Профтехучилище у місті Гірнику Донецької області під час окупації міста російськими гібридними силами лишалося острівцем України. Колектив продовжував підпорядковуватися українському Міносвіти і вчити дітей за українськими підручниками. Стіни ПТУ вночі вкривалися синьо-жовтими кольорами. Мотором спротиву «ДНР» була педагог Гірняцього ПТУ Інна Долгушина. Як це – бути вчителем-патріотом у маленькому містечку на Донбасі, принципово розмовляти українською в російськомовному середовищі та як виховувати донбаську молодь? Про це Радіо Донбас.Реалії запитало у самої вчительки з нагоди Міжнародного дня вчителя, який цього року припадає на 7 жовтня.
– Почуваєтеся такою собі «білою вороною» у Гірнику?
– Я не можу сказати, що саме через свою професійну діяльність я відчувала якісь «косі» погляди, тому що багато колег також підтримують мою точку зору. У нас є спільна з ними точка зору щодо цієї ситуації, щодо війни в Україні.
Cтіна Гірняцького ПТУ в час, коли місто було окуповане «ДНР»
– Звідки Ви така взялася на Донбасі?
– Є такий вислів, що кожній людині має пощастити в трьох речах: «У кого народитися, у кого вчитися, і на кому одружитися». У мене також був викладач такий, викладач із історії, і, напевно, за всі свої погляди, за свій патріотизм, за свою любов до України я зобов’язана в першу чергу йому.
– Чи знаєте, що про Вас говорять у місті за спиною – та як до цього ставитеся?
– Я живу в маленькому місті, де всі знають одне одного. Звісно говорять, але я про це не хочу знати. Мене це не цікавить.
Просто треба говорити українською всюди. Не лише на уроках, як того вимагає законодавство, але й на перервах, у повсякденному житті
– Як це – бути патріотичним учителем на Донбасі?
– Найважче – прийняти те, що ти будеш в меншості. Але треба розуміти, що якщо нас мало, то це не означає, що ми не праві. І все, не треба це сприймати, як якусь велику трагедію.
– У Вас є рецепт, як українізувати Донбас?
– Українізація має бути лагідною. І не треба загострювати на цьому увагу, не треба на це звертати увагу зайвий раз. Просто треба говорити українською всюди. Не лише на уроках, як того вимагає законодавство, але й на перервах, у повсякденному житті.
Якщо це якесь листування з учнями за допомогою месенджерів, то це обов’язково також має бути державною мовою
Наприклад, якщо це якесь листування з учнями за допомогою месенджерів, то це обов’язково також має бути державною мовою.
Оглядаючись на те, ким виростали наші учні, ми можемо подивитись на результат. Було не дуже приємно, коли наші ж учні стояли на блокпостах сепаратистів, або навіть поїхали воювати. Так, у нас були такі, хто поїхав воювати за бойовиків. Певно, щось ми робили неправильно. Але є учні, які нагороджені президентом України, наші військовослужбовці, якими ми пишаємось.
Cтіни у місті Гірнику під час окупації угрупованням «ДНР»
– Що б Ви побажали вашим колегам на Донбасі в День учителя?
– Коли я закінчила університет і пішла працювати в школу (а це було 15 років тому) у мене також була наставниця, на той час вона була директоркою школи. Вона була російським філологом. І я дуже переживала, що щось у мене буле складатися неправильно, щось я робитиму не так, кожну ситуацію я пропускала крізь себе. І вона мені завжди казала одну фразу: «Инночка, главное, чтобы у тебя в семье все было хорошо». Я б хотіла побажати своїм колегам, щоб вони могли вчасно вимикати режим учительки й приділяли якомога більше уваги саме своїй родині. Тоді все буде добре.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:
Український віночок проти російського кокошника. Який справжній національний костюм Донбасу?
Мене вразила «українськість» – етнолог про 1920-і роки на Донеччині
Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії
Потужна мережа ОУН діяла на Донбасі в роки Другої світової – історик
Родина з Луганщини створює мультики для малят українською мовою