українських військових були поранені, 23 членів екіпажу взяли в полон. Росія підтверджує поранення трьох українських моряків. За інформацією Міноборони України, у російських прикордонників була ціль не дати їм піти.

​

Наскільки введення воєнного стану є адекватною реакцією на п’ятий рік війни? І чи допоможе це Україні протистояти Росії? Про що в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар та керівник «Центру оборонної реформи» Олександр Данилюк.

– Введення воєнного стану – чи на п'ятий рік конфлікту це адекватна реакція?

Михайло Гончар: Можна наводити багато сумнівів у тому, чи є це зараз своєчасно. Проте, на мій погляд, краще пізніше, ніж ніколи. Якщо подивитися ретроспективно принаймні останні півроку, що робила Росія на Азові по Маріуполю, Бердянську, Керченській протоці, звернути увагу на те, яке становище в Європі, думаю, у Росії була лише одна проблема – знайти привід. Для того, щоб провести певну ескалацію, враховуючи наближення до виборів, з тим, щоб виставити Україну винною, покроково здійснювати стимулювання її хаотизації.

Тому при всій неоднозначності рішення, яке було прийняте, допускаю, що воно має підстави. Якщо все буде успішно імплементовано, що залежить від парламенту та діалогу між парламентом та президентом (розмова відбувалась до голосування у Верховній Раді – ред.).

– Привід для чого – для загострення ситуації? Чого очікувати?

​Михайло Гончар: Так. Ми ще не пройшли точку ескалації у цьому інциденті. У вересні катер і технічний корабель пройшли через Керченську протоку, попри незгоду Росії. Тепер процедура була випробувана з боку ВМСУ на предмет адекватності дій Росії, відповідно до міжнародного права.

Тут Росія захотіла усім показати, хто господар, не тільки на Азові, але й у Чорному морі. Були скоординовані дії не лише сил ФСБ, чиї катери займалися перехопленням українських суден, також діяла авіація.

Ми дивимось на піратську поведінку, яка трапилась щойно. Але згадаймо 2014 рік, захоплення українських бурових і видобувних платформ на Чорному морі. Це був так само акт морського розбою, те, у чому російська сторона звинувачує Україну.

Воєнний стан в Україні введено після агресії Росії на морі

​Олександр Данилюк: Я виступав за введення воєнного стану, але не за введення цього воєнного стану (Олександр Данилюк виражав таку думку до запровадження воєнного стану, коли указ президента було ще не змінено – ред.). Потрібно розуміти, яка у цьому мета. Ми жодним чином не впливаємо на Російську Федерацію, позаяк Росія ігнорує міжнародне законодавство, а не тільки законодавство України.

Основна мета введення воєнного стану – це мобілізація усіх наявних у країні ресурсів для відсічі агресії та обмеження конституційних прав і свобод громадян своєї країни для того, щоб протидіяти диверсійній підривній роботі на території цієї держави.

Якщо після введення цього стану пан Новинський буде депортований з України, пан Медведчук, пан Льовочкін будуть арештовані, якщо російські банківські структури, які досі прямо або під прикриттям працюють на території України, якщо ті російські компанії, які контролюють українські телекомунікаційні мережі будуть усунені, тоді це той воєнний стан, який я прагнув та визнавав. Якщо ці моменти будуть використані для того, щоб Україна стала сильнішою.

​

– Події розвиваються доволі стрімко. Парламентарі вимагають внести гарантії в указ про те, що будуть збережені права та свободи людей. Леонід Кравчук зачитав заяву від трьох президентів України: Віктора Ющенка, Леоніда Кучми та від себе стосовно того, щоб у закон про воєнний стан внесли положення про президентські вибори, які мають відбутися 31 березня.

Очільник МЗС Росії Сергій Лавров у коментарі сказав, що Росія не боїться санкцій. Чи дійсно не боїться ніякої реакції міжнародної спільноти? Адже це був відкритий акт агресії, кораблі хотіли піти назад, їх обстріляли, затримали й забрали у полон.

Михайло Гончар: Думаю, що так. Хоча було б дивним, якби Лавров чи хтось інший сказав, що вони бояться санкцій.

Я гадаю, що вони могли чекати відмашки з Кремля, поки там усе доповіли, а звідти надійшла команда «мочити».

