Лідія Хаустова, Донбас.Реалії
У 1995 році селище в Донецькій області на місцевому референдумі повернуло собі історичну назву, відмовившись від радянської. Це був Мангуш: у період СРСР він називався Першотравневим. Так мангушці відновили справжню назву селища (у перекладі з тюркської – білий птах) без будь-яких декомунізацій «згори». Що таке місцевий референдум, і чому в Україні так рідко користуються цим інструментом?
За Конституцією України (стаття 38), громадяни мають право брати участь у всеукраїнських та місцевих референдумах. Проте, закон України про всеукраїнські та міські референдуми давно втратив чинність, а це значить, що офіційний законодавчий механізм їхнього проведення відсутній. Місцеві референдуми – офіційна можливість людей вирішувати локальні питання на місцевому рівні самостійно. Це власний вибір територіальних громад щодо питань місцевого значення шляхом голосування.
Чи була практика місцевих референдумів популярною раніше?
Із 1991 до 2012 року в Україні було зареєстровано 178 ініціатив щодо проведення місцевих референдумів, свідчить дослідження «Лабораторії законодавчих ініціатив». Більшість ініційованих референдумів були проведені, а рішення, які виносили на голосування, – підтримані.
Більшість таких голосувань відбулися на заході країни, в той час, як схід і північ були не такими активними. Але Донеччина стала однією з тих, де місцевих референдумів було досить багато.
Коли не вдалося
Бувало і таке, що місцеві референдуми зривалися. Так, у Херсоні у 2007 році люди намагалися організувати збори ініціативної групи для проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень місцевої влади. Тоді містяни не змогли вчасно потрапити до призначеного місця, бо його перекрили прихильники місцевої влади. Ініціативна група збиралася там і вдруге, але місцева влада відмовила їй у реєстрації через порушення при проведенні зборів, а суд став на бік міської влади.
Одним із відомих прикладів місцевих референдумів (хоч врешті і визнаним незаконним) стала ініціатива у Харкові, коли міська рада призначила консультативний референдум щодо застосування російської мови поряд із українською. Але оскільки питання, винесені на місцеві референдуми, не повинні суперечити Конституції і законам, то і референдум у Харкові виявився незаконним. Незважаючи на це, він відбувся, а рішення, винесене на голосування, було підтримане громадянами.
«Псевдореферендуми» на Донбасі у 2014-му
У 2014 році на Донбасі під виглядом місцевих референдумів російські гібридні сили провели «голосування» за відокремлення території від України. Але, навіть якщо відкинути факт контролю цього процесу російськими і проросійськими формуваннями, подібне питання і не могло виноситися на голосування. Адже це – не питання місцевого самоврядування. Питання про вихід міст зі складу держави не може вирішуватися на місцевому рівні.
Крім того, псевдореферендуми порушували Закон про державний кордон України, а значить, це питання не могло звучати й на національному референдумі.
Псевдореферендум у Донецьку, 11 травня 2014 року
Місцеві референдуми у країнах ЄС
Наявність спеціального закону для проведення місцевого референдуму не завжди підтверджується міжнародною практикою: його, наприклад, немає в таких країнах, як Бельгія, Люксембург, Італія, Португалія, Фінляндія та Швеція. У цих державах достатньо конституційного закріплення та окремих розділів у національному законодавстві щодо організації влади на місцях.
Законодавство багатьох країн не передбачає обмежень питань, які можуть виносити на референдум (Естонія, Фінляндія, Франція, Литва, Польща). У Чехії не можна подавати на референдум питання, що належать до виключної компетенції муніципалітету; на Мальті – навпаки, саме ці акти є єдиним можливим предметом референдуму; в Ірландії місцеві референдуми можуть проводитись лише щодо питань фінансової політики.
Один із сенаторів Чехії Їржі Обельфальцер говорив: «Люди можуть виражати свої погляди на питання, які їм близькі. Вони висловлюють думку з питання, в якому розуміються найкраще». Так, за 2006 –2017 роки в Чехії провели 259 місцевих референдумів, а це значно більше, ніж в Україні.
Місцевий референдум – можливість, але і ризик
Чи правильно вирішувати політичні питання на локальному рівні, чи потрібен взагалі громадянам України такий інструмент, як місцеві референдуми? Думки з цього приводу в експертів неоднозначні.
Політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна каже: «Є запит у населення бути залученим в конкретні процеси. Як приклад, реформа децентралізації. Населення остаточно не відчуло наслідків від неї, зокрема, і від фінансової, бюджетної децентралізації, але підтримує її. Більше того, це розуміння у пересічного громадянина, що можна буде деякі процеси вирішувати на місцях. Коли суспільство має запит на таку реформу, воно має запит на можливість вирішувати щось на локальному, на регіональному рівні, а не чекати, що це буде в центральних органах влади вирішуватися. Єдине що, з моєї точки зору, місцеві референдуми є практикою більш ефективною в країнах усталеної демократії. Нестабільна виборча система і нестабільна партійна система означає, що інститут місцевого референдуму в умовах України може використовуватись як маніпуляція», – зауважує вона.
Марія Золкіна також зазначає, що повернення місцевих референдумів дозволить з часом переконати суспільство, що воно впливає на процеси організації життя власної громади. «Цей інститут потрібен Україні. Просто треба бути готовим до того, що в перші 5–10 років будуть відбуватися маніпуляції на цьому рівні місцевими політиками, бізнесменами. Але це виховний процес, який допоможе виховати відповідального виборця», – додає Марія Золкіна.
Однак, негативний досвід війни на Донбасі, проведення російськими гібридними силами так званих «референдумів», викликає острах, що інструмент місцевого референдуму може бути використаний для маніпуляцій, зазначає координатор руху «Сильні громади» Валентин Краснопьоров.
«Механізм місцевих референдумів в Україні не був розвинутий. Для України потрібні інструменти, які можуть збирати думки громадян і доводити їх до місцевого самоврядування. Це хороший інструмент, але після того, як пішов процес гібридної війни, краще на сьогодні для становлення Української держави, української демократії використовувати незобов’язливі інструменти, дорадчі інструменти, консультаційні інструменти. Є громадські слухання, є петиції, є збір підписів, опитування. Тому думку громадян можна збирати», – каже він і додає: там, де є активна позиція громадян, невдалі рішення місцевого самоврядування можна зупинити і без референдуму.