Подивімося ситуацію у Європі. У Франції – хаос, Німеччина відволікається на внутрішні проблеми, там за тиждень-десять днів у правлячій партії буде обрано нового керівника і лідера фракції, хоча Меркель збереже свою позицію канцлера. Думаю, цей чинник, що Європі буде не до України, був врахований. Тому звідси висновок, що можна піти на певне кероване загострення.

Слухач: Я вже другу ніч сиджу на рюкзаках. Мені цікаво, в Азовському морі дійсно така слабка позиція, що ми не можемо випустити хоча б 50 торпедних сучасних катерів у море?

Олександр Данилюк: На сьогодні гіпотетично ми могли б віднайти можливість забезпечити берегові батареї й поставити на якісь катери. Але проблема полягає у тому, що будь-який перехід від того конфлікту з Російською Федерацією, у якому ми перебуваємо на Донбасі, де Росія змушена приховувати свою присутність, означає повномасштабну війну з країною, яка у військовому сенсі суттєво переважає Україну.

І треба не забувати, що російський спецназ, який безкарно тут ходить всією територією щонайменше ротами, може знищити систему протиповітряної оборони України, здійснити атаки на об’єкти критичної інфраструктури.

– Йде мова про воєнний стан?

​Олександр Данилюк: Я говорю про той воєнний стан, який мав би бути запроваджений. Ми б мали ввести жорсткий візовий режим не лише для громадян Росії, але й інших країн ШОС. Кожен громадянин Російської Федерації має реєструватися у місцевих відділеннях СБУ. Це означає, що усі громадяни України, навіть ті, які проживають на окупованих територіях, мають отримувати дозвіл на перетин лінії розмежування. Є цілий комплекс контррозвідувальних заходів, яких Україні бракує. Є багато недоліків, і ми повинні про них говорити.

Росія – безумовно, агресор і має бути введений воєнний стан, але потрібно розуміти, для чого він вводиться, які наслідки для Росії, а також України.

Олександр Данилюк, керівник «Центру оборонної реформи»

Михайло Гончар: В України є чим реагувати по больових точках Росії. Зараз є добра нагода для української сторони активізувати дипломатію, щоб за допомогою США, Великобританії досягти того, аби був введений наступний транш санкцій проти Росії, які включали б відмову від «Північного потоку-2».

– Олександр Турчинов на засіданні РНБО говорив про те, що є ризик повномасштабного вторгнення російської армії на територію України. Чи був ризик цього вторгнення?

Олександр Данилюк: Така загроза є постійно, вона абсолютно нічим не нівелюється. І Російська Федерація шукає для себе можливості реалізувати свій первісний замисел, який передбачає розподіл нашої держави щонайменше на дві окремих країни, частини яких мають бути під контролем Росії.

Для закріплення такої ситуації їм потрібні будуть війська, тому вони перманентно з кінця 2013 року перебувають на наших кордонах, Україна фактично оточена російськими військами.

– Стосовно міжнародного порядку денного, чого можна досягти й коли чекати рішень міжнародної спільноти? Чи є якісь можливі важелі?

Михайло Гончар: Консолідованими зусиллями можна досягти багато чого, інша справа, чи буде ця консолідація. Це треба мати ілюзій, але це важливо з точки зору міжнародного резонансу щодо дій Росії агресивного характеру.

Щодо підготовки Росії до масштабної воєнної кампанії, зверніть увагу на ланцюжок подій, пов’язаних з диверсійними діями на наших стратегічних складах боєприпасів протягом останніх чотирьох років. Це свідчить про системні приготування і лише вибір часу, коли це буде зручно зробити. Мова може йти про точкові операції. У цьому контексті наша дипломатія діє, щоб показати системність дій Росії.

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»

Союзників у нас немає, але наші партнери дивляться фрагментарно на все, що відбувається. А те, що це ланцюжок, який бере свій початок багато років назад, навіть не у 2014 році, вони на це уваги не звертають.

Тому зараз стратегічний вектор взаємодії – США, давно велась мова про те, щоб відключити Росію від систем міжнародних розрахунків SWIFT, у Росії цього дуже остерігаються. Також деякі американські урядовці вже говорили про те, що за неадекватної поведінки може бути введено нафтове ембарго.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)

У Радіо Свобода також є цікаві новини, які не потрапляють на сайт. Читайте їх у Telegram-каналі.